«Ваше суспільство має отримати доступ до європейських знань»

Річний бюджети Публічної бібліотеки Амстердаму (оригінальна назва — Openbare Bibliotheek Amsterdam, скорочено — ОВА) складає 15 мільйонів євро. Для порівняння (хоча таке порівняння навряд чи можна назвати коректним) найкрупнішим українським бібліотекам перепадає по кілька десятків тисяч гривень на рік.

Для багатьох Амстердам — місто червоних ліхтарів та марихуани. І, мабуть, для такого асоціативного ряду є підстави. Та, окрім іншого, Амстердам — це ще й місто бібліотек. Тут, зокрема, діє ціла мережа публічних книгозбірень: окрім центральної, ще 27 відділень по всьому місту.

«Я — дуже старий бібліотекар. І я цим пишаюся», — каже про себе Ганс ван Велзен, директор ОВА. Уже більш ніж 20 років поспіль пан ван Велзен працює в публічній бібліотеці Амстердама, що нещодавно переїхала із центра міста (не через рейдерство, зауважте, а через те, що їй стало замало місця) в район залізничного вокзалу. По дорозі ОВА пережила масштабну трансформацію — із книгозбірні в класичному розуміння цього слова до 8-поверхового сучасного комунікативного простору, який швидше нагадує космічний корабель, аніж бібліотеку, і де, хай як пафосно це прозвучить, «прививається» європейська ідентичність. Принаймні таке в мене виникло відчуття.

Зареєструвавшись у бібліотеці (до 19 років реєстрація безкоштовна, після 19-ти — варіюється від 15 до 100 євро на рік у залежності від обраного типу абонементу), ви можете вільно використовувати швидкісний Інтернет, отримуєте доступ до багатьох видань, до колекції музики й кіно та головне — ви отримуєте простір для спілкування, обміну думками та ідеями.

Як європейські бібліотеки намагаються знайти відповіді на глобальні європейські виклики, перед якими пасують єврочиновники, — в ексклюзивному інтерв’ю директора ОВА пана Ганса ван ВЕЛЗЕНА.

— Розкажіть, будь ласка, як ваша бібліотека з’явилася на мапі Амстердама? Лише за рахунок державних коштів? Чи ви залучали меценатів?

— Публічна бібліотека Амстердама — це незалежна інституція. На 80% існування бібліотеки забезпечують суспільство та уряд Амстердама.

Колись ОВА знаходилася в центрі міста. Це була чудова місцина, оточена всесвітньовідомими каналами Амстердама, але для наших масштабів там було замало простору, а сама будівля була погано влаштована з погляду вимог новітніх часів. Ми заявили, що місто потребує нової бібліотеки. Почалася розробка плану, вивчення досвіду багатьох країн. Зрештою ми створили власний проект, де, згідно з міжнародними нормами, визначили, що нове приміщення повинне мати площу 30 000 м2.

Загалом, на побудову нового приміщення, яка тривала протягом трьох років, було витрачено 755 мільйонів євро. Вибір нового місця — неподалік центральної залізничної станції — виявився вдалим. У середньому відвідуваність бібліотеки сягає 5 тисяч осіб на день, часом — до 6—7 тисяч. Це справді популярне місце.

У своєму серці OBA — це, звісно, книгозбірня, але в цілому — більше ніж бібліотека. У нас є чудова музична та кіноколекція, високошвидкісний Інтернет, власний театр, радіо, в нас постійно відбуваютьмся виставки. Маємо власну електронну газету, що інформує про ті події, які відбуваються в бібліотеці. Працюємо сім днів на тиждень, з 10 ранку до 10 вечора. Це предмет моєї особливої гордості.

Моє завдання як директора бібліотеки зокрема полягає в тому, щоб зуміти відчути, «намацати» майбутнє і згідно з цим розумінням розвивати ОВА. Мушу сказати, що перейти до нового формату існування бібліотеки було непросто. Із цього приводу я казав: ми не переїжджаємо, а починаємо працювати в новій бібліотеці. З’явилися принципово нові умови. Ми проводили розмови з кожним із працівників: чи готові ви працювати в нових умовах? Так у нашій команді з’явилося багато молодих людей...

Якщо раніше люди приходили до бібліотеки максимум на півгодини, брали потрібну книгу та йшли, то зараз вони проводять тут багато часу — навчаються, зустрічаються з приятелями, відвідують виставки, театр. Бібліотека — більше не місце тотальної тиші. Водночас, тут є вдосталь простору для усамітнення з книгою, музикою, леп-топ. Тобто ви маєте вибір.

