Початок — веснянки

Нині Оля Дарчич-Корець доглядає вдома маленьку донечку, а її чоловік Василь, який працює науковим співробітником національного природного парку «Прип’ять — Стохід», мобілізований у Збройні сили України. До декрету Оля мала в районному містечку Любешів «салончик», а фактично — невелику кімнатку, й відома в районі як дуже хороший фотограф. Ідея зобразити на світлинах земляків, життя яких багате на цікаві народні традиції та обряди, виникла з того, що її, як каже, Василько родом із села Люб’язь. А в ньому є і прекрасне озеро, і річка, і мальовнича церква на пагорбку між ними, і щедрівки такі незвичайні почула на Різдвяні свята, а на Великдень у Люб’язі є дуже давня традиція «качати яйця»: своєрідна місцева забава, котрій літ та літ...

Ідею організувати веснянки й зафіксувати їх для історії Олі підказала сама природа. Вона буяє, а краєвиди в Люб’язі вражають своєю красою. І народ тут який співучий! За ніч, розмістивши оголошення в соцмережі про веснянки, вона отримала 40 відгуків! Відтак для веснянок і фотосесії зголосилося понад десяток дівчат. Ті, котрі мали національне вбрання, були й дві вишиванки, яким по сто літ; ті, котрі знали «кривий танець», — місцеву дивовиж і могли, врешті, заспівати «Подоляночку». Тепер Оля Дарчич-Корець хоче зафіксувати, який обряд тут відбувається,  коли люди в перший раз виходять у поле орати, та які звичаї в Люб’язі на Івана Купала. І особливо порадували її місцеві діти: чекаючи на корів із пасовища, біля хати її свекрухи вони співали «Подоляночку», одну з тих пісень, які традиційно виконують на веснянках. Отже, традиції живуть.