Лохина і лох

Лохина не просто схожа на чорницю ягода — і смаком, і виглядом, і місцем зростання. Вони ще й близькі родичі — обоє належать до виду вересових і ростуть лише на кислих ґрунтах. Щоправда, чорниця все ж надає перевагу саме сосновим лісам, а лохина росте практично всюди.

А ще чорниця все-таки чорніша, з легким немовби восковим нальотом, а лохина — блакитна з матовим. Якщо ви збиратимете чорниці, то ваші руки зафарбуються у фіолетовий колір, який не так просто відмити, а якщо їстимете, то такого ж кольору стануть язик та губи. Лохина ж майже не забруднить руки, бо всередині наповнена світлим, майже прозорим соком. Ягоди лохини соковиті, солодкуваті з легкою кислинкою, чорниці ж мають більш насичений і терпкий смак.

БУЯХИ ТА АМЕРИКАНСЬКА ЧОРНИЦЯ

Поширена зараз назва «лохина» не популярна на Поліссі. Ці ягоди тут називають переважно буяхами, голубикою ба навіть подекуди ґронобобелем, — розповідає біологиня Марія САВЧУК.

У деяких країнах чорниця відома як європейська лохина, а лохина — як американська чи канадська чорниця, лохина високоросла. Рослину, яку в нас називають чорницею, в деяких інших європейських мовах називають блакитною ягодою: blueberry (англійська), blabir (данська), Blaubeeren (німецька). Лохину ж так само називають блакитною ягодою: bilberry (англійська), Heidelbeere (німецька), mosebollebir (данська).

Тому найкращою можливістю уникати цієї плутанини назв ботаніки слушно вважають орієнтування за латинськими назвами рослин.

Спочатку лохина, звісно, росла лише в умовах дикої природи. Нині ж є чимало ферм, у тому числі й в Україні, які займаються вирощуванням цих ягід. До речі, ферми часто практикують популярні зараз у світі заходи, коли люди приїздять і щоб подивитися, як ростуть ягоди, і самим їх там назбирати... Однак культурна лохина має дещо інший вигляд, аніж лісова, значно крупніша, й відрізняється на смак. Відзначають, що північноамериканський вид поступово витісняє місцеві лохини на ринках багатьох країн світу. Та не на поліському!

ДЖЕРЕЛО КОРИСНИХ РЕЧОВИН

Лохина за біохімічними показниками не поступається чорниці. У ній також містяться вуглеводи, лимонна, яблучна, щавлева кислоти, пектини, дубильні речовини. Вона багата на залізо, магній, каротин, вітаміни С, РР, є джерелом Р-активних сполук — катехінів та антоціанів. Ягоди успішно застосовують при лікуванні варикозного розширення вен, оскільки вітамін Р поліпшує еластичність стінок судин.

У народній медицині використовують і ягоди, і листя буяхів, які ростуть у лісі. Гілки з листям — при хворобах серця, недокрів’ї. Ягоди — при порушенні обміну речовин, як джерело вітамінів, протицинговий та глистогінний засіб, сік та відвар — при гарячці. Під час громадянської війни в Північній Америці солдатів рятували від цинги саме цією ягодою. Вона й зараз вважається однією із найуподобаніших ягід на континенті.

А ще квіти буяхів — хороші медоноси завдяки тому, що в їхньому листі міститься багато танідів, їх можна використовувати у шкіряній промисловості.

До речі, листя буяхів та чорниць — єдина їжа для метеликів жовтушок торфяникових. Без такої поживи вони не можуть існувати, уже й так потрапили до Червоної книги. Ви ж розумієте, у довкіллі без взаємної відповідальності ніяк.

МАСЛИНКА — ЦЕ НЕ МАСЛИНА

Маслинка, або лох, — рід багаторічних рослин із великої родини маслинкових, яка налічує понад 90 видів. Вони поширені від теплих помірних широт до субтропіків північної півкулі, на південь до Австралії. У давнину люди вірили, що ця колюча й запашна рослина оберігає від злих духів, тому не перешкоджали її поширенню.

Українська назва рослини пояснюється просто: обидва її представники, які ростуть на нашій території — маслинка вузьколиста і маслинка срібляста, — схожі з іншим, добре відомим, деревом — маслиною європейською, або оливою.

В Україні маслинку вузьколисту в різних місцевостях називають по-різному: біла маслина, дика маслина, єрусалимська верба, лоза, лохівник, лохівник вузьколистий, лоховина, маслина, маслинка, масличне дерево, оливка, оливкове дерево, цареградська верба, цареградська лоза, царська лоза. А у вас як її прозивають?

МАЄ ПОЗИТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ Й НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ

В Україні маслинки відомі з XVII століття, коли їх почали вирощувати в парках і садах, особливо на півдні. У 1930-х рр. маслинку вузьколисту почали насаджувати в полезахисних смугах, уздовж доріг і залізничних шляхів. Саме звідси вона починає самостійно розселятися й захоплювати нові території далеко за межами насаджень, — зазначає Костянтин РЕДІНОВ, науковий співробітник Регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса», що на Миколаївщині.

Маслинка доволі рясно росте там, де інші дерева й кущі не можуть — через бідність ґрунтів чи їхню надмірну засоленість. А ця рослина може пристосуватися й до таких несприятливих умов. На її корінні, яке міститься під поверхнею, є бульбочки з грибами, які забирають азот із повітря і збагачують ним ґрунт під деревом. А ще її коріння не пропускає сіль.

Плоди маслинки охоче їдять птахи, миші, кабани, борсуки, куниці, вовки. На Кінбурнській косі у сплетіннях коренів дерев збираються на зимівлю степові гадюки, котрі туди потрапляють мишачими норами. На деревах маслинки чимало пернатих будують гнізда.

Люди також споживають маслинки. Особливо смакують вони після перших приморозків. У Середній Азії, на Кавказі, в Криму плоди маслинки їдять свіжими, використовують для приготування різних страв, перемелюють на борошно і додають при випіканні хліба, солодких булочок, печива. Із м’якоті женуть горілку й роблять вина.

Порошок із плодів маслинки, який має в’язкі властивості, застосовують у разі кишково-шлункових розладів. Олію із їхнього насіння в Індії вживають при катарах і бронхітах, а в Іспанії соком із квітів маслинки лікуються при малярії.

Камедь маслинки використовують у виробництві таблеток, клею, фарб, лаків; деревину — для виготовлення музичних інструментів, столярних і токарних виробів. Кора й листя згодяться для фарбування тканин у коричневий та чорний кольори, а також дублення шкір.

Крім усього хорошого, маслинка активно витісняє місцеві рослини, внаслідок чого втрачаються ділянки степу і пасовиська. Вона швидко завойовує й відкриті місцевості, особливо після того, як зменшується пасовищне навантаження. Через 10 — 15 років на місці пасовища виникає густий «маслинковий ліс», і шансів відновитися природній рослинності вже немає. В Україні це особливо актуально упродовж останніх 20 — 25 років, коли значно зменшилось поголів’я худоби, особливо овець, зазначає Костянтин Редінов. Через таку поведінку маслинку вузьколисту в багатьох країнах Європи та Америки вважають агресивним видом-оселенцем, який загрожує природним трав’янистим біотопам і не дає змоги відновитися порушеним людською діяльністю територіям. Тож навіть борються з нею, особливо на заповідних територіях.

А ще лох (шотл. гел. loch) — шотландська назва прісного озера або глибокої морської затоки. Але то вже інша тема.