Міцний горішок

Волове очко, якого знають ще під ім’ям «кропив’янка», «кропивник», «горішок» чи «корольок», — один із найчисленніших птахів Середньої Європи. У європейських традиціях він, окрім іншого, символізував мудрість року, що минає. Тому і птаха, і його гніздо категорично заборонялося зачіпати, аби рік новий міг принести нові, гарні події. А давня українська легенда ще й застерігала, що волове очко розуміє мову людини, і коли хтось покривдить його чи його дітей, жорстоко помститься за це.

Та хоча вважалося, що вбивство волового очка приносить великі нещастя, в деяких країнах саме у Різдво на нього полювали. Упіймавши птаха, люди проводили з ним урочисту ходу, а згодом ховали у дворі церкви, що за їхніми уявленнями й символізувало смерть старого року.

Зокрема, в Ірландії другий день після Різдва називають днем кропив’янки. Цю маленьку пташку з давніх-давен тамтешні люди вважали чарівною пташкою друїдів. За переказами, поширеними в різних європейських країнах, волове очко хитрістю отримав титул короля птахів. Він зумів злетіти вище від усіх птахів, заховавшись у пір’ї орла, а потім випурхнувши звідти. Та брехню викрили і пташку вигнали з високого пташиного товариства.

Другий день Різдва в країні також є днем християнського першомученика — святого Стефана. У зв’язку з цим легенда згадує ще про один нечемний вчинок волового очка — ніби птах своїм польотом виказав римським легіонерам місце, де переховувався Стефан.

І все ж волове очко разом із вільшанкою вважаються найпопулярнішими і національними (хай і не офіційними) птахами Ірландії.

КОРОЛІВСЬКЕ ПОХОДЖЕННЯ ПТАХА ВІДОБРАЖЕНО БАГАТЬМА МОВАМИ

Слід «королівського» походження волового очка зафіксований у його назві кількома європейськими мовами. Ще Арістотель і Плутарх називали птаха Basileus («король») та Basiliskos («корольок»).

У сучасній німецькій мові нараховують приблизно 400 діалектних назв волового очка, які мають «королівський» корінь, зокрема, Zaunkonig, що означає «король огорожі». Зараз корольками називають інших малесеньких пташок — золотомушок, які мають на голові ніби шапочки, схожі на корону. А ще раніше «корольком» вважали саме волове очко.

Орнітолог Геннадій ФЕСЕНКО з приводу численних назв птаха зауважив, що волове очко є рекордистом за кількістю назв, якими його іменують в Україні-Русі. Так, визначний орнітолог ХХ століття Микола Шарлемань у «Словнику зоологічної номенклатури», укладеному 1927 року, навів 80 назв-синонімів цього птаха. На маленькі розміри пташки вказують назви мишачок, орішок, пробочка. Різкуватість крику відображено в назвах тріщук, тріскопліт, трищ, різжак. Оманливе поєднання невеликих розмірів із сильним, гучним голосом, який більше пасував би чималому птаху, проступає в назвах блудик, облуда, дурильце, зводитель. Натяк на темне, наче закопчене-курьоне, оперення помітний у назві куреник, та й назва волове очко, мабуть, виникла теж через буро-каре забарвлення птаха розміром, не більшим від око вола. А за усі особливості зовнішності й поведінки йому присвоїли навіть такі назви-титули, як король, королик, миший краль або пташачий краль.

До слова, у живопису італійського Відродження був дуже поширеним образ мадонни з корольком-воловим очком. В одних випадках він міг уособлювати дух і посідати місце голуба, в інших — уособлювати зло.

НАЙБІЛЬШЕ ПТАХИ СТРАЖДАЮТЬ ВІД ХОЛОДНИХ ЗИМ

Хоча волові очка пов’язані з зимовою, різдвяною обрядністю, холодні морозні зими для них є найбільшою небезпекою, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Під час сильних морозів і глибоких снігів гине чи не половина цих пухнастих пташок-кульок.

Волові очка — маленькі пташки, тому дуже холодними ночами вони втрачають значно більше тепла, ніж великі птахи. Взимку пташки можуть ночувати у гніздах, збившись докупи, і так грітися. Їх можна підгодовувати, насипавши в годівнички корм для комахоїдних птахів. А ще ми допоможемо птахам, якщо залишатимемо в садках купи хмизу — там ховатимуться потрібні птахам комахи.

Волові очка харчуються переважно тваринною їжею: комахами на всіх стадіях їхнього розвитку. Маленькі жучки, павуки, тля, мурашки, слимаки, а також їхні личинки і лялечки метеликів — ось основне меню цих птахів. Крім того, вони поїдають невеликих равликів, дрібних рибок і пуголовків. У пошуках їжі вони шастають у заростях кропиви, чагарниках, вітроломі, бігають по деревах. У раціон пташки також входить трохи насіння, а восени — різні ягоди. Пташенят волові очка вигодовують винятково комахами.

Проте побачити цю зовсім не потаємну пташку нелегко. Завдяки дрібним розмірам й захисному забарвленню оперення, рябенький каштаново-брунатний птах чудово маскується в чагарниковому підліску та серед іншої рослинності. Швидше його можна почути, й не лише навесні, а й сонячними зимовими днинами. Волові очка — одні з найталановитіших лісових співаків. До того ж, на відміну від інших птахів, співають не лише самці, але й самки волового очка.

Навесні ж цього птаха легко виявити за гучним співом, мета якого — привернути увагу самки і попередити суперників про те, що територія вже зайнята. Самець волового очка бігає по землі в пошуках їжі й будівельного матеріалу для гнізда й голосно співає. Час від часу він зупиняється, злітає на вершину дерева або сідає на пеньок і, згадавши про свій обов’язок, виконує чергову арію. Пісня волового очка красива і легко запам’ятовується. За цією піснею, та ще за хвацько піднятим вгору хвостиком його найлегше впізнати.

ВОЛОВЕ ОЧКО — ПТАХ СВІТУ

Волове очко зустрічається на певній частині Азії, в Європі, Північній Африці та Північній Америці. Науковці іноді називають його птахом світу. Існує думка, що спочатку волове очко був винятково американським видом, оскільки всі інші представники його чималенької родини поширені лише в Новому Світі. Як вважають дослідники, на територію спершу Азії, а згодом Європи та Африки, вид імовірно потрапив через так званий Беринговий міст — перешийок, що існував між Америкою та Азією на місці теперішньої Берингової протоки.

Ці маленькі пухнасті пташки живуть у тропічних лісах й лісах помірних широт, у пустелях, на болотах і в горах. Вони населяють підліски, чагарники, зарості папороті й ожини, зазвичай неподалік від води. Деякі популяції волового очка — осілі, інші — кочові або навіть перелітні, залежно від районів, у яких вони гніздуються.

В Україні — це осілий птах Полісся, Лісостепу, Карпат і Криму, а також перелітний птах, який зустрічається в інших районах, куди з настанням холодів він переміщується в пошуках тепла.

Волове очко не раз обирали птахом року в різних країнах. Цей птах із захопливою легендою заслуговує на наш захист і збереження життєвого середовища, і не лише як своєрідний символ природного простору, а навіть як типовий мешканець людських поселень.