«Волонтерський рух – як прояв нашого ДНК»

Минулого тижня Миколаїв став центром української благодійної рок-музики. Уперше у тамтешньому Обласному палаці культури зібралися одночасно відомі українські гурти — «Шабля», «ТаРута», Kozak System і «С.К.А.Й», щоб дати спільний благодійний концерт у підтримку наших військових. Як вирішили організатори заходу, зібрані кошти підуть на потреби миколаївської 79-ї аеромобільної бригади. Зокрема, хлопцям хочуть облаштувати мобільну лазню з пральнею. Фронтмен гурту Kozak System Іван Леньо розповів «Дню», що це не перший, і не останній благодійний концерт, в якому бере участь свідома частина українських мистців. За його словами, коли в країні війна, — всі мають мобілізуватися, а не приховувати відсутність своєї громадянської позиції порожніми словами «мистецтво поза політикою», «спорт поза політикою», «журналістика поза політикою»

— Мене обурює, коли деякі українські митці дискутують на тему, чи потрібно їм підтримувати українську армію. Мовляв, мистецтво ж має бути поза політикою. Друзі, у нас на порозі стоїть добре озброєний ворог! І цей ворог не розбирає, в який саме будинок він стріляє. У будинок, де живе митець, лікар, вчителька чи студент. Ми для нього — просто сміття та раби. І він зробить все можливе, щоб захопити цю землю, захопити цих людей і продовжувати нав’язувати тут свою «політику рабства». Як, власне, він це успішно робив понад 300 років — пригадайте історію, — говорить Іван ЛЕНЬО. — Я знаю безпосередньо від хлопців з АТО, що кожний із них неймовірно радіє, коли музиканти дають концерти та збирають гроші для них. Це дуже важливо воїнам. Важливо  розуміти, що тут їх підтримує вся країна. Вони виявляють неабияку мужність, патріотизм, не просто перевіряють себе як чоловіки, а роблять це усвідомлено та із розумінням, що за ними стоять мільйони співвітчизників. Поки що ми маємо можливість допомагати військовим інструментами. Але якщо ми всі не виступимо «музичним фронтом», то скоро нам доведеться допомагати зброєю на справжньому фронті. Брати замість інструментів автомати.

— Чи плануєте найближчим часом нові благодійні концерти для збору коштів українським військовим?

— Ми весь час відгукуємося на адекватні пропозиції підтримати бійців так чи інакше. Цей концерт у Миколаєві був не перший, і, повірте, не останній. Питання лише — до правильної організації. Концерт має бути не для «так годиться», а чітко й правильно організований, щоб прийшли люди. Тобто, ми запрошуємо людей та по можливості заряджаємо їх своєю енергією, люди за це платять гроші, кошти відразу ж передають хлопцям в АТО. Це своєрідний волонтерський музичний рух. Знаєте, до мене днями приїздив один знайомий із Грузії, який обіймає доволі високу посаду. Він володіє інформацією, якою не володію я. І от у приватній розмові він цілком серйозно сказав: «Якби не наші волонтери, то Україна вже давно програла». Волонтерський рух — прояв нашого ДНК. Адже ми нащадки козацької Січі. Особливістю цієї культури є те, що коли нам дійсно важко, ми збираємося на «майдани», «ради» — і там вирішуємо всі проблеми. А потім — контролюємо дотримання ухвалених громадою рішень. Знаєте, вислів «Моя хата скраю» — це нав’язаний нам російською пропагандою міф. Зовсім вона не скраю. Війна це зайвий раз довела. Він може бути тільки у такому трактуванні: «Моя хата скраю — перший ворога стрічаю!»

— Цього року Приз призів «Золотий «День» XVI Міжнародного фотоконкурсу нашої газети отримав Сергій Харченко за роботу «Позивний «Сокіл». Артур Степаненко». На фото — український військовий із відкритим і світлим поглядом. На руці в нього татуювання: Герб України і напис «Воля або смерть». А яким ви бачите образ нового українського героя?

— Дуже добре, що ви відзначили фото із зображенням такої людини. Це — нові козаки. Я спілкуюсь із військовими і можу сказати, що в моєму розуміння образ нового героя якраз такий. Він простий, неговіркий, розумний та безстрашний. Зовні подібний на гравюри XVII століття — такий знаєте типовий козацький образ воїна. Розмовляючи з військовими з АТО, я бачу, що війна їх не зламала. Підхід до життя у них завжди був чоловічий, справжній, конкретний. А війна їм тільки додала мудрості та філософського розуміння життя. Вони продовжують бути добрими. Знаєте, там, у пеклі війни, хлопці не озлобилися на світ. Вони прекрасно знають, що ті, хто в них стріляє, — задурманені пропагандою маріонетки, а дехто — просто покидьки, «космічне сміття». І не дивно, що багато з них — найманці з Росії... Сьогодні всім зрозуміло, що в Україні йде боротьба добра зі злом світового рівня. Світ це бачить та розуміє. А для того, щоб інші країни почали активніше нас підтримувати, публічні українці, в зокрема митці, мають постійно на це звертати увагу.

Я був не здивований, але приємно вражений, що всі герої нашого кліпу на пісню «Шабля» були в АТО і продовжують перебувати на передовій. Все, що змінилося із кліпу — замість футболки на них з’явився камуфляж. І реальна готовність стояти за Україну до кінця. Я маю на увазі Валерія Чоботаря, голову Тернопільського обласного осередку Всеукраїнської Федерації фрі-файту та контактних єдиноборств, Сергія Гуцака, який є звичайним підприємцем, та Дмитра Корчинського. Сукупний образ цих людей у моєму розумінні уособлює нового українського героя.