Вульгарні гегельянці Володимира Путіна
Путінські інформаційні війська у переважній своїй частині призначені для людей, не надто схильних до роздумів. Далеко не кожна освічена людина здатна сприйняти ту ахінею, якою промивають мізки мільйонів росіян усі ці соловйови-кисельови й железняки-ярові.
Багато російських «освіченців», які не входять в аудиторію федеральних каналів, розуміють, що крадіжка Криму, гібридна війна в Україні, недопуск опозиції до участі у виборах, цензура, курс на самоізоляцію — все це дуже погано і, врешті-решт, це шлях в історичну безвихідь.
Для таких рефлексуючих осіб у системі путінської пропаганди припасений окремий засіб. Зброя вибіркового ураження. Це «снайпери», які прицільно стріляють у мозок думаючих людей, знищуючи в цьому мозку ділянки невдоволення режимом і думки про особисту відповідальність його ватажків за скоювані злочини.
Один з таких «снайперів» зі стажем — Леонід Радзіховський. Його виступ 10.08.2015 в «Особом мнении» на «Эхе Москвы» був обіграний як явлення довгожданого гуру. «Вас дуже чекали. Хотіли, щоб ви поставили мізки на місце», — такими словами ведуча передачі Ольга Журавльова позначила статус Радзіховського.
І Леонід Олександрович за звичаєм майстерно виконав це завдання: мізки аудиторії «Эха» міцно встали на призначене їм місце, тобто набакир. Простежимо за роботою майстра, за технікою виконання. Радзіховський, звісно, визнає крадіжку Криму дурістю. Але зі спритністю карточного шулера виводить автора цієї дурості з-під відповідальності. Стежте за руками: «Сама дурість (возз’єднання з Кримом) теж не просто особиста фантазія Путіна (от він прокинувся, йому вдарило в голову). Це продовження всієї ідеологічної й політичної лінії, що тягнеться дуже давно». Тобто ви зрозуміли, інтелігентні бандерлоги, Путін ні при чому, це все давня лінія.
«Наша країна, — розтлумачує Радзіховський, — збудована під ХІХ століття: ракети, величезна територія, мілітаристський психоз, релігійність — це все шматочки того самого генетичного коду, про який так багато говорять». Яка відповідальність Путіна? Який міжнародний трибунал? Сказано ж вам: код у нас такий. Генетичний. Не можемо ми інакше. І взагалі, відійдіть подалі, а то в нас взагалі який-небудь прапрадід з варязьких берсерків прокинеться, і як вдарить ядерною дубиною!
На запитання Ольги Журавльової, чи є розбудова ось цієї архаїчної моделі особистою ініціативою Путіна, Радзіховський відповідає: «Ні, звісно. Авжеж, цар це робить не просто тому, що цього хоче його ліва нога, а тому, що цього хоче 150 мільйонів лівих ніг. І цар, і 150 мільйонів лівих ніг цього хочуть тому, що така та сама колія, той самий генетичний код і т.д. і т.п. Настрої народу, об’єктивні настрої — їх не Путін придумав». Кінець цитати.
Чи розуміє Леонід Радзіховський, що він бреше? Наскільки він усвідомлює, що грає роль «Кисельова для інтелігенції»? Швидше, так ніж ні. Утім, це не надто важливо. Важлива сама жахливість брехні Радзіховського, що за своєю безсоромністю анітрохи не поступається тій брехні, що ллється з федеральних каналів. «Об’єктивні настрої народу», кажете? Якщо вся справа в «генетичному коді» і народ так хоче всього цього пекла, навіщо тоді було знищувати НТВ, створювати всю цю жахливу, небачену в історії машину пропаганди?
Прибери цензуру на телебаченні, введи в країні вільну дискусію — і всі ці «об’єктивні настрої народу», вся ця «колія», весь цей «генетичний код» розтануть, мов пластилін на спеці, розтечуться по столу разом з чудовим путінським рейтингом.
Що ж до «давньої лінії», яка передувала крадіжці Криму, що, на думку Радзіховського, означає, що це не «особиста фантазія Путіна», то сам Путін свою особисту роль у цьому злочині досить детально описав у фільмі «Крим. Дорога на Батьківщину». У колективному несвідомому російського, як і будь-якого, народу є всяке. Є, наприклад, антисемітизм й інші види ксенофобії. Можна почати цю погань підгодовувати — отримаємо погроми. Жорстко присікати — погань не зникне зовсім, але стане маленькою і сором’язливою, сховається від людських очей.
