Вирватись із тенет

Згідно із соцопитуваннями, більшість населення України проти євроатлантичного напряму зовнішньої політики нашої держави. Причиною, швидше за все, є недостатня кількість знань та інформації у громадян, потужна пропаганда східних сусідів проти прямування за таким курсом.

В умовах інформаційної експансії з боку Росії, коли пряма підтримка громадськості євроатлантичної інтеграції залишається зовсім низькою, нашій країні необхідно розробити план дій, спрямований на створення об’єктивного іміджу НАТО та ЄС, на інформування населення, яке має право отримувати доступну, незаангажовану інформацію у належному обсязі.

9 липня відбулись Комітетські слухання «Державна цільова програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008 — 2011 роки». До обговорення були залучені представники профільних міністерств та неурядових організацій, члени Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції.

Варто зазначити, що Програма інформування була прийнята на теренах України ще у 2004 і тривала до 2007 року, але, на жаль, своєї мети не досягла і практично провалилася. Оновлений документ базується на якісно новому механізмі координації, контролю, кадрового та фінансового забезпечення виконання Програми.

Програма 2008 — 2011 рр. має на меті підвищити рівень поінформованості громадськості з питань європейської інтеграції України, створити стабільну проєвропейську більшість в українському суспільстві. Впровадження Програми буде здійснюватися здебільшого шляхом проведення інформаційно- просвітницької діяльності. Серед першочергових завдань, визначених документом, є моніторинг громадської думки, розробка та впровадження дієвого механізму інформування населення, створення авторитетного експертного середовища з питань євроатлантичної інтеграції. Очікуваними результатами є також нівелювання стереотипів щодо співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору, які утворилися під впливом однобічної пропаганди.

Очолюватиме Програму перший заступник голови Держкомтелерадіо. Координацію діяльності з виконання Програми та проведення моніторингу забезпечує Держкомтелерадіо, який має створити координаційну раду з числа представників, зацікавлених органів виконавчої влади, підприємств, установ, громадських організацій, ЗМІ та народних депутатів України.

Члени ради щорічно узагальнюватимуть звіти про виконання заходів Програми, обговорюватимуть проведену за рік роботу на громадських слуханнях і будуть подавати звіт до Кабінету Міністрів до 15 лютого наступного року.

Проте залишаються невирішені питання, які ставлять під сумнів успішне функціонування Програми. Серед таких питань є, перш за все, її фінансування: виділених коштів недостатньо для ефективного виконання всіх передбачених заходів. По-друге, були враховані не всі недоліки минулої Програми, не проводилися попередні дослідження, а досвід країн, що стали членами ЄС нещодавно, не враховувався (а варто було б). По-третє, не вироблені заходи протидії можливим «антинатовським» кампаніям, що в нашій країні є надзвичайно потужними.

Ми поцікавилися думкою експертів стосовно нової Програми.

Ольга ГЕРАСИМ’ЮК, член Комітету з питань європейської інтеграції, голова підкомітету з питань співробітництва з НАТО та АЗЄС:

— Чи можна вважати Програму якісно новою і чи справдяться очікування, пов’язані з нею?

— Як було вже сказано, ця програма потребує серйозного доопрацювання. Вона може вважатися вдосконаленою, але концептуально вона стара. Критика попередньої програми стримувала зміст нової, й її помилки, на жаль, ніяк не були враховані... Я боюся, що за такого підходу ми, врешті-решт, матимемо ту ж картину, на що не маємо права. Зокрема, Комітет з питань європейської інтеграції та підкомітет з питань співробітництва НАТО та АЗЄС, який я очолюю, активно обговорюють це питання і, мушу сказати, що до цього проекту ми маємо серйозні претензії. По-перше, очікуваний показник підтримки державної політики приєднання України до НАТО — 36%, встановлений в Програмі, очевидно нереально досягти у 2008 році ( наразі підтримка становить 21%). По- друге, об’єми фінансування є дуже низькими: 260 тис. грн. на проведення 10 (!) футбольних матчів між молодіжними командами України та держав-членів НАТО, а на проведення кожного півріччя загальнонаціональних досліджень щодо ставлення населення до політики євроатлантичної інтеграції планується виділити всього 100 тис. грн. І це лише основні зауваження! Тож, без сумніву, варто неодноразово переглянути Проект і вдосконалити його.

Вадим КАСТЕЛЛІ, режисер документального фільму «НАТО: свій чи чужий?»:

— Що, на вашу думку, варто було б взяти з іноземного досвіду при розробці Програми?

— Варто було б взяти неординарні шляхи розмови з громадськістю... Це те, чого нам бракує. Світлих голів в Україні багато, і придумати шляхи, якими можна поширювати тему НАТО, не так вже й складно. Для прикладу назву лише декілька способів: художні фільми, в яких введена тема співпраці «гарних хлопців» з «гарними хлопцями» з інших країн проти «поганих хлопців» (умовно кажучи); театралізовані вистави, у тому числі й вуличні театри, які насправді можуть збирати населення малих міст, селищ... — і що реально зробити. Те, що в Естонії називалось «натівський джип», коли одна машина їздила маленькими селищами, містечками й там влаштовувала, знову ж таки, різні театралізовані співочі вистави. У нас це може бути не джип, а, наприклад, автобус, або навіть поїзд — тобто це насправді творчі шляхи того, як починати розмовляти з населенням, яке зневірене, яке стомилося від того, що воно вважає пропагандою... Тож сьогодні треба знаходити зовсім нові методи...

ДО РЕЧІ

Схожі процеси відбуваються й у Грузії. На сьогодні ми — дві країни, для яких питання євроатлантичного співробітництва є одним з першочергових у зовнішній політиці. Варто визнати, що у Грузії успіхи у вирішенні проблеми інформування населення є значнішими. У цій країні підтримка населення вступу до НАТО наразі становить 77%. Основні партії Грузії у 2006 році підписали Меморандум, в якому підтримують вступ країни до НАТО. У державі створено спеціальний Центр, який займається інформуванням населення про НАТО й про вiдносини Грузії з НАТО. Структура складається з 15 штатних працівників, 200 добровольців та близько 12 практикантів. Є також три регіональні представництва, які відповідають за окремі території. Після реорганізації у 2007 році Центр перейшов під адміністративну відповідальність міністерства оборони, тісно співпрацює з Дипломатичним корпусом та міністерством закордонних справ. Кожен рік складається план заходів, який необхідно виконати, а після їх виконання відповідна інформація надається Дипломатичному корпусу, урядовому та неурядовому секторам, журналістам. Робота проходить у формі зустрічей з громадськістю. Організовуються прес-конференції, круглі столи, втілюються в життя широкомасштабні проекти. Варто зазначити, що у Грузії все ж таки змогли налагодити повноцінний діалог із суспільством, що значно підвищило підтримку зовнішньої політики країни.