Заяви і спростування

У студії телеканала 3STV екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко чітко й однозначно висловив переконання в тому, що за терористичними актами в Брюсселі так чи інакше стоїть РФ. До речі, віце-спікер Державної думи Росії Володимир Жириновський публічно заявив, що теракти в Європі вигідні Російській Федерації. А хто б сумнівався? Між іншим, положення римського права: «Кому вигідно?» й сьогодні не втратило свого значення. Висловлювання Жириновського — це напівзізнання...

У тому ж дусі, що й пан Огризко, висловився і глава СБУ Василь Грицак. Радує, що СБУ, нарешті, почала помічати очевидні речі. Дійсно, якщо РФ діє терористичними методами проти України, то чому їй не діяти такими ж методами проти інших держав. Якщо СРСР диригував у 60-ті, 70-ті, 80-ті роки ХХ ст. терористами у Третьому світі, на Близькому Сході, у ФРН, Італії й інших країнах, чому нинішні спецслужби РФ повинні відмовлятися від такої практики? Тим паче що ніхто ні в чому не покаявся й ні від чого не відмовився. Саме СРСР стояв за «Фракцією Червоної армії» (група Баадера-Майнхоф) у Західній Німеччині, за «Червоними бригадами» в Італії, а отже, й за всіма вибухами, вбивствами, що здійснили ці організації.

Істерична реакція російського прем’єра Д.Медведєва, який опустився до особистих образ на адресу глави СБУ, побічно підтверджує припущення керівника української спецслужби. Виявилося, що серед більш ніж двох десятків терористів, які готувалися відправитися до Сирії й були арештовані СБУ, абсолютна більшість — громадяни РФ. А от про аналогічні арешти й затримання на території Росії щось не чути. Хотілося б, звісно, від начальників наших спецслужб дізнатися, наскільки активно ФСБ, ГРУ, СВР РФ діє нині в Україні. У цьому сенсі дуже непокоїть вбивство адвоката одного із захоплених співробітників ГРУ російського генштабу Юрія Грабовського. Що ж це виходить? Наша держава не здатна захистити українських громадян від довгих рук спецслужб країни-агресора? Це ми так розплачуємося за неоголошений воєнний стан, за нерозірвані дипломатичні відносини з ворогом, за незакритий з РФ кордон, за можливість для деяких політиків і бізнесменів вести бізнес на крові у воєнний час.

ФЕНОМЕНАЛЬНА ОПЕРАТИВНІСТЬ

На телеканалі «Бізнес» обговорювали заяву представника Генпрокуратури пана Куценка про те, що ГПУ передасть до суду обвинувальний висновок проти лідера «ЛНР» Плотницького. Так, не минуло й двох років. Феноменальна оперативність, нічого сказати. Присутній у студії Дмитро Корчинський уволю познущався над ГПУ, але визнав, що це загалом європейський підхід. Європа так само чинить по відношенню до російської агресії, хоч би що робив Путін, Європа все ковтає, і війну проти Грузії 2008 року, і окупацію Криму, і знищення малазійського літака, і війну на Донбасі. Весь так званий цивілізований світ поводиться, як наша ГПУ. Ведучий пан Альошин запитав Корчинського про заяву Президента Порошенка щодо мирного шляху повернення Донбасу. На думку Корчинського, говорить Порошенко правильно. Така лексика прийнята в здеградованій Європі, де нормально примирятися зі злом, загравати з ним і навіть знаходити якісь реабілітуючі його обставини. Але у нас ця правильна риторика не підкріплюється правильними жорсткими діями. Чому в Україні не розірвали дипломатичні відносини з РФ? Ми не заарештували російських агентів, яких багато й вони не ховаються. На його думку, українська влада дійсно хоче капітулювати. Можливо. Але тоді, якщо вона не хоче воювати проти агресора, їй доведеться воювати зі своїм народом. У якого до неї накопичилося дуже багато питань...

Альошин поцікавився, а чи варто взагалі інтегрувати Донбас в Україну. Корчинський відповів, що нам потрібна реконкіста, відвоювання наших земель, нам потрібні території, а не холуї й агенти Кремля. Ведучий запропонував: а що, якщо всіх там пробачити?

