Як прирівняти агресора та жертву агресії

Російський незалежний журналіст Олександр Сотник (більш відомий як Саша Сотник) закликав українців не ототожнювати весь російський народ із нинішнім московським керівництвом. Він переконаний, що російський і український народи страждають від режиму Путіна і просить українців не плекати ненависті до росіян. «Шановні українці, настав час порозумітися. Я – противник імперій, вам це добре відомо. Більше того: путінську агресію проти будь-якої держави я засуджую. Те, що зробив Путін з народом Росії, не піддається опису, це – справа істориків, психологів, психіатрів, соціологів. Але кожен, хто продовжує казати, що всі росіяни – сволота, гівно і ватники – може забанити мене прямо зараз. Ви нічим не кращі за тих, хто називає вас «укропами» або «бандерофашистами», – написав Саша Сотник у своєму блозі. — «Путін і його пітерське бандитське угрупування в обіймах з Луб’янкою напаскудили чимало і готові напаскудити всій планеті… Вони посварили українців і росіян. Треба буде – посварять і росіян з росіянами, що вже відбувається. Адже для них всі засоби хороші – лише б триматися при владі. Так що не ведіться на ці хитрощі, бо це – доля шизофреніка: сваритися з власним відображенням у дзеркалі. Ми – на жаль – родом із СРСР, і цей «совок» виживається болісно, видавлюється з кров’ю. Ви – моє відображення, а я – ваше. Ми взаємозалежні, і ми це розуміємо і приймаємо, або починаємо дивитися у бік складу з ядерними боєприпасами. Адже саме цього і прагне Путін зі своїми упирями», – резюмує російський журналіст.

Що ж, мужність Сотника незаперечна. І відчайдушності у нього вистачає – йти проти настроїв 9/10 російського народу. А водночас навряд чи можна заперечити й інше: підсвідомі імперські комплекси свідомого борця з російським імперіалізмом, політкоректно мовчати про які не випадає – якщо ці комплекси противники Путіна не витравлять у самих себе, то вони після падіння «головного стерха» рано чи пізно самі стануть копіювати його…

Отже: Сотник у своїх міркуваннях прирівнює агресора та жертву агресії. Не українські війська діють на російській території, а навпаки. При цьому, як відомо, близько 90% населення Росії підтримує Путіна. У своїй практиці українські фронтовики та всі, хто захищає Вітчизну, мають справу саме з представниками цих 90%. Фронтовикам ніколи розбиратися в тонкощах – вони повинні влучно стріляти, не маючи жодних комплексів – а раптом той росіянин, у якого я націлився, ще може виправитися… Стріляти і нищити російських агресорів на своїй території українці повинні без будь-яких застережень, окрім хіба що міжнародних правил поводження з полоненими (і то: на громадян Росії, які офіційно виступають найманцями «ДНР» і «ЛНР», ці правила не поширюються – їх можна ставити до стінки без розмов). І вимагати від фронтовиків, членів їхніх сімей, родичів і друзів загиблих, щоб вони звертали увагу на тонкощі російського буття, як на мене, аморально.

Так, інтелектуали Києва, Львова та Харкова зобов’язані – за своїм статусом і за своєю відповідальністю – брати до уваги й тих 10% нормальних росіян, свідомих противників путінізму. При цьому знаючи, що противників Гітлера у нацистській Німеччині, за даними аналітиків СД, було приблизно стільки ж. Та хіба було реальним вимагати від пересічних британців у 1940 році, щоби вони не відчували ненависті до німців як таких? Хоча Черчилль і стримував суспільні емоції, нагадуючи час від часу, що нацисти – це ще не всі німці, але він же використовував і неполіткоректні терміни, говорячи про «навалу новітніх гунів», яка має бути спинена силою, і тільки силою.

І взагалі: Ірина Хакамада полум’яно критикує режим Путіна, а водночас говорить про «братній український народ», про «єдину культуру й історію», про «спільні корені». Одне слово – той самий імперіалізм, тільки хіба що ліберальний. А що розповідає знаний історик професор Андрій Зубов? Він використовує ту саму «звичайну схему російської історії», яку нищівно понад сто років критикував Михайло Грушевський. Нарешті, що пише сам Саша Сотник? Що це Путін «посварив українців і росіян». Наче до Путіна не існував російський імперіалізм, наче не було колоніальної політики Москви, наче значне, якщо не переважне число пересічних росіян (і навіть чимало представників ліберального табору) не ставилися до «хохлів» (не кажучи вже про «бандер») як до якоїсь другосортної, неповноцінної нації.

Отож Путін зробив із більшістю росіян тільки те, чого вони самі прагнули. Путін – це їхнє колективне підсвідоме, притлумлене правилами пристойності в 1990-ті, яке вирвалося назовні і звільнилося від «химери, званої совістю». І це не випадково, це має глибинні корені в російській ментальності. Зрештою, більшовизм – це породження не просто російської культури, а вишуканої культури «срібного віку». Де вона, глибинна дебільшовизація Росії, бодай на рівні інтелектуальної еліти? Де визнання нею російської провини за творення першого у світі тоталітарного режиму? Немає. Тим часом, як засвідчує виступ російського журналіста, долання власних політичних і світоглядних стереотипів конче потрібне самим росіянам. Без цього вони й далі будуть сповідувати ліберальний імперіалізм і вважати, що в усьому винен Путін, а без його злої волі українці і росіяни були б щасливими братніми народами…