Зарегулювали...
Які саме проблеми можуть виникнути в українських телерадіокомпаній, якщо закон «Про захист суспільної моралі від продукції, що пропагує порнографію» все ж таки буде підписаний Президентом? Які методи «регулювання обігу інформаційної продукції, що впливає на суспільну мораль», є, на вашу думку, компромісними — як з погляду захисту цієї моралі, так і з погляду захисту інтересів телерадіокомпаній?
Володимир ОСЕЛЕДЧИК, генеральний продюсер «1+1»:
— Я не думаю, що можуть виникнути якісь проблеми у нашого каналу. В ефірі «1+1» ніколи не транслювалася й, тим паче, не пропагувалася порнографія. Ми завжди показували дуже стримані в цьому сенсі фільми, які, до того ж, відповідають вельми високому художньому рівню. Основна проблема — відсутність якихось чітких критеріїв у законодавстві України, що точно визначають продукцію порнографічного змісту та поняття «насильство». Історія світового кіно знає справжні кінематографічні шедеври, в яких присутність вельми відвертих сцен кохання або ж досить жорстоких епізодів фізичного насильства виправдана художньою й авторською логікою. Адже нікому не спаде на думку вважати фільм «Останнє танго в Парижі» Бернардо Бертолуччі порнографією? В усьому має бути здоровий глузд. Але якщо нас обмежуватимуть у можливості транслювати детективи, мотивуючи це тим, що там є сцени насильства, — ми спробуємо відстояти свою точку зору. Давайте міркувати розсудливо — якщо в детективові є злочинець, то він, згідно із законами жанру, напевно скоює якийсь злочин. Іноді досить жорстокий. Але саме тому мільйони глядачів дивляться й люблять детективи — адже злочинця, як правило, викривають і карають. Саме тому глядачі співпереживають охоронцям закону й порядку.
Повторюся — необхідні чіткі критерії, що регламентують поняття «порнографія» або «насильство», на рівні закону. Не треба в цьому сенсі випереджати законодавчий процес. А от коли це зроблять — всі спірні питання повинні будуть вирішуватися в судовому порядку. Лише суд, керуючись чинними в Україні законами, має приймати якісь рішення щодо діяльності телерадіокомпаній. Усі позасудові розгляди з цього питання я вважаю такими, що суперечать нормальній здоровій логіці та законодавству України.
Олександр БОГУЦЬКИЙ, генеральний директор телеканалу ICTV:
— На жаль, пропонований закон далекий від вирішення задекларованих проблем, натомість він просто посилить, якщо не доведе до абсурду, зарегульованість галузі. Створення нового державного органу, з представництвом у всіх регіонах — просто чергові, нікому, крім купки бюрократів, непотрібні видатки з державного бюджету. Більше того, наскільки я розумію, від моменту підписання цього закону Президентом позбавити ліцензій телекомпанії без рішення суду стане простіше простого, за рішенням цього органу. До чого такі повноваження призведуть у рік виборів, можна навіть не прогнозувати....
До речі, орган цей представлятиме виключно виконавчу владу. Отже, проблеми будуть найрізноманітніші.
І Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, і Міністерство культури точно потребують додаткових коштів з бюджету (при цьому має бути розуміння, що термін «додаткових» — це понад той мінімум з мінімумів, який ці установи отримують з бюджету, 10 разів зрізаного) на моніторинг. Адже за висловами «пропаганда порнографії» зараз стоять усі мовники, а реально — порнографія заборонена, розповсюдження карається позбавленням волі. Тому треба зміцнювати існуючі інституції, а не плодити нові, розбиратись, що правда, а що проста демагогія перед виборами... Більше того, очевидно, слід визнати, що розвиток суспільства потребує утвердження свободи вибору як однієї з фундаментальних цінностей Свободи. І саме тому країна має отримати суспільне телебачення, гідно фінансоване й звільнене від реклами. Тоді до комерційного телебачення будуть ставитись не як до галузі, яку треба регулювати щотижня новим законом, а як до рівноправної галузі підприємництва, яку побудовано за принципами бізнесу, головний з яких — отримання прибутку.
