Який теледруг потрібен нашим дітям?

Толик, 5 років, окрім дитсадка займається у художній студії:

— Тільки у вихідні встигаю дивитися телевізор: «Дівчинку з океану», «Горище «Фруттіс» із комп’ютерними чоловічками. Колись поспішав дивитися «Морські пригоди», мені їх навіть переписали на касети, — там було багато цікавих штучок, і я пробував їх повторити на нашому комп’ютері.

Ваня, 6 років, готується до школи з мамою:

— Увечері дивлюся «Альфа», іноді прошу, аби дозволили подивитися «Ренегат» і «Вавилон-5». Війна, битви, фантастика, багато стрілянини, ну, «круті з’ясовування». Так, і «Стріли Робін Гуда» на «Дитячому сеансі», де чимало пояснює ведучий, демонструють малюнки інших дітей. Мої герої — звичайно, Термінатор: він великий, сильний друг хлопчика.

Наталя, 8 років, вчиться в гімназії:

— Мені подобаються фільми про принцес. Була «Печера золотої троянди»: там красиві костюми та лицарі. Мама дозволила дивитися «Королеву Марго» та «Графиню де Монсоро», а на касетах у мене є «Красуня й чудовисько», «Русалонька» та «Король-Лев», усього «Чокнутого» мені записали: він такий неслухняний і всім допомагає. Хочеться більше мультиків, навіть і не серіалів, а таких старих, як «Червоненька квіточка».

Сергій, 10 років, звичайна школа:

— Я дивлюся Вєрку Сердючку: дуже смішно вона говорить із гостями. Звичайно, на ICTV — «Відкриваючи світ» і «Альф», тут майже немає політики. Мені в серіалах не подобається, що там одне й те ж розтягнуто на багато серій. Аби був багатосерійний фільм, такий швидкий, як американські мультики, і кожного разу — нова розповідь, багато незвичайної техніки. Ще іноді по СТБ йдуть «Магічні тварини» та «Сім чудес світу», проте дуже рідко, а там більше всяких відомостей, аніж у фільмах про Кусто.

Надія, 12 років, музична школа:

— Ми з мамою не пропускаємо на Інтері «Телевізійний центр моди» та на ICTV «Модний час». Із серіалів подобається «Таємний агент Нікіта»: вона завжди залишається собою, перемагає, залишаючись красивою. Коли вечеряю, дивлюся «Альфа» — він теж постійно хоче їсти і, хоч майже не виходить із будинку, — знаходить чим зайнятися. Зараз рідко йдуть радянські, як називає їх мама, мультики та серіали, а вони такі несхожі на всі сьогоднішні — різкі й голосні.

Як ми бачимо, у наших дітей інтерес до «агресивного» прокидається в певному віці, а потім іде в «подолання перешкод», так як і любов до «принцес» переходить у світ «високої моди».

Інформацію, яку можна застосувати в школі, шукають у програмах, а не в костюмованих фільмах. Про політику згадують не інакше, як у «негативі». І знаходять телекомпаньйона, з яким цікаво щодня. Симптоматично: потрібен саме фантастичний друг — прибулець, «чокнутий», мультяшка-поліцейський, дівчина-вбивця.

Наші спостереження коментує Костянтин Грубич, ведучий «Дитячого сеансу» («Студія «1+1»), один із тих дорослих, хто не лише складає «телекоктейль» для наших дітей, але й знає їх бажання — з рясної кореспонденції з усієї України.

— Для дорослих «серіали та мультики» дуже зручні: хоч на півгодини дитина «вимкнена», і не смикає батьків. А що він дивиться — часто їх не хвилює. Ми виходимо зі зворотного: дізнатися потреби тих, кому років 10—14, адаптувати іноземну телепродукцію до уявлень українських дітей. Тому і з’явився я, ведучий-посередник. Однак лише тепер, через півроку роботи, починають розрізнятися обриси того, що може дати наш канал дітям.

Успіх «Морських пригод» зрозумілий: суперсеріал, подібного якому немає в світі. Діти благали створити продовження, завалювали листами, малюнками, проханнями від дівчаток — надіслати фотографії героїв. Зараз ми вже на конкурс просимо не малюнки, а комікси — аби зменшити «потік», однак діти надсилають анітрохи не менше. Якби хтось зацікавився ними, тут вистачило б матеріалу на дисертацію. До речі, й самі листи не менш цікаві: бачу різку поляризацію культурного рівня своїх кореспондентів — чи майже журналістське есе, чи безграмотні описи стандартних емоцій. Позитивних набагато більше, проте й «жахливчики» (як і в малюнках) зустрічаються.

Діти дуже активно відгукнулися на «додаткову» інформацію до фільмів. «Культовий» серіал «Баффі — винищувачка вампірів» ми супроводимо розповідями про методи «боротьби» з нечистою силою. Ходили на базар до продавців часнику, розповідали про осику. І в листах зразу ж діти розказували, як вони «викликали» дощ осиковими колами, як підвішували часник. Тому кожен серіал — це можливість дати щось незвичайне дітям, без моралі й тупого «втовкмачування» фактів.

Ваше опитування — це «київська» ситуація, де діти можуть отримати масу інформації з найрізноманітніших джерел. Листи, які я отримую мішками, доводять, що всім дітям потрібен співрозмовник, «провідник» у незвичайні світи.

А що дивляться ваші діти? І що хочуть дивитися частіше за все, переказуючи аж захлинаючись?