Радзіховський посилається на фільми Балобанова «Брат» і «Брат-2», у яких відбиті імперські настрої: «Ви мені ще за Севастополь відповісте!» Правильно, були й такі фантазії. Там ще герой їде до Америки й мочить усіх «в ім’я правди». Є ще фантазії «повернути Аляску, Прибалтику й взагалі все, що втратили». Влада, а в нашому випадку Путін особисто відповідає за те, що довго й старанно будив народні фантазії, що мирно спали, роздув з них імперську пожежу, а потім ще й скоїв міжнародний злочин, ці фантазії реалізовуючи. Можна скільки завгодно мріяти про чужу власність, це не злочин. Злочин — реалізація такої мрії.
Радзіховський далеко не єдиний, хто виконує функцію «Кисельова для інтелігенції». Є персонажі й набагато респектабельніші, з бездоганною репутацією. Ось, наприклад, Андрій Колесников, керівник програми «Російська внутрішня політика» Московського центру Карнегі (не плутати з іншим Андрієм Колесниковим, улюбленим путінським блазнем). Цей Андрій Колесников, не в приклад своєму однофамільцеві й тезці, людина серйозна, друкується в «Новой газете» й інших пристойних виданнях. І ось що ця серйозна людина написала нещодавно на сайті Московського центру Карнегі в опублікованій там доповіді «Російська ідеологія після Криму. Межі ефективності й мобілізації». Описуючи запропоновану Кремлем ідеологію російського національного ізоляціонізму, Колесников пише: «але спочатку був попит».
І пояснює: «Заслуга Путіна полягає в тому, що він створив товар, на який був попит і який можна було вигідно й швидко продати, перетворивши його на масовий продукт». І далі Колесников вдається до міркувань про «ефект колії» в російській історії, про постійне відтворення в ній «ікони і сокири», про безперервне «крадуть» як основу російського життя й т.д.
Усе це та ж радзіховська брехня, тільки в іншій, респектабельнішій упаковці, призначена для ще рафінованішої аудиторії, для западницьки налаштованої інтелігенції. Нічого з цією Росією зробити не можна. Така вже в неї колія. І ось уже один з найсвітліших розумів Росії, один з творців Міжрегіональної депутатської групи, академік Юрій Олексійович Рижов, виступаючи на «СОТНИК-ТВ» говорить, звертаючись до росіян: «Хто може, той має виїжджати». Академік Рижов це, звісно, не Колесников, і тим паче не Радзіховський. Він, на відміну від них, бачить особисту відповідальність Путіна за те, що відбувається, і точно вже сам він інтелектуально чесний. Ріднить усіх три відчуття безвихідності й деякої об’єктивної закономірності того мороку, який накрив Росію, виведення цього мороку з усієї російської історії й надання йому безальтернативного характеру.
Своя «історична колія» є у будь-якого народу і будь-якої країни. І в якийсь момент ця колія може здаватися безальтернативною, такою, з якої не вирватися. Півстоліття тому таким місцем туги й печалі був Сінгапур. Ресурсів — нуль. Ввозити треба все, зокрема й воду та пісок для будівництва. Третина народу заражені комуністичною ідеєю. У країні господарюють «тріади». Плюс етнічна напруженість між китайцями й малайцями. І ось прийшов новий лідер, Лі КуанЮ, який так визначив «об’єктивні настрої народу» на старті свого правління: «Корупція є однією з рис азіатського способу життя. Люди відкрито приймали винагороду, це було частиною їхнього життя». Лі КуанЮ, на відміну від Путіна, повернув країну в майбутнє, а не в минуле. Сьогодні Сінгапур четверта країна в світі за ВВП на душу населення, одинадцята за індексом людського розвитку й один зі світових лідерів за низьким рівнем злочинності. А яка колія була — здавалося, не вискочити!
Коли студенти починають вивчати філософію Гегеля, деяким дуже подобається його вислів про те, що «все дійсне розумне, все розумне дійсне». Їм здається, що ця формула примиряє зі всіма неподобствами дійсності. Щоправда, до Гегеля таке трактування не має жодного стосунку, але ця методологія благодушного «вульгарного гегельянства», готового виправдати будь-яку гидоту й підлоту можновладців «історичною колією», «генетичним кодом», «об’єктивними настроями» й іншою нісенітницею, стала зручним прикриттям власної інтелектуальної боязкості й рептильності. Якостей, що вельми заохочуються сьогоднішньою владою.
