Пейзаж — як відображення єдності країни

Національна спілка художників України традиційно представляє масштабну виставку найкращих графічних творів: цього року експозицію трієнале становлять близько 200 робіт, створених 130 художниками з різних регіонів усієї країни.

Нагадаємо, що перша така виставка відбулася 1997 року, і, на думку організаторів, за останні роки рівень професіоналізму помітно зріс — нинішня сьома трієнале стала переконливим показником сили і живучості мистецтва графіки, а також його високої запитаності серед глядачів. «Ми прагнули показати увесь спектр напрямів, жанрів і особистих переваг сучасних українських художників-графіків — стверджують організатори, — акцент при цьому робиться на оригінальності творчого підходу і професіоналізмі.»

На відкритті трієнале журі оголосило переможців. Першу премію надали Юрію Рубашову (Київ), другу — Андрію Левицькому (Київ) за серію «Дерева світу. Terra», третю — Олександру Дубовику (Київ) за серію «Тріумфатор». Дипломами лауреатів відзначено Олексія Желтоногова («Карпати»), Ганну Миронову (малюнки із серії «Посуха»), Ксенію Корокнай (поліптих «Послідній бокор був на Чорній Річці»), Надію Онищенко (ліногравюра «Ліс»), а також В’ячеслава Снісаренка за офорти «Янгол-охоронець» і «Бички», Володимира Харакоза із Маріуполя за диптих «Без назви».

Усі роботи, показані у виставкових залах НСХУ, — вагомий і переконливий доказ того, що мистецтво графіки в Україні переживає свій розквіт. Природно, що нині особливо привертають увагу твори на національну тематику, наведу як приклад диптих «Українські весільні портрети», створений Олександром Ковалем у техніці офорту. На увагу заслуговують і твори, що торкаються моральних критеріїв: сьогодні надзвичайно актуально сприймається офорт «Суд, Милість і Правда» Володимира Козуба.

Загалом, дуже втішає різноманітність нинішньої трієнале — справді, для глядацьких симпатій і для оцінок професіоналів-критиків є величезний вибір. Приємно, що можна побачити настільки різні грані майстерності наших художників, є оригінальні і сміливі роботи, виконані у змішаній авторській техніці: часом загадкові, з багатим метафоричним підтекстом, часом — лаконічні і  строгі, трапляються надзвичайно складні за виконанням (у традиційній техніці) або ж зовсім прості, намальовані олівцями і фломастерами. Важливо, що все це розмаїття самостверджує українську графіку як повнокровну галузь образотворчого мистецтва і фактично акцентує на тому, що наші художники заслужено здобувають перші місця і престижні призи на багатьох зарубіжних конкурсах.

Призери виставки заслуговують на нашу особливу увагу, проте для того, щоб оцінити вагомість нагороди, потрібно добре орієнтуватися у творчій спадщині цих художників, сприймаючи твори в контексті кожного автора. Пейзаж Юрія Рубашова, що здобув першу премію, актуальний як звернення до української глибинки — і незалежно від того, яку саме область України тут зображено, для нас сьогодні вона асоціюється з єдністю і неподільністю всієї країни. Андрій Левицький, який  здобув другу премію за «Дерева Світу. Terra», розширює межі глядацького бачення, включаючи у них увесь світ — розмаїтий, фантастичний і яскравий: у такому світі цікаво подорожувати, досліджувати і пізнавати. Олександр Дубовик, нагороджений третьою премією за серію «Тріумфатор», виводить глядачів взагалі у безкраїй простір, у свій космос, деміургічно стверджуючи крихку рівновагу між хаосом і гармонією, випадковістю і законом — це справді «орлині злети», за влучним визначенням мистецтвознавця Жана Клода Маркаде.

Загалом, багато робіт цікаві саме тим, що відкривають нам особливе бачення цілком традиційних мотивів: як залишитися байдужим до античних «Братів» Петра Антипа? Цей білий простір з ледь наміченими контурами малюнка зовсім не відповідає загальним вимогам до чітких  графічних критеріїв, та все ж робота Антипа запам’ятовується як один із найбільш інтригуючих творів трієнале. Ірина Годунова подарувала глядачам несподівану і радісну зустріч з усім багатством можливостей виразності кольору, її «Вечір» і «Старі яблуні» переводять нас в емоційний і плотський, істинно жіночий вимір.

Зрозуміло, на трієнале представлені і твори художників-ілюстраторів. Безперечна окраса виставки — «Натхнення» Володимира Штанко в техніці ліногравюра, асфальт. Крилатий образ художника з пензлями перед мольбертом виконаний дуже витончено: певно, це своєрідний синтез пошуків і одкровень усіх відомих і обдарованих майстрів. Звертаючись до теми примхливої і вибіркової у своїх уподобаннях творчої музи, варто згадати про молодих учасників: різнобічно обдаровану Тетяну Очередько з оптимістичною «Веселкою з фасадів» і «Полохливими голубами» в техніці офорту, а також строгу і аскетично стриману ліногравюру «Посвята Малевичу» художника і реставратора Тараса Малишка.

Виставка відкрита до 5 липня, вхід вільний для всіх шанувальників мистецтва, час роботи залів Будинку художника з 12.00 до 19.00, вівторок — вихідний.

Фото надані художниками