«Їхні» люди в нашому домі

Дивні відчуття викликають деякі ЗМІ, що діють на території України. Ось, наприклад, нещодавно радіостанція «Голос столиці» (завжди виникає питання, якої країни, оскільки з контексту зрозуміти буває складно) відреагувала на намір влади України застосувати санкції проти низки російських діячів культури, які підтримали агресію РФ проти нашої країни.

Така собі Олена Чеченіна з цього самого радіо влаштувала «плач Ярославни» з цього приводу, мовляв, не треба, навіщо, як же ми без них, культурно пропадемо, здичавіємо. Дійсно, як же жити без Газманова, Валерії, Кобзона та подібних до них «пропагандонів» Кремля від естради. А без блазня Задорнова взагалі жити не можна.

Захід, підтримуючи Україну, зазнає мільярдних збитків на санкціях проти Росії, а подібна публіка у нас протестує проти заборони тим, хто розписався публічно у своїй ворожості до нашої країни, її відвідувати.

Аргументація була запропонована убога, мовляв, якщо заборонити в’їзд російським «зіркам», вони стануть для українців «забороненим плодом». Дуже сумнівне твердження. Керуючись такою логікою, треба скасувати заборону на наркотики, на педофілію, на вбивства, адже заборонений плід...

Наші хлопці гинуть на південному сході, стають каліками від російського обстрілу, а деякі журналісти плазують перед агресором. Дехто з наших метрів мистецтва захвилювався, що тепер уже внаслідок російських санкцій його не пустять до РФ і заголосив, «не треба заборон». Чому ж європейці готові йти на жертви в ім’я України, а ці, вибачте на слові, українці не готові? Нинішня ситуація чітко показує, хто є хто, хто за нашу країну, а хто проти, хоч би чим він це виправдовував, хоч би як хитрував і вивертався.

ШУЛЕРИ ГУМАНІТАРНОГО КОНВОЮ

У програмі «Свобода слова» на ICTV публіці поставили запитання: чи наважиться Росія на повномасштабне вторгнення до України? 32% опитаних відповіли «так», 68% — «ні».

Заступник глави АП Валерій Чалий заспокоював людей, що з російським «гуманітарним» вторгненням начебто вже розібралися. Дай Боже. Але є великі сумніви. Тут російські спецслужби явно готують нам неприємний сюрприз. Політолог Олеся Яхно поставила Чалому запитання: наскільки проблема Криму є ключовою для нормалізації ситуації на сході України? Чиновник відповів: після вирішення на Донбасі, наступним на порядку денному буде Крим. Ну, Путін це теж розуміє, тому й чіпляється за Донбас. Хоча, схоже, готовий і поторгуватися, мовляв, відмовляюся від Донбасу, а ви відмовтеся від Криму, який Путін готовий зробити «непотоплюваним авіаносцем», потужною військовою супербазою в Чорноморському басейні, що навряд чи викличе захват у Туреччини, Румунії, Болгарії, НАТО й США.

Політолог Євген Магда поцікавився: чи не означає «гуманітарний конвой» на Донбас відмову Кремля від підтримки «ДНР» і «ЛНР»? Валерій Чалий зазначив, що від РФ можна чекати всього. Що ж, люди, які добре знають цю країну й російську ментальність, на відміну від примітивних малоросійських москвофілів, розуміють, що жодному слову Кремля вірити не можна — той, хто повірив, уже програв. До речі, на Заході теж ніяк не можуть побачити очевидне, що мають справу з шулерами, з тими, кого в російській кримінальній традиції називають «беспредельщиками». Бачив я на екрані осіб, що супроводжують «гуманітарний конвой» РФ. Їхня світло-коричнева форма разюче нагадувала форму Африканського корпусу генерала Ервіна Роммеля. До речі, якщо ці люди з російського МНС, то це силова структура, там начальники обласних управлінь мають генеральські звання.

СКІЛЬКИ БОЯТИМЕМОСЯ СПРОВОКУВАТИ?

З приводу смертельно небезпечної для українців довіри до Москви. Не встигли з АП у Києві сказати щось невизначене щодо «гуманітарного конвою», як з Кремля прозвучала вимога негайно припинити бойові дії в зоні АТО, щоб гарантувати безпеку «гуманітарної» акції РФ. Тобто Москва рятує від остаточного розгрому своїх терористів і спецслужбістів на Донбасі в ім’я збереження антиукраїнського військового плацдарму. Це вигідно Путіну й абсолютно невигідно Україні.