Бібліотека стає місцем, де люди можуть спілкуватися, обмінюватися своїми знаннями, думками — ось що дуже важливо. Концепція сучасної бібліотеки має бути заснована на розумінні, що це — публічний, відкритий простір. Ця ідея відображається і в архітектурі ОВА. Якщо ви зауважили, тут усе прозоре, ніби немає стін. Це створює особливу атмосферу. Усе відкрите, ви можете все бачити і все використовувати.

— Отже, бібліотека із книгозбірні розростається в своєрідне комунікативне середовище. На які виклики повинна відповідати сучасна бібліотека, на вашу думку?

— Часи змінилися. Люди прагнуть спілкування. Похід до бібліотеки може бути приємною подією без надлишку правил. Особливо це важливо у випадку із Амстердамом. Як ви, мабуть, зауважили, тут живуть люди, які не люблять надлишку правил. Якщо скажете, то тут класти сумки не можна, то вони кластимуть їх саме тут...

— Тобто ви не маєте інакшого вибору, окрім як бути демократичними....

— Так.

ПРОСТІР, ЩО НАЛЕЖИТЬ ГРОМАДІ

— Після відвідання музею Анни Франк (єврейська дівчина, яка разом із родиною переховувалася від німецьких окупантів під час Другої світової війни в одному з будинків Амстердама протягом 25 місяців. Стала відомою завдяки своїм щоденниковим записам, які вела протягом цього часу. Згодом разом зі своєю родиною Анна Франк була відправлена до концтабору. — Ред.), до якого навіть у дощ стоять величезні черги, подумалося, що всі повоєнні роки і аж до нині Європа намагається вивчити уроки ХХ століття. Є відчуття, що ваша бібліотека в тому числі була народжена з цього духу. Жодних стін, прозорість, спілкування, інформація, толерантність — принципи, які ви сповідуєте, по суті, співпадають із цим повоєнним уроком. Чи справедливо це, на ваш погляд? Які цінності для вас важливі передусім?

— Наша бібліотека — найбільш відкрита, так би мовити, публічна частина Амстердама. Це простір, який належить громаді. Сюди може прийти кожен і сформувати власну точку зору з будь-якого питання, адже ми маємо інформацію з усіх напрямків.

Щодня тут можна побачити модель суспільства Амстердама. Якщо ви постоїте біля вхідних дверей із чверть години, то побачити всі категорії жителів міста: молоді люди, старші, різні кольори шкіри, різні культури. Люди приходять сюди, спілкуються, взаємодіють, обмінюються інформацією та думками.

Я свято вірю в те, що знання — це сила. Чим більше ви володієте інформацію, тим кращим членом суспільства ви є, тим краще ви розумієте суспільно-політичну ситуацію, у вас з’являється бажання брати участь у тому, що відбувається довкола, впливати на ситуацію в країні, мати доступ до інформації та культури. Саме тому для нас принциповим є те, що діти до 18 років можуть користуватися нашою бібліотекою безкоштовно.

— Те, що ви описали, також може бути відповіддю на одну з ключових європейських проблем — закритих етнічних груп, що не інтегруються в європейське суспільство з культурної та ціннісної точки зору. У цьому контексті такі публічні простори, що дають можливість для культурного обміну, — дуже потрібні.

— Так, звісно. Наша бібліотека — важливе місце з точки зору соціальної інтеграції. Саме тут відбувається так звана «тиха інтеграція». Люди приходять сюди, бачать одне одного, сидять поруч, спілкуються і відчувають, що вони є частиною одного суспільства.

В ОВА побутують водночас голландська та англійська мови. Своїм працівникам ми забезпечуємо спеціальні курси з англійської, аби вони безперешкодно могли спілкуватися з відвідувачами.

Важливо також те, що серед працівників бібліотеки є чимало людей інших національностей. Наприклад, мій секретар — із Туреччини. Це дозволяє відвідувачам будь-яких національностей почуватися як вдома, відчувати, що їх розуміють, що ця бібліотека — також ЇХНЄ місце. Тому часто в маршрути вихідного дня амстердамської молоді, окрім магазинів та кав’ярень, потрапляє бібліотека.

МАЙБУТНЄ — ЗА ЦИФРОВОЮ КНИЖКОЮ

— Електронні джерела інформації — це нова форма існування бібліотеки. Скажімо, ми маємо контракт із середньою школою Амстердама, де навчається три тисячі учнів, і тільки 5% із них — тобто 150 осіб — користуються бібліотечними книжками. Решта приходить сюди, щоби працювати з електронними джерелами разом зі своїми однокласниками. Думаю, саме у створенні простору зі сприятливою атмосферою для пізнання полягає нова роль бібліотеки.

