Завтра знову війна, завтра знову в похід
22 червня 2016 року в Москві було спекотно. Тому сторонній спостерігач міг вирішити, що те, що відбувається в студії Першого каналу, коли там йшла програма Петра Толстого «Время покажет», викликане помутнінням розуму частини учасників передачі внаслідок теплового удару. Але тим людям, хто, подібно до мене, вимушений постійно стежити за тим, що відбувається в російському телевізорі, було зрозуміло, що спека тут ні до чого. Що просто ведучі й учасники передачі цілком холоднокровно й обдумано прагнуть підвищувати градус безумства в головах співгромадян.
Мета, яку Петро Толстой поставив у першу ж хвилину передачі, — показати схожість між ситуацією 22 червня 1941 року й сьогоднішньою, 22 червня 2016 року. З цією метою Петро Толстой пред’явив телеглядачам дві карти: ту, на якій була намальована Європа 75 років тому, у момент нападу Гітлера на СРСР, і сьогоднішню. «Ви ж бачите! — радісно проголосив Толстой, тикаючи в ці дві карти, — ситуація сьогодні чимось схожа!»
Деяка схожість, дійсно, була. Росія на сучасній карті була праворуч, а європейські країни ліворуч. Така ж диспозиція була 75 років тому, коли СРСР теж був праворуч, а гітлерівська Німеччина ліворуч. Це, звісно, було вкрай підозріло. Толстой міг піти далі й показати, як загрозливо поводиться Монголія, залишаючись на тому ж місці, що й вісім століть тому, коли Чингісхан почав завоювання світу. Подібну сумнівну поведінку можна було б відзначити й у народів скандинавських країн, яких Толстой і його гості цілком могли б запідозрити в прагненні повторити бандитські рейди країнами Європи, оскільки ці народи живуть там же, де жили їхні войовничі предки. За допомогою подібного «картографічного аналізу» можна легко «довести», що сучасні греки збираються повторити походи Олександра Македонського, французи планують наполеонівські війни, а Японія зараз гострить зуби на Перл-Харбор.
І завсідники студії Першого каналу, дивлячись на ці карти, неймовірно збудилися. Сильніше за інших збудився військовий експерт Ігор Коротченко. Спочатку він повідомив, що політика Заходу залишається колишньою, тією, що й у колишні століття. «З часів Івана Грозного Захід розглядає Росію як свого противника», — обурився Коротченко. Але оскільки в студії Першого каналу ворожий Захід був присутній лише на карті, а для війни потрібен живий ворог, Коротченко виявив такого ворога безпосередньо в студії.
«Інформаційні солдати НАТО тут! Вони серед нас!! Пан Веллер!!! Пан Чубайс!! Пан Ситін!! Вони руйнують нашу країну зсередини!» — волав військовий експерт Коротченко, нагадуючи у цей момент інквізитора, що вказує в натовпі християн на тих, у кому сховався диявол. Але, на відміну від інквізитора, у військового експерта Коротченка був інший план вигнання диявола з нечестивих. «Усіх наших лібералів — у штрафбати — кров’ю спокутувати свою зраду!» — волав Коротченко, й тут треба визнати, що порівняно з інквізиторами Коротченко сам проявив себе як ліберал, оскільки закликав не спалювати лібералів, а дати їм загинути з честю на полі бою.
У ту мить, коли Коротченко вперше висунув вимогу відправити лібералів до штрафбату, ні філософ Ігор Чубайс, ні політолог Олександр Ситін ще не сказали ані слова, зате щоразу, коли хтось із них розкривав рот, військовий експерт Коротченко одразу хапав мікрофон і кричав: «Лібералів — у штрафбат — спокутувати кров’ю!»
На відміну від військового експерта Коротченка, політолог Марков поставився до «картографічного доказу» грядущої війни вельми критично. По-перше, він повідомив, що війна вже йде. І називається вона «Велика Гібридна війна» (ВГВ). За даними політолога Маркова, ця ВГВ почалася наприкінці 2013 року, коли відбувся такий же раптовий напад з боку блоку НАТО, як 22.06.1941, коли на СРСР напав Гітлер. «Україна окупована блоком НАТО!» — розкрив нарешті очі росіянам політолог Марков. А зараз, за даними політолога Маркова, Росія піддається постійним бомбардуванням інформаційними бомбами. І тут, спостерігаючи за тим, що відбувається в студії Першого каналу, й передусім за біснуванням самого Маркова, з політологом Марковим було неможливо не погодитися. Що ж до пред’явлених у студії двох карт, то до карти 1941 року у політолога Маркова претензій не було, а от на сучасній карті Україна, за його переконанням, має бути закрашена в кольори НАТО, як країна, окупована цим блоком.
