За відсутністю правового регулювання
У галузі кабельного телебачення невирішених проблем, що стримують розвиток цього перспективного і запитаного сегмента ринку мас-медіа, вистачає.
По-перше, функціонування кабельного телебачення (КТ) відбувається, так би мовити, у напівправовому полі, оскільки досі не ухвалено відповідний закон. Тому доводиться застосовувати норми Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (статті 13-18 і 24), а також ряду інших законодавчих актів і цивільного права. Однак вони не охоплюють весь спектр правових відносин, що виникають між державою і операторами КТ — з одного боку, та операторами і абонентами — з iншого.
Якщо говорити відверто, то кабельне телебачення у нас не зовсім кабельне. Телевізійний сигнал кабелем проходить, як правило, тільки всередині будівель, а передача сигналу від оператора до житлового будинку або групи будинків відбувається ефірним шляхом. При цьому для поширення сигналу всередині житлового будинку використовується розводка антен колективного користування. Причому у Києві це відбувається, всупереч відповіднiй постановi Головного архітектурного управління столиці, що забороняє це робити, оскільки тим самим мешканці позбавляються права вибору між КТ і прийомом сигналу через колективну антену. Отже, оператори КТ, фактично не витративши жодної копійки, отримали у своє розпорядження частину технічних засобів зв’язку для трансляції телеканалів кабельними мережами. Ймовірно, що, встановлюючи тариф на послуги КТ, Київська міськадміністрація враховувала і цей чинник.
Iнший момент — це відсутність процедури ліцензування операторів КТ, внаслідок чого на зорі становлення КТ оператором могла стати практично будь-яка структура. Багато хто з них, беручи на обслуговування певний район міста, мало піклувалися про розвиток технічної інфраструктури КТ і якість сигналу. Подальший розвиток подій показав, що головним для таких операторів було «захопити» район, щоб потім вигідно продати право роботи у ньому іншій структурі.
У цьому плані поява на столичному ринку послуг КТ досить могутньої структури — ТОВ «Воля-Кабель», — враховуючи всі негативні моменти, пов’язані з її монопольним становищем, — явище вельми позитивне, оскільки серйозний оператор займатиметься тим, чим йому і належить займатися, а саме — розвивати технічну інфраструктуру КТ і вдосконалювати якість послуг. З іншого боку — монополізм дозволяє диктувати ціни на послуги, що і спробували зробити у Києві. Однак в усьому світі регулювання цін на послуги монополістів здійснюється через антимонопольне законодавство, а не за бажанням місцевої влади.
Ще одна проблема — регулювання взаємовідносин між операторами КТ і абонентами. Коли кабельне телебачення тільки прийшло у будинки киян, ніхто з ними договорів на надання даної послуги не підписував. Зробили просто і юридично неправильно: щомісячну плату за КТ стали нараховувати всім мешканцям підключеного будинку, незважаючи на те, що у цілому ряді квартир навіть не було розводки кабелю. І лише після втручання у 1999 році Київського відділення Антимонопольного комітету України (автор цих рядків був одним з ініціаторів розгляду даного питання) оператори КТ склали договір з кожним абонентом. Однак «Воля-Кабель», взявши на обслуговування значну частину столиці, договір не переуклала. У квитанціях на абонплату просто зробили приписку: у випадку, якщо абонент сплачує цю квитанцію, це означає укладення договору між ним і оператором. Згідно цивільного права, така форма укладання договору передбачена тільки для разових послуг. Тут же ми маємо справу з послугою, що надається протягом тривалого періоду. Крім того, за такою формою договору, фактично не обумовлені зобов’язання сторін, у тому числі якість послуги, що надається, і її зміст (кількість каналів, їх назви і т.п.).
І нарешті, що стосується абонентної плати. Визначати її потрібно лише на основі калькуляції собівартості надання послуг оператором КТ з урахуванням рівня рентабельності, що забезпечує розвиток даної сфери послуг. Тільки після подання усіх цих розрахунків можна буде говорити про реальний розмір абонплати. Поки розумно лише припустити, що за збиткову справу оператори КТ не взялися б.
До речі
16-го вересня до 14-00 на телеканалах проводилася профілактика. Телевізор показував тільки кабельні канали. Чим не спокуса використати їх у політичних цілях?
