Замість виживати – жити!

Унікальність цього фестивалю — в його живучості! Він — ровесник нашої незалежності, а ще безперервно відбувається ось уже 24 роки, незважаючи на жодні несприятливі обставини. Цьогорічні «Кришталеві джерела» також не обійшлися без деяких проблем. До мінімального фінансування засновників додалися іще й певні спекуляції на темі війни, адже спочатку фестиваль планувалося провести в Конотопі на Сумщині (на що була офіційна підтримка Сумської обласної ради та міського керівництва Конотопа). Саме через близькість російського кордону в останній момент його там не ризикнули проводити. Таким чином, фестиваль відбувся у стислому форматі у київському Будинку кіно.

У цьогорічному фестивалі (очно й заочно) взяли участь близько 300 учасників із різних куточків України. Крім того, свої конкурсні твори представили дитячі та юнацькі студії з Італії, Словенії, Польщі, Німеччини. Всього ж на розгляд експертів було надано близько 200 кіно-, теле- і радіоробіт, понад 300 фотографій.

Своїми думками діляться організатори, члени журі, учасники:

 Оксана МУСIЄНКО, професор Київського національного університету кіно і телебачення ім. I. Карпенка-Карого, член-кореспондент Академії мистецтв України, президент фестивалю: 

— Після перегляду цьогорічних робіт, особливо в частині кіно, у мене склалося подвійне враження: переважно у цьому масиві представлені фільми, далекі від сьогодення. І тут питання не стільки до дітей, як до їхніх керівників. Таке враження, що навмисне ігноруються актуальні події, які переживає наша країна. Претензії щодо вибору тематики я адресую і нам, дорослим, — отже, мало працюємо з підростаючим поколінням. Зустрічей один раз на рік у межах фестивалю «Кришталеві джерела» явно замало, треба створити навчальний сайт, на якому діти могли б знайомитися з роботами своїх ровесників.

 Юлія ОГIНСЬКА, коледж культури та мистецтв ім. I. Огієнка, Житомир: 

— Для мене фестиваль — це можливість знайти не тільки нові знайомства, а й здобути досвід. А досвід необхідний для того, щоб далі у власних роботах, оскільки я оператор за спеціальністю, скористатися прикладом, ідеями інших. Адже сукупність ідей народжує власну ідею. У кіно один плюс один ніколи не дорівнює два, а завжди буде три. Адже народжується третій смисл...

 Василь ДОВЖИК, письменник, заслужений діяч мистецтв України, член журі фестивалю: 

— Фестиваль «Кришталеві джерела» займається тим, що потрібно всьому українському мистецтву: він підтримує юні таланти у сфері фото, кіно, телебачення, радіо. Такі фестивалі не можуть перериватися. І мені приємно, що й цього року, в дещо скромному форматі, він відбувся.

 Олександр КУЧМА, директор обласного Юнацького кіноцентру, Дніпропетровськ: 

— Наша студія «Веснянка» на цьогорічному фестивалі представила анімацію. Через фестиваль «Кришталеві джерела» пройшло вже кілька поколінь наших вихованців. Вони чекають з нетерпінням на ту мить, коли зможуть показати свої роботи й порівняти з іншими. Фестиваль надихає, додає нових друзів, він просто необхідний для наших дітей. Він дає відчуття цілісної, талановитої України.

 Валентина КОСТИЛЄВА, старший викладач Київського національного університету кіно і телебачення ім. I. Карпенка-Карого, член журі фестивалю: 

— Цей фестиваль дає передусім хорошу навчальну школу. Кращі фестивальні програми я щороку показую своїм студентам. Це важливо з погляду демонстрації кола інтересів нового покоління, хто з раннього віку долучається до творчості.

 Тимур та Лілія СУКАЧ, зразкова театральна студія «Світанок», Сімферополь, АР Крим: 

— Ми, представники студії, зараз навчаємося в Києві, але підтримуємо тісні зв’язки зі студійцями, які нас уповноважили представляти тут творчу роботу. Хочемо відзначити, що в Криму відбувається переосмислення ситуації, що склалася. Особливо це стосується молоді. Результат неправомірних агресивних дій, які там відбулися, зараз кожен кримчанин відчуває на собі. Люди прозрівають.

 Тетяна ПОЛЯНСЬКА, дитяча анімаційна студія «Сто фантазій», Київ: 

— Ми привезли сім анімаційних фільмів, Я з 2006 року на цьому фестивалі. «Кришталеві джерела» — єдиний фестиваль в Україні, який має таку тривалу історію. Це — чудовий фестиваль. Стає дуже прикро, коли він переживає ті чи інші труднощі. Такі фестивалі мають підтримуватися державою.

 Наталія ОХРIМЧУК, телерадіостудія «Зміна», Кривий Ріг, Дніпропетровська область: 

— Ми приїхали найперше підтримати фестиваль і привезли два фільми та радіопередачу. Бо цей фестиваль дає можливість повірити в себе. З ним пов’язано багато відомих імен, у яких є чого повчитися. Протягом різних років у ньому, крім України, брали участь представники інших країн. Коли діти отримують дипломи — радості немає меж! Це — поштовх до нової творчості.

 Ед уард СТРАНАДКО, голова Національної спілки фотохудожників України: 

— Фотографія — це живе мистецтво. Але представлені на конкурсі роботи здебільшого, на жаль, дещо відсторонені від реалій сьогодення. Є квіточки, природа, красивості... Ми зауважили це під час обговорення. Можливо, таким чином керівники фотогуртків уберігають вразливу психіку своїх вихованців...

Попри те, ми визначили 40 просто унікальних дитячих робіт. Знаю, що багато хто з учасників фестивалю подали свої роботи на одне з найпрестижніших фотозмагань України — Міжнародний фотоконкурс газети День».

Олег КОСТIВ, керівник фотостудії «Ратуша», Болехів, Iвано-Франківська область:

— Одразу після участі в «Кришталевих джерелах», свої кращі роботи ми запропонуємо на розгляд журі Міжнародного фотоконкурсу газети «День». Я знаю, там уже кілька років поспіль є номінація «Світ очима дітей». За результатами минулорічного фотоконкурсу газети «День» моя вихованка Катерина Юрів, яка навчається у фотостудії «Ратуша» міста Болехова Івано-Франківської області, стала призером та одержала солідний приз — планшет. Вона — напівсирота, але дуже талановита дівчинка. Уявляєте, який стимул до творчості дав їй фотоконкурс «Дня»?

Займання фотосправою дуже впливає на дитину. Вона бачить композицію, вчиться відчувати світло... З особливою увагою діти приглядаються до природи. Як наслідок — велика любов до світу навколо нас, екологічна тематика знімків. А врешті — свідома любов до своєї вітчизни.