Архетипи і мiфи –– у самобутніх смислових інтерпретаціях

На Покрову, 14 жовтня, у Музеї Івана Гончара відкриється виставка живопису і скульптури Христини КИШАКЕВИЧ-КАЧАЛУБИ (Швейцарія).

Христина Кишакевич-Качалуба народилася в Аргентині. Закінчила студії мистецтва в університеті Пітсбурга (США). Продовжила навчання в Українському вільному університеті в Мюнхені (Німеччина) в одного з найвідоміших у світі українських скульпторів — Григорія Крука. (Торік у рамках Великого скульптурного салону роботи митця вперше експонувалися в Україні.) До слова, Круків портрет її авторства зберігається у Національному художньому музеї в Києві.

У 2005 році у тому ж Українському вільному університеті Христина Кишакевич-Качалуба захистила докторат з історії мистецтва (тема «Експресіонізм Славка Крушельницького»). Сьогодні роботи мисткині є у музеях та приватних колекціях Аргентини, Канади, США, Іспанії, Німеччини, Швейцарії, Франції та України.

Критики сперечаються, що для Христини є важливішим — малярство чи скульптура? Ті, які схиляються на бік першого, передусім зазначають, що картини несхожі одна на одну і напрочуд сміливі. Її художня творчість не боїться контактувати із власною сугестивною енергією «позанормовності», синтезом традиційного і сучасного мислення, архетипами і міфами, які набувають самобутніх смислових інтерпретацій. Інші, які вважають, що у пріоритеті — скульптура, посилаються на відомого французького скульптора й архітектора Темістокла Вірсту (детальніше про художника див. у «Дні» №158 від 7 вересня ц.р.), який, до речі, родом з Буковини. Той зазначав: «Хоча мисткиня принагідно бере пензель і фарби, одначе скульптура залишається основним засобом для вияву її життєвої філософії. Її скульптури — це поеми життя, в яких виявляється досвід Христини, краса, душевне заспокоєння. У творенні портретів помітна чуттєвість авторки. Вона вміє поглянути вглиб людського єства і окрім точних зовнішніх рис, відтворити нутро». Очевидно, кожен, хто огляне доробок пані Качалуби, напевне скаже: мовляв, що в тому, що в іншому жанрі вона цікава.

— Що люблю більше — малярство чи скульптуру? — вголос розмірковує Христина. — Вони — різні. А любиш їх однаково. Як мама любить сина й доньку.

Експозицію, що відкриється 14 жовтня, авторка присвятила 20-літтю Незалежності України.

— Це — важливих два десятиліття, які охоплюють складний шлях перетворення пострадянської людини у вільного українця, — говорить вона. — Виставку творять, зокрема, портрети наших великих історичних постатей (гетьмана Івана Мазепи, митрополитів Андрея Шептицького і Василя Липківського), тому що вони — приклад вільного думання. Також відвідувачі зможуть побачити ікону Христа. Власне, вона центральна. Мені подобається вираз із Євангелія: «Пізнайте правду, і правда визволить вас!». До речі, його можна перефразувати таким чином: якщо українці навернуться до рідної віри і своїх витоків, зміниться їхня свідомість. Врешті, квіти на полотнах — такі ростуть у моєму квітнику. І насамкінець швейцарські пейзажі — те, що мене оточує щодня і надихає (Христина живе у Шерне/Монтре, франкомовна частина Швейцарії. — Н.Т.). Споглядаючи ті мальовничі краєвиди, щоразу усвідомлюю, який неперевершений смак у Бога-Творця.

P.S. Виставка триватиме до 28 жовтня. Далі її побачать у Львові, Перемишлі, Кракові та Варшаві.