Мануїл та Марк Шехтмани – EXODUS та повернення
Не обійшлося в житті художника і без зворушливо-трагічного епізоду. Як згадував син митця Марк Шехтман, «звістка про моє народження (а сталося це 23 серпня!) застала батька за роботою над фрескою. Мама розповідала: Мануїл працював на риштуванні, коли знизу хтось крикнув: «Шехтман! Тобі телеграма із Києва». «Прочитай», — відповів він і, почувши, що став батьком, хотів зійти вниз, але необережно повернувся і впав. Обійшлося без наслідків — перекладини затримали падіння».
Продовження. Початок в №145-146 від 8-9 серпня 2014 р.
8 вересня 1937 року, у списку 29 творів «ворогів народу» з Державного українського музею, що підлягають знищенню, виявилася ...картина художника Шехтмана «Погромлені»... Документ підписано інструктором культвідділу ЦК КП(б)У тов. Попелюхою. Дивом ця робота уціліла...
Ще 1934 року, не витримавши ідеологічних цькувань, (вночі, перед відкриттям республіканської виставки картину «Проводи» без ніяких пояснень було вилучено з експозиції) Мануїл Шехтман з однією маленькою валізкою переїжджає до Москви.
...Поступово мистецька творчість М. Шехтмана отримала визнання: його прийняли в члени МОССХ. Він продовжує творчо працювати, малюючи архітектурні пейзажі, графічні олівцеві серії та займаючись оформленням вистав у Державному єврейському театрі С. Міхоелса — вистава «Гершеле Острополер».
«Про минулі роки свого життя він не згадував, про навчання чи працю батько нікому нічого не говорив. Та його й не питали, чим менше знаєш, тим краще... Але про повернення батько і не думав: після розгрому українського авангарду сама думка про роботу у Києві була тепер для нього невиносною», — писав Г. Островський, — «М. Шехтман, один із небагатьох, хто не зрадив пам’яті свого Вчителя, не кинув вслід йому каменем».
1937 року в мистецькому середовищі Москви теж жилось несолодко — викорінювалися всякі «ізми», митців переслідували, арештовували, висилали в північні чи казахстанські краї. Але в Україні до ярлика «формалізму в мистецтві» долучалося звинувачення політичне — «український буржуазний націоналізм», під приводом якого проводилося планомірне винищення української інтелігенції. У Москві ж до звинувачення в «єврейському буржуазному націоналізмі» у імперсько-большевицького російського шовінізму руки якось не дійшли...
1938 року Мануїл Шехтман отримав завдання створити серію пропагандистських полотен про життя ще тоді існуючих в Криму єврейських колгоспів. Картини цієї тематики збереглися й становлять цікаву сторінку історії першої половини ХХ століття.
В останні передвоєнні роки художник працює над графічною серією «Екзодус (Вигнання)», де гротескні композиції і деформовані постаті людей навіяні передчуттям майбутньої катаклізми світової війни. А також створює для Музею історії релігії і атеїзму велике широкоформатне полотно «Ніч св. Варфоломея». Довгі роки ця картина знаходилася в постійній експозиції музею, що розміщувався в Казанському соборі в Ленінграді. У роки перебудови, після передачі приміщення РПЦ, картина, згорнута в рулон, опинилася в запасниках музею для проведення майбутніх реставраційних робіт... Подальша доля її невідома.
16 червня 1941 року Марк Шехтман приїхав на канікули до Москви. Зустріч з батьком відбулася «під зашкленим ангаром Київського вокзалу». Тут і застала їх звістка про початок війни та бомбардування Києва. Телеграма «5 липня від мами Діни», яка була евакуйована в невідомому напрямку. 26 липня дитячий літній табір Будинку творчості художників відправлено на Урал. Там і знайшла Марка мама Діна після тифу у Куйбишівській лікарні...
Вступивши в серпні 1941 року добровольцем, (хоч і мав творчу «броню») до дивізії Московського народного ополчення, що мало захищати столицю від наступу німецьких військ, Мануїл Шехтман в складі окремого саперного батальйону «зник безвісти» під Москвою в районі м. Димитрова за невідомих обставин у листопаді 1941 року.
З’ясувати місце і дату його загибелі не вдалося.
Повернувшись з евакуації, Марк Шехтман закінчив МВТУ ім. Баумана та факультет технічної естетики Київського університету. Майже тридцять років жив і працював у Києві. 1980 року разом із сім’єю переїжджає до Ізраїлю у місто Беер-Шева. І тут прокидаються мистецькі гени художника, закладені батьком. Активно починає займатися живописом та графікою, проектує декорації до вистав національного театру «Габіма». Будучи членом спілки художників і скульпторів Ізраїлю, створив низку персональних мистецьких виставок живопису та графіки, прикрасив своїми творами стіни 40 шкіл. Автор спогадів про творчість Еммануїла Шехтмана, популяризатор творчості бойчукістів в Ізраїлі, Марк Шехтман у свої 85 років сповнений енергії й веде активну мистецьку та літературну діяльність.
«На Святій землі чомусь у багатьох раптом прокидається тяга до творчості», — написав в одному з листів до автора статті. — ...А в меморіальному гаю під Єрусалимом росте дерево Мануїла Шехтмана».
Фоторепродукції надано автором
