Маленький принтер-герой

«Ніколи ще маленький принтер не почувався таким героєм». Ця фраза, що її вигадала група художників, увійшла в ужиток багатьох українців під час «єврореволюції». День у день принтери по всій країні друкували листівки й плакати, присвячені протестній акції, щоб їх показали світові сотні маленьких українців.

Уперше маленький принтер відчув себе героєм 1 грудня — у день, коли спільнота художників і дизайнерів організувала проект «Страйк-плакат». Приводом став жорстокий розгін студентів силовиками на Майдані. Художня спільнота через десять днів після початку протестної акції усвідомила, що це усерйоз і надовго.

Автори «Страйк-плаката» запропонували проект, що працює за принципом «Вікіпедії» та інших відкритих ресурсів: будь-хто міг скачати вподобаний плакат, роздрукувати його і використовувати на демонстрації. «Ми створюємо спільноту, в якій кожен може висловитися на актуальну тему», — казав один із учасників ініціативи в інтерв’ю «Українській правді». За кілька днів «Страйк-плакат» став дуже популярним: кілька тисяч «лайків» і «шерів» у «Фейсбуці». Художникам нарешті вдалося скоротити прірву, що відділяла їх від «простого народу», дати глядачеві те, чого він хоче. А глядач хотів перестати бути глядачем: він захотів стати учасником. Маленькому принтерові надали шанс відчути себе героєм.

Прагнучи до універсальності образів, ініціатори проекту свідомо відійшли від політичних гасел, бо будь-яка партійна символіка чи гасло, що приписуються тій чи тій політичній силі, могли викликати роздратування. Першим таким універсальним образом, що з’явився на сторінці «Страйк-плаката» в Інтернеті, стала «кривава Йолка» — реакція на силовий розгін студентів під приводом встановлення на Майдані новорічної хвої. На Народне віче, що відбулося 1 грудня, багато хто вийшов саме з таким плакатом.

Створивши серію «Страйкплакатів» по «гарячих слідах», художники не зупинилися: майже щодня на сторінці стали з’являтися нові образи, які відповідають реаліям, що змінюються. Так, після штурму адміністрації президента на Банковій почалася нова хвиля: автори поставили питання про правовий захист тих, кого затримав «Беркут» — і відразу ж на плакатах з’явився образ Феміди, що тримає в руках замість вагів наручники.

Коли активісти партії «Свобода» звалили з постаменту пам’ятник Леніну, вектор «Страйкплакату» відійшов у цей бік: на плакат помістили фото відокремленої від тулуба мармурової голови вождя пролетаріату, припорошеної снігом. Сторінка проекту нестримно поповнювалася новими картинками — принтер не встигав друкувати партію плакатів з Януковичем, якого посадили за грати, як з’являлися листівки, присвячені «тітушкам». Народна агресія, що ширяла в повітрі, миттєво трансформувалася в меми. Через картинки «Страйкплакату» прибічники Євромайдану випускали пару: художникам вдалося настільки тонко збалансувати іронію і серйозність, що ці плакати стали виконувати певною мірою терапевтичну функцію.

Художники лускали події, що бурхливо розвиваються, як насіння, все сильніше роздуваючи его маленького принтера. Щодня на Майдані з’являлися нові творіння з хештегом #Страйкплакат. Тільки-но відбувалася якась важлива подія — штурм Майдану «беркутівцями» 11 грудня, побиття журналістів й активістів, несправедливий суд — художники відразу ж надавали рефлексію.

Єдиним створеним «Страйкплакатом» образом, який виявився міцніший і ширший за всі інші, став плакат «Я — крапля в океані, який змінить Україну». Цей адаптований фразеологізм цитували буквально всі, а Майдан буквально розквів краплями. Саме цей образ, підкоряючись попиту, вийшов за рамки плакатного жанру і попрямував всіма фронтами: «крапля» з’явилася на футболках, на чохлах для мобільних (прибуток з продажу таких чохлів йшов на підтримку Євромайдану) і на лайтбоксах, здається, в більшості українських міст. «Крапля в океані» стала брендом, який, ймовірно, залишиться народним фаворитом в найближчі декілька років.

Проте цей бренд не матиме власника. Вперше за довгий час українські художники проявили здатність відсторонитися від ролі божественного творця, яку прийнято приписувати представникам мистецтва, і перетворилися на ремісника, який необхідний тут і зараз. Мабуть, такого тренування не вистачало художньому співтовариству, адже настав час, коли ідеї втрачають індивідуальну ідентифікацію, а open source стає світовим трендом. Та й майже в кожного вже є маленький принтер, готовий до геройства.

Текст написано в рамках програми семінару культурної критики і репортажу «Культура 3.0». Повну версію читайте на (http://www.korydor.in.ua)

Фото з сайта facebook.com/strikeposter