Від морального вибору до фінансової угоди

Багатоходова психологічна драма кінорежисера Ніколаса Джерекі має дивовижну перекладну назву «Порочна пристрасть» — певне, йдеться про пристрасть до грошей. Насправді ж прямий переклад назви фільму — «Арбітраж», і недарма...

У цій картині, яка вийшла на великі екрани минулого року, грає гроно талановитих акторів: тут і Тім Рот, і Летиція Каста, і С’юзен Сарандон, і Ричард Гір у головній ролі.

Його герой, що має особливого статусу інвестиційний фонд і є ще тим багатієм, прагне якнайшвидше та щонайдорожче продати цей свій бізнес, у якому є серйозні фінансові проблеми, втім, відомі лише йому та його найближчому другові. Але проблема налазить на проблему, і Робертові Міллеру доводиться вдаватися до маніпуляцій людьми та обставинами, що мало чим відрізняється від маніпуляцій фінансового штибу.

«Арбітраж», або ж «Порочна пристрасть», є режисерською дебютною повнометражною стрічкою американського сценариста і продюсера Ніколаса Джерекі. На цей дебют свій особливий фокус навів найпрестижніший американський фестиваль незалежного кіно в Санденсі, де для фільму було влаштовано спеціальну прем’єру.

Драматургія стрічки, її архітектоніка вивірені надзвичайно влучно — і все спрямоване на якнайвиразніше виявлення механіки вчинків, до яких вдаються персонажі картини, увиразнення їхньої психології, їхньої моралі. Позірно герой Ричарда Гіра постає центральним лиходієм, але будьте уважні — дифузія таких понять, як добро та зло, крутить не тільки протагоністом, а практично й усім його оточенням, і найближчим зокрема...

Сценарист-режисер разом із актором ніби препарують людину, мислення якої працює в межовій ситуації, — коли кожна подія може стати не тільки приводом для морального вибору, а й потенційним матеріалом для ділової, для фінансової угод. (Принагідно зауважу, що в підприємництві термін «арбітраж» первісно означає пошук можливостей для найкращої угоди.) І таким чином життя перетворюється на ряд угод, багато з яких надто сумнівні, з морального та етичного поглядів.

Утім, порівняно з довколишніми, Роберт Міллер у виконанні Ричарда Гіра виявляється чи не найціліснішою фігурою, бо, зрештою, зберігає вірність своїм принципам і не збочує в найбезнадійніших обставинах. Власне, про акторську творчість Ричарда Гіра, особливості його таланту, іманентність втілюваних ним образів ітиметься в програмі в спеціальному сюжеті.

Насамкінець варто зауважити — чи попередити, що у фільмі «Порочна пристрасть», себто в «Арбітражі», відповідним чином розглядаються й проговорюються певні фінансові та правничі аспекти процесів, з якими пов’язаний головний герой. Не все просто зрозуміти, але все на своєму місці. У кожнім разі, цей психологічний трилер усе ж веде не про фінансові схеми, а про людські драми.