«Петриківка завжди залишатиметься модерним мистецтвом»

Останніми роками в Україні все більше зростає інтерес до традиційного народно-прикладного мистецтва, що осучаснюється й набуває якісно нових форм і значень. Це стосується й славетного петриківського розпису, що бере свій початок зі стародавнього настінного малювання й зовнішнього оздоблення хатнього інтер’єру, поширеного на Дніпропетровщині, Поділлі, Буковині. Уже в ХVII столітті незвичайний петриківський орнамент поширився по всій території України. Кожен регіон надав йому індивідуальне етнічне забарвлення й разом з тим привніс власні штрихи в традиційний розпис.

Звичайно, колискою розпису було селище Петриківка, яке й до сьогодні зберігає й розвиває кращі традиції цього виду народного мистецтва. Саме Петриківка стала центром виготовлення «мальовок» — малюнків на тонкому папері, які виконують аніліновими фарбами — «манійками». Такий малярський вид петриківського розпису вражає ясністю кольорів, чистотою ажурних композицій і незвичайним відображенням природи.

У Петриківці разом із відтворенням традиційних народних орнаментів і розписів поступово утвердилося індивідуальне мистецтво. Наразі в селищі діє Центр народного мистецтва. Тут працюють понад 30 майстрів, кращі роботи яких зараз експонуються в художній галереї Острозької академії. Виставку відкрито з ініціативи асоціації «Україна — Франція», із якою постійно співпрацює Міжнародний відділ університету.

Куратор виставки — віце-президент цієї Асоціації — Павло Ротар уважає, що народне мистецтво, і петриківський розпис зокрема, — це те, чим українці можуть заявити про себе на світовому рівні: «Петриківка завжди залишатиметься модерним видом мистецтва, бо вона вписується в будь-яку епоху. Звичайно, час вносить свої корективи — змінюються орнаменти, удосконалюються технічні засоби для розпису, але незмінним залишається ідейне наповнення петриківки. Українці могли б значно краще розвивати петриківські традиції, використовуючи їх не лише в малярстві, а й у поліграфії, фарфоро-фаянсовій і текстильній промисловостях».

Майстрині Центру народного мистецтва Ірина Кібець і Ліна Скляр, чиї роботи ввійшли до загальної експозиції, провели студентам майстер-клас із техніки петриківського розпису, чим засвідчили легкість і можливість використання в розпису підручних матеріалів, поєднання в малюнку як усталених схем, так і власної фантазії.

Нині роботами петриківських майстрів мають можливість насолоджуватися не лише в Острозькій академії. Такі виставки систематично організовують у регіональних музеях і галереях України. А з жовтня 2011 року виставка петриківського розпису діє в культурному центрі Посольства України у Франції, на якій експонуються роботи Галини Назаренко і яку побачили сотні відвідувачів, адже подібна експозиція у Франції була приблизно 25 років тому. Організатори виставки впевнені, що тепер французи бачать Україну дещо по-новому, адже в їхній культурі немає схожого прикладу сучасного мистецтва зі стародавнім корінням.

Наразі Петро Ротар збирає якнайбільше робіт для виставки петриківського розпису в ЮНЕСКО. За його словами, такий проект міг би надати цьому мистецтву статус «рукотворного надбання світової культури», що стало б серйозним кроком у популяризації й розвитку петриківських орнаментів.