Пухнастий клаптик... кори

Орнітологи відзначають: у природі існує не менше, ніж п’ятнадцять видів підкоришника. Ці птахи поширені в помірних широтах північної півкулі. Лише підкоришника звичайного, найпоширенішого з них в Україні виду, більш ніж десять підвидів.

А ще у нас можна спостерігати підкоришника короткопалого. На території України проходить північно-східна межа знаходження цього виду. Його відзначали на крайньому заході української території, зокрема в Закарпатській та Львівській областях.

ПЕРЕСУВАЄТЬСЯ ДЕРЕВОМ, НАЧЕ МИШКА

Підкоришник звичайний — маленький (менший за горобця) комахоїдний птах з рябеньким, подібно до кори дерева, оперенням та неголосним співом, тому легко залишається непоміченим, — розповідає біолог Марія САВЧУК. — Він пересовується стовбурами й товстими гілками дерев подібно до миші, короткими ривками, вміло використовуючи при цьому як трикутник опори довгий жорсткий хвіст та широко розведені ноги, зазвичай знизу догори по спіралі. Та й сам птах, особливо здаля, нагадує пухнасту плямисту мишку, яка причаїлася на дереві.

Забарвлення підкоришника майже не відрізняється від кольорів кори дерева, на якому він знаходиться. Без такого маскування невеличкій пташці не вижити. Кора для неї — і захист, і дім, і джерело їжі.

Взимку птах зазвичай обирає поодинокий спосіб життя, хоча в особливо холодні дні підкоришники не проти зігріватися, притулившись одне до одного на гілці. Холодної пори вони час від часу можуть також приєднуватися до зграй інших птахів, але не претендують на їжу, знайдену їхніми компаньйонами — синицями чи корольками, а лише використовують безперечні переваги безпечнішого перебування в зграї.

ДЗЬОБ-ГОЛКА ДОПОМАГАЄ ЗНАХОДИТИ КОМАХ У НАЙПОТАЄМНІШИХ СХОВАНКАХ

Дзьоб у маленької пташки особливий. Він нагадує криву хірургічну голку, якою підкоришник спритно дістає комах, жучків, їхні яєчка й личинки з найпотаємніших схованок, куди не можуть дістатися інші птахи. Його комахоїдні уподобання напрочуд різноманітні. Так, знайшовши в корі круглі отвори, що зробив жук-короїд, підкоришник ухитряється витягнути звідти і жука, і його личинок.

На відміну від інших птахів, котрі їдять комах, але не відмовляються й від насіння, підкоришники комахоїдні будь-якої пори року. Тому користь від них при лікуванні дерев — надзвичайна. Вони у великих кількостях винищують всіляких шкідників, що ховаються під корою чи в її щілинах. А от комах, які швидко бігають і літають, ці птахи не переслідують, полишаючи здобич іншим пернатим.

Зазвичай підкоришники харчуються саме на деревах, але вони не відмовляються від можливого перекусу й на стінах будівель чи навіть на землі, особливо серед опалих голок хвойних дерев. В особливо холодні зими птах може додати до свого раціону й трохи насіння хвойних дерев.

ПТАХ МОЖЕ СТВОРИТИ ГНІЗДО НАВІТЬ ПІД ШМАТОЧКОМ КОРИ

Наприкінці зими, з першими відлигами, підкоришники веселішають, відчуваючи наближення весни. Вони активно бігають по дереву, голосно сповіщають про це не дуже зрозумілою більшості з нас мовою і часом навіть чубляться між собою.

З настанням весни у лісі, а подекуди й парку, вже добре чути безжурну пісню підкоришників. Тим паче, що пора голосистих літніх співунів ще не настала, а синичкам та вівсянкам не вдається заглушити цю радісну дзвінку пісню.

Гніздо у цієї особливої пташки теж особливе. Вона запросто може створити його у тріщині дерева чи під шматочком кори, що відстала від стовбура. Готуючись запросити туди самку, підкоришник встеляє його дрібненькими гілочками, травинками, лишайниками і мохами.

В Україні підкоришник гніздиться досить рано, а наприкінці квітня в його гніздечку вже з’являються білі яєчка з червоно-коричневими плямками і крапочками.

Матуся майбутніх пташенят ретельно висиджує їх зо два тижні, а ще стільки ж пташенята залишаються в кубелечку. Згодом малята вискакують звідти і починають повзати довкола гнізда, радіючи появі батьків з їжею. На початку червня вони вже вправно літають, спочатку повертаючись до гнізда, а згодом відлітають далі й починають цілком самостійне життя. Та батьки й не проти, у них уже нові плани на майбутнє.

ОСНОВНА ЗАГРОЗА ДЛЯ ПТАХІВ — ВИРУБУВАННЯ СТАРИХ ДЕРЕВ

Природними ворогами підкоришника, особливо небезпечними для кладок і пташенят, котрі ще не літають, є вивірки — місцева руда та американська сіра, а також дрібні куницеві. А ще загрожує їм інший лікар дерев — великий строкатий дятел.

Біологи помітили, що втрати від хижаків значно більші в неоднорідних лісах, розсічених вирубками й галявинами, аніж у щільних масивах. Досить великі вони й поблизу сільськогосподарських об’єктів, напевно, завдяки більшій популяції дрібних куницевих у таких місцях. Через це майже половина птахів не виживає до наступного року.

Основну ж загрозу для виду становить вирубування старих і великих дерев. Адже саме це позбавляє птахів місць для гніздування та пошуку поживи. Розріджування суцільних масивів лісу також робить підкоришників доступнішими для хижаків.

Все ж, якщо вам пощастить зустріти цього птаха, пильно придивіться до нього.

Птах не дуже обережний і часто не звертає жодної уваги на присутність поблизу людини. Він невеличкий і гарно маскується на корі дерева, та все ж уважному дослідникові птаха видає його оперення — дрібно поцятковане рудими, білими та коричневими цяточками. А ще — довгий хвіст і гарні білі брівки над уважними очками: раптом якогось шкідника пропустив?