На думку Корчинського, це означатиме капітуляцію України й повернення до тієї точки, з якої всі біди й почалися.

САВЧЕНКО НЕ МОЖНА ОГОЛОСИТИ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНОЮ

На каналі «1+1» у програмі «Право на владу» обговорювали ситуацію з українськими політв’язнями й заручниками у Росії. Зокрема, нардеп Мустафа Джемілєв заявив, що він говорив з людьми в Криму і ті з них, хто побував у нинішніх російських місцях ув’язнення і може порівнювати, стверджують, що радянські в’язниці порівняно з путінськими — це «піонерські табори». Пан Джемілєв, багаторічний в’язень радянських таборів, знає, що говорить.

Виступав нардеп від «Батьківщини» пан Рябчин, який завершив свій спіч дивною фразою: «Ми піклуємося про людей, а не про території». Це та порочна демагогія, до якої схильна «Батьківщина» й особисто пані Тимошенко. При втраті територій передусім страждають люди, яких позбавляють рідної землі, будинку й усього, що з цим пов’язане. Це прості речі, які треба розуміти. Не можна протиставляти те, що від початку тісно пов’язано. Не треба боязко й бездарно здавати національні території, щоб потім піклуватися про людей, які до цього успішно піклувалися про себе самі.

Віктор Шишкін торкнувся проблеми Надії Савченко й сказав, що на жаль, її не можна оголосити військовополоненою, оскільки РФ нам війни не оголошувала, а Україна не оголошувала воєнного стану.

Так, це сидіння нашої влади на двох стільцях вже принесло багато горя Україні й ще принесе. Не можна, реально воюючи, вдавати, що війни немає. А влада займається саме цим небезпечним спортом.

Нардеп Ірина Геращенко кинулася захищати начальство від критики. Може, у неї тут свої професійні резони, адже їй доводиться з усіма цими діячами так чи інакше контактувати, вирішувати всілякі питання. Але їй не треба було читати мораль Віктору Шишкіну й повчати його Батьківщину любити (не треба, як казали за старих часів, плутати Вітчизну з Вельможним паном!). У колишнього судді Конституційного Суду є підстави для критичного ставлення до «найясніших осіб». Як, до речі, і у мільйонів українців.

Присутній у студії німецький журналіст виступив зі знищувальною критикою на адресу шефа МЗС Німеччини пана Штайнмаєра з його вічною «глибокою заклопотаністю» й підіграванням Кремлю. На думку журналіста, треба сподіватися на те, що Ангела Меркель стримуватиме небезпечного Штайнмаєра, оскільки вона все розуміє, бо Меркель виросла у НДР і знає методи КДБ, а тому й Путін для неї не загадка. Ну, не знаю. Меркель, здається, досі не здогадалася, хто їй підсунув свиню з «дев’ятим валом» мігрантів з Близького Сходу. Війна у Сирії триває вже кілька років, а хвиля біженців виплеснулася до Європи лише тоді, коли до Сирії поліз кремлівський диктатор. Багато хто в Європі ще не зрозумів, що Путін сам сприяє терору у світі, а потім пропонує спільно проти нього боротися. Як у російській частівці про «швидку допомогу»: «Сама едет, сама давит, сама помощь подает».

А загальне враження від обговорення таке: у нас збираються й далі випрошувати й вимолювати у Путіна наших політв’язнів. Росія ж добре розуміє силу, а сльозам Москва не вірить.

На каналі Савіка Шустера не менш як 45 хвилин поспіль ораторствувала біля мікрофона Юлія Тимошенко. Це був блискучий зразок сценічної промови. Переконливості там теж вистачало. Порошенко і Яценюк з їхньою політикою дуже зручні хлопчики для биття й чудове тло для політичного відродження Тимошенко. Але для мене після сумнозвісного засідання РНБО у лютому 2014 року питання про політика Тимошенко закрите остаточно. Цікаво, чи не сниться їй ночами відданий Путіну Крим? А мені сниться... І що ще вона «в ім’я миру» віддасть, якщо, не дай Боже, стане прем’єром або президентом?