Як і навіщо

Державна дума 27 вересня одностайно прийняла заяву «Про недопустимість порушення фундаментального права корінних народів і національних меншин України вчитися рідними мовами». У заяві депутати в одностайному пориві засудили нову редакцію закону «Про освіту», підписану Петром Порошенком 25.09.17. Найбільше депутатів обурило те, що закон встановлює українську мову мовою освітнього процесу в навчальних закладах країни. У гніві російські депутати назвали цей закон «актом етноциду» російського народу в Україні.

До цього майже аналогічним чином відреагував на цей закон угорський міністр закордонних справ, який заявив, що через цей акт «Угорщина заблокує й накладе вето на будь-який крок України на шляху до подальшої євроінтеграції».

Етноцид — політика цілеспрямованого знищення національної ідентичності, самосвідомості народу. Може здійснюватися двома методами: фізичного знищення народу, тобто методом геноциду, й шляхом примусової асиміляції, тобто шляхом створення умов для втрати народом своєї національної самосвідомості й заміни її самосвідомістю іншого народу. Те, що в Україні йде «геноцид російського народу», можуть заявляти лише божевільні або «експерти» політичних ток-шоу російських телеканалів, які прикидаються ними. Що стосується асиміляції, то вона, дійсно, відбувається. І є реальні причини, які підштовхують цей процес. Але ці причини здебільшого містяться за межами України, а саме на схід від її державного кордону.

На території України майже все ХХ століття тривав процес русифікації населення. За даними перепису населення 1926 року в Україні було 9,23% росіян, за переписом 1989 року — 22,07%. Через десятиліття після створення суверенної держави, за даними перепису населення, в Україні кількість росіян зменшилася: їх стало 17,28%.

Наступний перепис в Україні заплановано на 2020 рік, і він, швидше за все, покаже різке скорочення частки росіян. За даними опитування соціологічного центру Разумкова, проведеного 2017 року, лише 6% опитаних громадян України сказали, що вони росіяни. При цьому опитування показало, що для росіян в Україні характерна «біетнічність», тобто зарахування себе до двох народів водночас: до росіян і українців. А в разі уточнювального запитання: до якого народу ви себе віднесли б, якби довелося вибирати, більша частина «біетнічних» зробила вибір на користь української етнічності.

Процес різкого скорочення частки людей, які вважають себе росіянами, відбувається в усіх пострадянських республіках, окрім, мабуть, Білорусі. Показовими є дані зміни кількості громадян, що розмовляють удома російською. Ось відомості щодо чотирьох пострадянських країн:

 В Україні цей процес йде болісніше й інтенсивніше. Болісність пов’язана з більшою етнічною близькістю українського й російського народів порівняно, наприклад, з казахським. Інтенсивність пов’язана передусім з війною, яку Росія почала проти України. Але не лише з самою війною, а й з тим, що Україна досі перебуває в інформаційному просторі, контрольованому Росією. І цей простір по самі вінця заповнений такою неприкритою ненавистю до України, що бути росіянином в Україні стає проблемою. Я не маю на увазі ставлення довколишніх, оскільки, будучи росіянином, жодного разу під час своїх відвідин України останніми роками не відчув неприязні до людини, яка розмовляє російською. Йдеться саме про самосвідомість. Про проблему людини, що живе в Україні, співвідносити себе з «русским миром», з Росією — державою-агресором, з російською мовою, якою цілодобово ллються потоки брехні на Україну й український народ.

У програмі «Вечір з Володимиром Соловйовим» від 27.09.17 обговорювали, звісно, «етноцид» в Україні й американську ядерну загрозу. Ось кілька цитат, після яких легко буде зрозуміти, чому росіяни в Україні, бажаючи залишитися патріотами своєї країни, нестримно втрачають свою російськість.

«Політолог» Сергій Міхєєв: «Головною ідеєю України є зрада!».

«Сходознавець» Євгеній Сатановський розповідає, як Україна забезпечує зброєю весь світ. Мимохідь зауважує, що «якщо США дасть Україні летальну зброю, то її негайно продадуть на Донбас». Після чого «сходознавець» Сатановський демонструє рідкісні пізнання в «альтернативній географії». Він відкриває страшну таємницю. Виявляється, «всі 90-ті танки колонами через Туркменістан йшли талібам від України».

Я досить довго вдивлявся в карту, намагаючись уявити собі оптимальний маршрут танкового транзиту: Україна—Талібан. Вийшли два танкові потоки. Південний: Україна—Румунія—БолгаріяТурція—Азербайджан —Афганістан і північний: Україна—Росія—Казахстан—Узбекистан — Афганістан. Цілком ймовірно, що на наступній передачі «сходознавець» Сатановський розповість, що українці вирили тунель «Київ—Кабул» і через нього досі переправляють талібам бронетехніку.

В обговоренні американської агресії теж не оминули Україну. Це зробив ізраїльський «громадський діяч» Яків Кедмі, який повідомив, що «американці панічно бояться стратегічних ядерних сил Росії». І тому за їх скорочення «треба взяти з американців повну плату, наприклад Україну».

На тлі цілковито маніакальних висловлювань Міхєєва і Кедмі поведінка Ж. цього разу виглядала абсолютно безневинною клоунадою. Спочатку він почав пояснювати, чому СРСР розвалився. Виявляється, це тому, що його лідери Андропов і Горбачов були з села. «Вони — сільські!» — радісно кричав Ж. — «І до того ж обидва — з півдня!» На що Соловйов єхидно запитав: «А ви звідки?» — «Я — з Азії!» — заволав Ж. — «Я —  Чингізхан!» І, користуючись деякою розгубленістю присутніх у студії, котрі явно не чекали побачити так близько «повелителя Всесвіту», Ж. почав пояснювати, чому російська армія сильніше за американську, незважаючи на різницю у витратах на користь останньої. «Головні витрати американської армії — туалетний папір, морозиво й операції трансвеститів», — повідомив Ж. І з гордістю продовжив: «А нам туалетний папір не потрібен! У нас у кожній кімнаті для солдатів — біде. Чиста вода — чудово!»

Якби не війна, політичні ток-шоу й низку інших передач російського ТБ цілком можна було б дивитися як сатиру, точніше як самопародію. Проблема в тому, що під ці жартики й хохми Росія продовжує вбивати громадян України. І тому кривляння цих клоунів викликають не усмішку, а одразу.

Етноцид російського народу в Україні, дійсно, існує. Його цілеспрямовано проводить Росія зусиллями своїх військових і свого телевізора.