Вуличне ТБ: шлях до демократії?
Кілька вечорів я спостерігав за установкою «Вуличного ТБ», що працювала прямо на майдані Незалежності. Ведучий Кирило Вишинський координував у прямому ефірі роботу телегруп у Києві, Львові, Одесі, Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі та інших містах і розпитував люд на одну тему: про їхнє ставлення до майбутнього референдуму. Допускалися практично будь-які висловлювання, крім грубих і образливих.
Без сумніву, така форма майже вільного мікрофона, не обмеженого попередньою цензурою, — демократична. І хотілося б усіляко її вітати. Якби не низка суттєвих «але». По-перше, вулиця є вулиця. Здебільшого в ефір ідуть недорікуваті, некомпетентні «коментарі» людей, які слабо розбираються в дискутованих питаннях, недодумані думки, словесні блоки, втовкмачені в голову обивателя за допомогою ЗМІ.
По-друге, вражає неймовірно низький рівень знань про майбутнiй референдум і про те, хто його проводить, з якою метою, які будуть його можливі наслідки. Мало хто із співрозмовників Кирила Вишинського міг хоча б назвати питання, що виносяться на нього. А запитання ж Вишинського зводилися до елементарного: «Чи прийдете ви голосувати?», «Чи потрібно знімати депутатську недоторканність?» і «Чи можливі підтасування результатів?» Ніхто із записних вуличних балакунів не зміг хоча б якоюсь мірою проаналізувати, чому Конституційний суд забракував два з шести запитань і що, власне, означають інші. Водночас дискусія у вуличному ТБ продемонструвала, що наживка у вигляді «скасування депутатської недоторканності», кинута голодному електоратові, цілком заковтнута разом із іншими непомітними гачками референдуму.
Так, зручна річ — «Вуличне ТБ». Із сучасними методиками ведення PR-акцій, якими відмінно володіють Кирило Вишинський та його господарi, — це ще один вдалий інструмент, який допомагає проводити інтереси політичних сил на плечах «охлократії».