— Скільки книжок ви отримуєте щороку?

— Близько 10 тисяч. Загалом у цій будівлі зберігається 500 000 тисяч книжок. А загальний обсяг бібліотечної колекції складає 1,5 мільйона книжок.

— Скільки всього бібліотек в Амстердамі?

— Амстердам, окрім іншого, можна назвати містом бібліотек. Тут є мережа із 28 публічних бібліотек (включно з нашою). Є дві університетські та дві бібліотеки для середньої школи. Також є кілька спеціалізованих бібліотек, що мають добрі колекції тематичної літератури. Важливо, що каталоги всіх перерахованих бібліотек під’єднані до єдиної міської бібліотечної мережі. Завдяки одному пошуку ви можете знайти потрібне вам видання і з’ясувати, в якій саме бібліотеці можна його отримати.

— Чи є подібна система, яка об’єднує каталоги європейських бібліотек?

— WorldCat (worldcatlibraries.org) об’єднує бібліотеки не тільки європейських країн. Вона дає доступ до каталогів, приміром, бібліотеки Конгресу США. Також існує міжнародна система OCLC. Наша бібліотека також до неї доєдналася.

— Що означає сьогодні інтелектуальна інтеграція в європейський простір, у вашому розумінні?

— Необхідно приєднуватися до європейських інформаційних систем, дуже важливо, щоб ваше суспільство отримувало доступ до європейських знань. Сьогодні це завдання спрощується, адже відбувається тотальне оцифровування джерел інформації. До речі, одна з актуальних проблем — законодавче закріплення електронної книги. Нині ми в Нідерландах маємо в цьому сенсі законодавчий пробіл. Через це в бібліотек виникає багато додаткових проблем, і від цього зрештою страждає суспільство.

— Скільки відсотків книжок оцифровано у вашій бібліотеці на сьогоднішній день?

— Близько 10—20%. Думаю, надалі ця цифра зростатиме. Більше того, наважуся стверджувати, що найближчим часом, років за п’ять, наші школярі взагалі не матимуть паперових книжок — тільки цифрові.

— Це добре чи погано?

— Це — о’кей! Подивіться, як уже сьогодні малі діти вправляються з нетбуками, а особливо з iPad. Учені свідчать: якщо в навчанні дитини застосовувати старі методи, вона засвоює 20 слів на годину. Якщо ж використовувати нові технології, ця цифра зростає вдвічі — до 40 слів на годину. Що ж у цьому поганого? Це навпаки добре. І, зрештою, це нові часи — подобаються вони нам чи ні...

— Але ж відчуття паперової книжки... Хіба ви за цим не сумуватимете?

— Звісно... Але ми живемо в період зміни епох. Для того, щоби звикнути до нових умов і остаточно попрощатися зі старими звичаями, потрібно близько 20 років. Я часто повторюю, що насправді найскладніше — не навчатися чогось нового, а вчитися не робити щось, що ми звикли робити або робити це інакше, ніж ми звикли.

Щодо електронних книг, в інших країнах оцифровування відбувається значно швидшими темпами, ніж у Нідерландах. Кілька років тому я був у Нью-Йорку й зауважив, що на весь Мангеттен — лише одна книжкова крамниця! Тут, в Амстердамі їх — 40. Це не означає, що в Нью-Йорку менше читають, там просто значно більш поширені електронні книги, які люди купують через Інтернет. Ми не можемо протистояти цим тенденціям. І цього робити не потрібно. Я абсолютно переконаний, що за цим — майбутнє. Хоча й паперові книжки, звісно, існуватимуть — здебільшого у вигляді арт-буків, добре ілюстрованих книжок для дітей, які приємно тримати в руках. А ті видання, що несуть виключно цікаву, потрібну, корисну інформацію, будуть оцифровані.

БІБЛІОТЕКА ЯК СОЦІАЛЬНА ТЕРАПІЯ

— Як голландський уряд реагує на всі ці зміни? Він підтримує бібліотеки? Чи є розуміння потреб нової реальності з боку урядовців?

— Так, усі ці потреби вони розуміють. Інша справа, що країна має фінансові проблеми... Важливо реально оцінювати можливості держави щодо фінансування бібліотек, хоча, коли говорять про кризу, я щоразу відповідаю, що якраз у такі нелегкі часи роль та значення бібліотек зростає.

— Чому?

— Погляньте, як багато людей приходить сюди щодня! Суспільство переживає серйозну кризу. І дуже важливо, що існує місце, куди кожен може прийти сім днів на тиждень, і де кожна людина почувається комфортно, бажаним гостем.

— Така собі соціальна терапія...

— Так, сьогодні вона дуже важлива.