Потім у студії слухали представника РНБО Андрія Лисенка. Звичайно ж, запитували полковника про те, чи буде російське вторгнення до України. Той відповідав, що ймовірність висока, що українська армія готується до відсічі, що наші війська можуть затримати ворога, давши час країні для мобілізації всіх ресурсів.

Журналіст Дмитро Тузов поцікавився, скільки ще терпітимемо артилерійський обстріл з території Росії? Полковник пояснив, що тут йдеться про провокації з метою можливого виправдання широкомасштабної агресії проти України. Зрозуміло. Але так російський ворог поступово знищить всі наші війська на кордоні. А ми боятимемося спровокувати Путіна. Адже ми й Крим віддали, щоб не провокувати. Так от і Сталін 22 червня 1941 року не провокував Гітлера. І що? Допомогло?

Колосальна деградація навіть порівняно з часом Володимира Мономаха, який в «Повчанні дітям» радив своїм спадкоємцям підтримувати хорошу фізичну форму й займатися військовими вправами, оскільки князь — це не лише глава держави, а й полководець. Треба було б записати в нашу Конституцію, що особа, яка обирається президентом, якщо вона не є кадровим військовим, зобов’язана пройти 3—4-місячне навчання в Національній академії оборони, щоб ознайомиться з азбучними істинами військової справи. І тоді, можливо, наші політики перестануть нести маячню про «контрактну армію», «невелику, але добре озброєну й навчену» і т.д. Геополітичне положення України, наявність такого сусіда, як Росія, вимагають великої, масової, добре озброєної, вишколеної, з величезним резервом армії й здатності країни швидко перетворюватися на єдиний військовий табір. Тобто або ми станемо державою з високим рівнем постійної мілітаризації, або держави під назвою Україна взагалі не буде. Це коштує дорого, дешевше лягти під путінський чобіт. Сьогодні ми опинилися на шляху чергової російської агресії проти Європи, проти Заходу, проти вільного світу. Розраховувати на краще не доводиться, лише на погіршення ситуації, до якого ми маємо бути готові.

ПОЗБАВИТИСЯ ПРОРОСІЙСЬКИХ ІЛЮЗІЙ

До мікрофону вийшов заступник шефа СБУ пан Ягун. Він розповів про проблеми свого відомства. Зокрема, попереднім цілком московським керівництвом СБУ (тоді жартівники називали контору пана Якименка ФСБ(У)) кількість співробітників військової контррозвідки була скорочена до 387 офіцерів. У сусідній Польщі, яка є членом НАТО й менше України по території й населенню, військова контррозвідка нараховує, за даними пана Ягуна, 2000 «багнетів».

Чиновник поскаржився на те, що в Криму зрадниками виявилися 90% співробітників СБУ (прикро, але не дивує), а в Донбасі — 30—35% (несподівано низький відсоток зрадників).

У Криму офіційний Київ демонстрував підкреслено ніжне ставлення до антиукраїнських сил — результат закономірний. Треба чистити регіони, але в першу чергу зачистки потребує офіційний Київ, уся політична зараза й гнилизна заводиться тут. Нині на південному сході співробітників СБУ пропускають через детектор брехні, завозять нові кадри із Західної й Центральної України. Полковник Гриценко запитав, хто відповів персонально за допуск до державної таємниці тих, хто став міністром оборони і главою СБУ, будучи громадянином Російської Федерації? Це сфера відповідальності СБУ. Ягун також визнав, що протягом кількох років у прикордонній смузі України працювала потужна російська агентура. А треба було, щоб потужна українська агентура працювала в Росії, тоді нас не захопили б зненацька. Сподіватимемося, що український народ, особливо еліта, якнайскоріше позбавиться проросійських ілюзій, несумісних з існуванням повноцінної Української держави.

І на десерт Андрій Куликов оголосив Олега Ляшка, який вийшов під шквал оплесків. Олег уже став всенародним улюбленцем. Секрет харизми в тому, що він озвучує настрої мільйонів українців, які вже втомилися чекати, коли нинішня влада виконає обіцянки Майдану. Майже шість місяців минуло, а після втечі Януковича практично нічого не міняється. Зростає роздратування суспільства, рупором якого й виступає Олег Ляшко. І чим зліше народ на владу, тим вище рейтинг Ляшка. Механіка взагалі-то проста...