Окрім карт Європи 1941 і 2016 років, як доказ того, що сьогодні війна практично неминуча, а НАТО — це сьогоднішній Гітлер, телеглядачам були продемонстровані два тексти. Один — секретний лист Гітлера від 14.05.1941, адресований Сталіну, у якому фюрер писав, що не збирається воювати з СРСР і закликав Сталіна не піддаватися на провокації. Другий — неодноразові заяви Генсека НАТО Йенса Столтенберга про те, що НАТО не прагне конфронтації з Росією й не бачить у Росії загрози для своїх членів.
З точки зору військового експерта Коротченка, це неспростовний доказ того, що Столтенберг — це Гітлер сьогодні. І як Гітлер 75 років тому напав на СРСР, хоча обіцяв Сталіну цього не робити, так і Столтенберг неодмінно нападе на Росію. Які вам ще потрібні докази: він так само, як Гітлер 75 років тому, заявляє, що не загрожує Росії. А отже, за логікою Коротченка, обов’язково нападе. Різницю між Гітлером і Столтенбергом військовий експерт Коротченко бачить лише в тому, що Гітлер орудував танковими клинами, а Столтенберг кидатиметься «Томагавками».
У цей момент не витримав історик Денис Фомін-Нілов, який до цього сидів тихо і, швидше за все, так би й не сказав ані слова, якби не зачепили Столтенберга. І тут фахівець зі Скандинавії Фомін-Нілов не витримав. «Як можна порівнювати норвезького соціал-демократа Столтенберга з фашистським диктатором Гітлером?» — закричав обурений історик Фомін-Нілов. І у цей момент його майбутнє було вирішене: Коротченко явно вирішив його відправити до того ж штрафбату, що й письменника Михайла Веллера, філософа Ігоря Чубайса й політолога Олександра Ситіна.
А ця трійця, і яблучник Гнєзділов, який ще прилучився до них, якого Коротченко чомусь забув відправити до штрафбату, розуміючи, що втрачати їм уже нічого, відірвалися у своїй нацзраді по повній. Нацзрадник Ігор Чубайс заявив, що у сьогоднішньої російської армії немає ідеї, за яку можна вмирати, а вмирати за олігархів і корупціонерів солдати не схочуть. Це викликало обурення у сенатора Ігоря Морозова й депутата держдуми Олега Лебедєва, які щиро не розуміли, як це хтось відмовиться віддати життя за збереження путінського режиму.
Політолог Олександр Ситін перед відправкою до штрафбату спробував пояснити, що Гітлер захоплював землі, а до НАТО вступають добровільно. Що Прибалтика добровільно вступила до НАТО. Грузія хоче до НАТО, але її не беруть. Україна хоче до НАТО, але її не беруть. І що все почалося з Криму.
Після слова «Крим» лібералові Ситіну говорити, звісно, вже не дали. Коротченко тут же відправив його назад у штрафбат, а інші почали кричати, що у Ситіна вже припасений коровай, з яким він зустрічатиме окупантів. Узагалі, лібералам і просто нормальним людям, які приходять навіщось на ці ток-шоу російського ТБ, треба зрозуміти, що після слів «анексія Криму» їм говорити не дадуть ні за яких обставин. Тому свої репліки треба будувати так, щоб ці слова були останніми.
Після 22 червня 2016 року в Москві, як і в усьому світі, настало 23 червня. Блок НАТО так і не напав на Росію. Зате Росія продовжує вести свою гібридну війну проти України, продовжує бомбити противників Асада в Сирії й вести інформаційну війну з усім світом. Московська спека вщухла. Але кипіння в мізках росіян, доведених до розплавленого стану програмою Петра Толстого від 22.06.2016, російське телебачення підтримуватиме й далі. За будь-якої погоди.
