З висоти дитячого зросту

Й без того нечисленні дитячі програми традиційно не є «коньком» вітчизняного ТБ. Навіть відносні досягнення на цьому терені здаються особливо цінними й значними, хоча б тому, що працювати з дітьми і для дітей — справа благородна, але аж ніяк не вдячна. Й отже, крім професіоналізму, вимагає... любові.

Леонору ПАЩЕНКО , режисера дитячих програм ранкового блоку мовлення на «Інтері» — «Погляд знизу» та «Знай і вмій», — я застала за розбиранням дитячих листів, що прийшли на адресу програм.

— Про що пишуть маленькі глядачі?

— Хлопчики й дівчата пишуть, що взагалі мало на телебаченні дитячих програм, розповідають про свої мрії. Одна дівчинка розповіла в листі, що мріє про набір капілярних ручок. Вони дорогі для неодержуючої зарплату мами, а дівчинка хотіла б отримати їх у подарунок на день народження. Доведеться вислати. А друга написала нам уже декілька листів про те, що її мрія — ролики. Й навіть малює їх, щоб ми не переплутали, які саме ролики їй потрібні. Взагалі ж, малюнків приходить дуже багато, й вже в травні ми хочемо провести конкурс малюнків на асфальті, присвячених телеканалу «Інтер».

— В яких жанрах ви знімаєте сюжети для програми?

— В найрізноманітніших: пізнавальні сюжети, опитування «громадської думки»: на вулиці, в школах і дитячих садках. Так п'ятикласники відповідали на запитання: яким повинен бути друг. Одна дівчинка сказала, що друг повинен бути «доброякісним».

Ми зробили навіть ранковий серіал.

— Дитячий?

— Не зовсім. Це були чотири серії по дві хвилини, й присвячений серіал був пологам, а називався «Людина народжується». Ми знімали жінку до пологів, під час пологів, після, її прихід додому з дитиною. До речі, власне пологи знімав Толя Бондаренко. Дуже цнотливий і романтичний вийшов міні- серіал. Відтоді в нашій ранковій редакції жартують, що ми відповідаємо не тільки за дитинство, але й за материнство.

Знімали ми й фестиваль дітей- інвалідів, що проходив в селі Пухівка Київської області. Перед зйомками були запитання про те, чи підійде така тема для ранкового ефіру. Після зйомок таких запитань не було. Це надзвичайні діти, а батьки у них просто святі. Після спілкування з ними не було відчуття безнадії, навпаки, якийсь чистий і світлий імпульс.

— А що найскладніше в створенні програм для дітей?

— Подивитись на світ із висоти дитячого зросту.