Золоті миттєвості свята
Розмірений малиновий дзвін Різдва змінив гучні веселощі Нового Року. Саме час пригадати, наскільки виправдалися наші очікування від лавини ТБ-анонсів. Знятих спеціально і припасених до свята проектів, підсумкових і спецвипусків програм. Серед нескінченної мішури знайшлися такі сюрпризи, які приємно згадати.
Тішить душу зміна інтонації перед Різдвом. Звична трансляція богослужіння різних православних конфесій по УТ-1 . Коментатори говорять незвичною для нас мовою церковних термінів. Навіть в інтонації — суворі канони істинної віри. Старослов’янські наспіви нагадують нам, грішникам, наскільки ми від них далекі. Більше сподобався сучасний підхід до Різдва «1+1» . Сентиментальні комедії, музична різдвяна класика — найкоротший шлях до почуттів людини. Говорять, після виходу на екрани французького фільму «Амелі» на Заході з’явилася мода на добрі справи. Симпатична офіціантка Амелі пустує й оригінальничає, як і всі в юності. Але її витівки дарують оточуючим добро й світло. Молоді притаманна щедрість душі, і якщо ці якості виявляти якнайчастіше, то вони з плином часу не зникнуть. Її сусіди трохи схожі на більшість із нас — не надто удачливі й теж зациклені на власних проблемах. Але щоб життя не минало марно (наче шепоче фільм), добре було б у щоденну метушню привносити свято. І трішки пустотливої великодушності. Такі талановиті (й добрі!) фільми наче стирають пилюку з добрих сторін душі й залишають на обличчі мрійливу посмішку.
Інший бік вічних цінностей — у голлівудському, але не прохідному фільмі «Кейт і Лео» («1+1») . Фантастична комедія з переміщеннями в ХIХ століття й назад про те, що все важливе в житті — лицарське ставлення до жінки, вміння не фальшивити в головному й навіть мистецтво насолоди обідом — найкраще вміли робити в те романтичне століття. Це ностальгія за минулим у наш швидкоплинний час, де справжня їжа, сенс життя, замінюються часом на «фастфуд».
Можливо, «Попелюшка» «Інтера» не стала повноцінним фільмом, оскільки не несла в собі надзавдання. Класична казка втратила наївну віру в чудеса й перетворилася на набір музичних номерів. А естрадні зірки більше працювали не в акторському ансамблі, а рекламували власні можливості. Люди безпомилково відрізняють «картонні декорації» від справжнього вирування пристрастей (або хоча б гідного режисера) і потребують вияву справжніх почуттів навіть у рекламі маргарину.
Ось стрепенулася Наталя Могілевська, стала за стойку офіціанткою. Маленька людська зарисовка про мрійливу незграбу, яку чомусь шкода. Вийшов коротенький кліп «Три вогники», який крутили на багатьох каналах. Самоіронічне відео виділило співачку із загального ряду сексуальних глянсових див. І зайвий раз засвідчило — за трафаретом вдалі проекти не робляться.
Щасливий випадок допоміг приготувати нестандартний новорічний подарунок. УТ-1 у перші три дні 2003 року давало «Травіату в Парижі» . Колись у студентські роки враження від цієї опери в мене було безнадійно з іпсоване товстою спиною в ластовинні примадонни пенсійного віку. Тому відповідні типажу герої приємно порадували й реабілітували для мене один iз найкращих творів світової класики. У красивих інтер’єрах справжніх палаців 35 камер повторили трагедію кохання Віолетти. Родзинка музичного фільму в тому, що звук писали одночасно із зображенням. Партитура створювалася для солістів, оркестру та відеокамер. А кінорежисер керував усіма з екрана монітора. Автори фільму стверджують, що могутня музика Дж. Верді визначала ритм руху камер. Але напевно скромничають. Без особливого дару й натхнення «Травіату» не оживити.
Не загубився в потоці святкових новин передноворічний випуск «Фактів» ICTV . Практично всі всеукраїнські новини виявляли в новорічні тижні дива винахідливості. Адже їм довелося скоріше розважати, а не інформувати. І все ж запам’яталися передусім «Факти» з Оленою Фроляк за декілька годин до Нового року. Емоційна ведуча достукалася до глядачів, відволікла від домашніх турбот і налаштувала на піднесений настрій. Відчувалося, що цей випуск молода професійна команда новин робила з особливим азартом.
Ми пережили кращі дні українського ТБ. У новоріччя телеекрани стрясав феєрверк новорічних прем’єр (чого варті культові «Титанік» і «Матриця»!). Перед Різдвом телебачення стало ідеальним. На декілька днів було оголошено відносне перемир’я, ТБ старалося відродити світлі почуття. Причому в більшості випадків робило це не найнуднішим чином. І добре, що в нескінченному потоці пісень, гумористів і офіціозу знайшлося місце для справжніх шедеврів.