А найголовніше — вільний доступ до інформації. В нашій бібліотеці ви можете отримати будь-яку інформацію, окрім тієї, що заборонена законодавчо. Наприклад, ми маємо спеціальний відділ матеріалів, пов’язаних із темою сексуальних меншин. Усі знають, що Амстердам — це така собі столиця гей-руху. Хоча ще 20 років тому довкола цього питання було багато галасу та дискусій. Можливо, певна інформація не до вподоби особисто мені, але мені подобається те, що в нашій бібліотеці ця інформація є. Це інший рівень сприйняття, який, на мій погляд, відповідає новим інформаційним викликам, що постають перед суспільством.

ЧЕРЕЗ 30 РОКІВ ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО БУДЕ ІНАКШИМ

— Європа — це в тому числі культ розуму, культ спілкування та порозуміння. Уся та сума знань, яку зберігає бібліотека, — це, образно кажучи, частина «архіву» європейської ідентичності. Оскільки ви цим «архівом» керуєте, цікаво знати вашу думку про ті виклики та проблеми, перед якими зараз постала Європа. Багато хто каже, що корінь цих негараздів — світоглядний, культурний. Що ви думаєте про це?

— На початку цього року ми відзначали 10-річчя від моменту запровадження євро. Що таке 10 років в контексті історії Європи? Дуже незначний відрізок часу, погодьтеся. Не так давно, щоб потрапити до Німеччини, я мусив мати при собі паспорт, тепер — кордони відкриті. Звісно, є всілякі негаразди, та ми дедалі більше стаємо європейцями, відкритим суспільством, хоча в глибині наших сердець (особливо мого покоління, яке з’явилося на світ наприкінці 50-х) ми все ж більшою мірою залишаємося голландцями, аніж європейцями. Але через 30 років буде вже інакше. Тоді критична маса суспільства матиме вже іншу історичну пам’ять і ми зможемо говорити про певне спільне європейське минуле. Вже зараз зовсім молоде покоління знає тільки євро і те, що їм не потрібен паспорт, щоб мандрувати. Європа дедалі більше наближається до образу глобального суспільства. Гадаю, що це — з багатьох причин — правильна стратегія. Але ми маємо бути терплячими. Має пройти принаймні 50 років, аби більшість із нас уже були народжені в умовах об’єднаної Європи, з євро, у європейській спільноті. Треба дати Європі час.

— Тобто ви вважаєте, що 10 років тому, із запровадженням євро, почалися ніби нові часи...

— Принаймні так я це відчув.

— Нашій державності всього лише 20 років. Україна намагається попрощатися з комуністичним минулим і зустрітися з європейським майбутнім. Ми багато говоримо про нове покоління, яке має бути принципово інакшим, відірватися від старої традиції. А як щодо європейського молодого покоління? Ми пам’ятаємо минулорічні події в Лондоні, коли молодь нищила все довкола... Це — також частина Європи. Як ви бачите нове покоління європейців?

— Звісно, можна багато говорити про негатив і проблеми, але, так чи інакше, наш обов’язок полягає в тому, щоби дати новому поколінню, якомога більшій кількості людей шанс на майбутнє.

— Бути європейцем — це відповідальність, як гадаєте?

— Звісно. Особливо для урядовців і особливо в цей період, коли євро переживає кризу. Проблеми такого масштабу ми можемо вирішити тільки спільними зусиллями. Зрештою, якщо ви хочете працювати та жити разом у європейській спільноті, ви повинні вчитися домовлятися, співіснувати йти на компроміси.

P.S. ОДИН КОНТИНЕНТ — РІЗНІ СВІТИ

ОВА настільки вразила мою пострадянську свідомість, що насамкінець дозволю собі ліричний відступ. Перебуваючи у цьому «космічному кораблі», мандруючи з поверху на поверх, оглядаючи театральну залу, музичну колекцію, місцеві кав’ярні, спостерігаючи за галасливими дітьми, на яких тут ніхто не «цикає», постійно згадувала свою двоюрідну бабусю, яка протягом десятків років пропрацювала бібліотекарем у невеликому селі на Житомирщині. Тут — підвищений радіаційний фон, іржавіє ще колгоспна техніка і складно зустріти тверезу людину. Місцева ж бібліотека, найкращі часи якої залишилися в епосі очікування на світле майбутнє і яка нині, здається, працює «на чверть ставки», тут нікому не потрібна, тим більше з таким фондом, який не поповнювався вже цілу вічність... Як гадаєте, ТАКЕ суспільство з такими бібліотеками, може бути здатним на відстоювання мови? Або навіть так: чи має це суспільство шанс на виживання?