З «Містера року» в «Толки»

— Проте я не ризикнув, — каже Олексій, — досвіду тоді не було ніякого. А в Канни приїхав після перемоги в першому українському конкурсі «Містер року» відпочити та взяти участь у показі колекції французького модельєра Клода Бонуччі. Познайомився з безліччю цікавих людей, і з телевізійниками зокрема. Однак я повернувся додому й поринув у звичне життя, котре абсолютно влаштовувало мене: робота моделлю у фірмі Михайла Вороніна, навчання в Київському університеті на факультеті кібернетики.

— Потрапивши до модельного бізнесу, ви бачили своє майбутнє все ще пов’язаним із точними науками?

— Ні. І все ж таки цього року захистив диплом. Вважаю, що математика з її вимогою логічного мислення дуже допомагає правильно оцінювати різні ситуації й знаходити для них вірне рішення.

— А чи не було бажання поміняти вуз чи факультет?

— Було. Хотів би вступити до інституту журналістики, оскільки теперішні мої обов’язки цілком можна охарактеризувати як журналістські. Телебачення захоплювало давно. Тому й отримав, врешті-решт, номер телефона шеф-редактора інформаційно-аналітичної служби телеканалу «Інтер» Ганни Безлюдної. Зателефонував їй, відрекомендувався й поцікавився, чи не знадоблюся як ведучий. Аня вислухала мене, й мов відрізала: «22 роки? Ви занадто молодий». «Та ви подивіться на мене», — вмовляв я її. І вона погодилася на проби. Після них повідомила: «Ти сподобався усій режисерській групі. Щоправда, для «Новин» однаково не підходиш: дуже молодий і відвертий. Та в нас створюється новий проект, і туди ти вже точно підійдеш». Через тиждень вона запропонувала мені зайнятися світською хронікою у програмі «Утречко».

— Наскільки авторська ця рубрика?

— Почну з того, що назву — «Толки» — запропонував я. Спочатку, мабуть, планувалося наситити її плітками. Однак мій образ не підходить до дешевої кулуарності. Я обрав собі більш світську тематику. Окрім того, сам підбираю історії для сюжетів і героїв.

№188 02.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»