Крилатий мурахоїд

Свою промовисту назву крутиголовка отримала завдяки вмінню витягати шию та крутити головою на всі боки. Крутиголовки наприкінці травня — на початку червня зазвичай починають виводити свою малечу в люди, вірніше, «у птахи», оберігаючи їх від надто допитливих людей.

Цей невеличкий птах, хоча й належить до родини дятлових, зовні більше нагадує іншу родину — горобцеподібних. Та й за багатьма іншими ознаками він зовсім не схожий на своїх родичів-дятлів. Крутиголовка не довбає деревину, часто ходить по землі, живиться мурахами та їхніми личинками. Окрім того, є єдиним перелітним птахом серед європейських дятлоподібних.

Проте дещо спільне з дятлоподібними у нього все ж є. Насамперед, будова ніг — два пальці, обернені вперед, і два -назад, та довгий липкий язик. А ще літає особливо, хвилеподібно, як і всі представників родини, — розповідає рівненський біолог Марія Савчук. — Самець і самка мало різняться за зовнішнім виглядом. Вони обоє одягнені в пір’я камуфляжних тонів, що дозволяє птахам не відрізнятися від навколишніх дерев, майже зливаючись із стовбуром. Що, власне, і є їхньою метою.

У крутиголовки досить слабкі крила, тому їй важко раптово схопитися і полетіти у разі небезпеки. Зате вона гарно може вчепитися і сидіти на тонких, не доступних хижакам, гілках, де до неї іншим просто не дістатися. Та й тримається вона переважно в затінку дерев і спускається на землю лише у виняткових випадках.

ХИТРА ПТАШКА

В Україні крутиголовка — гніздовий, перелітний птах. Він гніздиться і мігрує по всій території, крім високогір’я. Особливо до вподоби йому мішані й листяні ліси. У хвойних птахи селяться біля узлісся, а от ялинових уникають зовсім. Віддають перевагу острівним ділянкам лісів, узліссям, галявинам, вирубкам, де є невеликі групи дерев, кущі та трухляві пні. Нерідко вони гніздяться і на поодиноких деревах, і навіть на околицях сіл, проте не люблять дуже сухі місця.

Той, хто вміє бачити цих пташок, попри їхню шалену спробу злитися з довкіллям, може зустріти їх і у фруктовому саду, серед виноградника, трапляються вони і у скверах чи парках. Крутиголовки, на щастя, не цікавлять мисливців, тому зустріти їх неподалік місць, де господарює людина, — цілком імовірно.

Дзьоб у цих дивовижних пташок далеко не такий міцний, як у інших представників дятлової родини, самостійно видовбати дупло вони не можуть. А тому і доводиться їм займати дупла, які покинули інші пташки, або лякати своїм виглядом і виганяти зі своїх домівок різну дріботу.

Намагаючись налякати інших, крутиголовка витягує шию, активно крутить головою і шипить, ну, чисто як змія. Тут злякаються не лише горобець чи синичка, а, трапляється, й людина, яка надумає засунути руку в пташине дупло. Захоплена зненацька, крутиголовка настовбурчує пір’я на голові, витріщає очі, витягує шию, повільно крутить нею з одного боку в другий і шипить, як гадюка. Якщо навіть це не налякає ворога, то птах прикидається мертвим. Весь арсенал засобів призначений для оберігання потомства. Це ще та картина! Повна ілюзія, що ви зустрілися зі змією, а не з птахом.

Особливо люблять пташки гніздуватися в дуплах, які мають довий і вузький прохід, куди важко проникнути. Охоче заселяють вони і шпаківні. Справжнього гнізда, як інші порядні птахи, крутиголовки не роблять, просто відкладають яйця на підстилку, що залишилася від попередніх мешканців, чи на труху дерева. Зазвичай — це з десяток гарненьких білих яєчок. Трохи менше двох тижнів самка висиджує пташенят, час від часу милуючись такими чарівними власними витворам.

Малі крутиголовки з’являються на світ майже синхронно і розміщуються дзьобиками до центру, щоб батькам було легше їх годувати. Вигодовують дітлахів обоє батьків кульками їжі, яку вони приносять у зобі. Крутиголовенята, як і інші дятли, — голі, мають п’ятковий мозоль, а їхні нижні щелепи довші за верхню.

ГРОЗА МУРАШНИКІВ

Основна їжа крутиголовок — мурашки різних видів, їхні личинки та лялечки, яких вони здобувають, розриваючи мурашники та руйнуючи гнилі пні. Знайшовши мурашник, птах запускає в нього свій довгий і клейкий язик, занепокоєні мурашки чіпляються на ниткоподібний язик і потрапляють до дзьоба. Мурашники — для крутиголовок справжні їдальні.

Час від часу вони поїдають й інших представників комашиного світу — попелиць, коників, а також ловлять жуків, сарану, метеликів, їхні личинки та лялечки. У критичних ситуаціях птах летить з висунутим язиком й схоплює комах на льоту. Не гидує він і павуками чи насінням рослин — але це так, в останню чергу.

На відміну від інших дятлових, крутиголовка не лазить по стовбурах дерев і ногами вона користується не так, як це роблять дятли, просто сідає на гілки та сучки. Літає цей птах також погано. Він пересувається по землі стрибками, треба зазначити, теж досить незграбно, але хвацько, піднявши догори хвіст.

У ЄВРОПІ КРУТИГОЛОВКА ТРАПЛЯЄТЬСЯ ДЕДАЛІ РІДШЕ

Раніше крутиголовка зустрічалася в Європі досить часто. У наші дні тут гніздується їх значно менше, зокрема в Західній Європі, — відзначають орнітологи. — Причиною цього могло стати зменшення кількості мурашок, які є основою харчування крутиголовки. Чисельність цих птахів на більшій частині європейського ареалу падає не лише через зменшення кормової бази і змін у довкіллі, а й через високу смертність під час перельотів і на зимівлі. Особливо прикро, що під час пошуків їжі пташок через їхню природну цікавість приваблюють яскраві дрібні предмети з фольги, поліетилену, металу, які розкидали люди. Згодом такі предмети знаходять у шлунках загиблих пташок.

До середини минулого століття чимало крутиголовок гніздилося, зокрема, у Великобританії, але зараз їх на острові залишилося значно менше. За підрахунками біологів, рідше вони зустрічаються у Скандинавії, Німеччині, Швейцарії. Ймовірною причиною цього фахівці також називають вирубку лісів і скорочення зон, де можуть облаштовуватися птахи.

Взагалі ж ця пташка гніздується в Європі, Північній Азії, у декількох регіонах Туреччини, в Алжирі, а також між Чорним та Каспійським морями. Зимує в Африці — на північ від екватора, в Індії та Південно-Східній Азії.

Крутиголовка була одним із перших модельних об’єктів, зміну чисельності якого пов’язували з глобальним потеплінням клімату, — відзначив російський біолог Вадим Гаврилов. — І оскільки екологи люблять пов’язувати всі зміни в довкіллі саме з глобальним потеплінням, то зменшення кількості крутиголовок теж пояснювали цим. Проте більш переконливим видається, що головна причина все ж не у кліматі, а, хоч як це сумно, в благоустрої: вирубують старі, трухляві дерева, викорчовують пеньки, ліси перетворюють у зручні парки для людей. А в молодих, хай і прекрасних з точки зору людини, деревах, крутиголовки фізично не здатні видовбати собі гнізда. Для збереження птахів потрібно все ж залишати більше трухлявих дерев зі старими дуплами або ж активніше розвішувати штучні місця гніздівлі (дуплянки, шпаківні, синичники), які крутиголовки охоче заселяють.