«ЖАНДАРМ» В УКРАЇНІ

Самим методом показу «Жандарма» «Студія «1+1» зробила з, по суті, окремих кінофільмів, об’єднаних фігурами головних героїв, подібність серіалу. Зручно: привченому до певної форми телевидовищ глядачеві простіше сприймати те, що показується в звичному режимі. Що, можливо, й не дуже приємно усвідомлювати як принцип — з оглядкою й на незахищеність глядача в його приручуваності, й на зміст і суть того, до чого таким чином можна приручити. Втім, у цьому випадку це навіть логічне і зрозуміле: фільми демонструються за хронологією їхнього створення. І при цьому, якщо через «серіальний» вигляд автоматично виникає порівняння «Жандарма» з протікаючими поряд і паралельно серіалами, то перший, між іншим, виграє. По-перше, він не дає рецептів життя, не розліновує свідомість зразками поведінок (на що, як не сумно, хибують нинішні серіали, що йдуть у нас). І тому для комедії — не найгірша якість. Потім — виникає ефект «забутого». Й справді: не часто ми дивимося по ТБ французьке кіно взагалі й французькі кінокомедії минулих років — зокрема. Що, до речi, й рятує «Жандармів» від жорсткої критики.

Кажуть, на фронті, йдучи від реальності, люблять досхочу сміятися над жартами й анекдотами. І така велика ця необхідність, що останні можуть бути й не дуже смішними. Зараз, між іншим, не так уже багато комедійних фільмів показують. Можливо, глядачеві час поводитись, як на війні?