Сіра ворона на чорній гілці

Ґава — одна з найбільш впізнаваних наших пташаток. Її знають абсолютно всі мешканці міст і сіл. Чого тільки не розповідають про ворону. І дітей вчать того ж. І що вона злодійкувата і рада прихопити все, що блистить. І що нападає на менших, а насправді боягузка, навіть куща боїться. І що за море літала, а розуму не набрала...

А насправді ж вона зовсім не така, а розумна, товариська і гарна. Проте обережна, як і більшість птахів. Сіру ворону, або ґаву можна побачити в Україні скрізь. Звичайно, якщо вона це дозволить.

Спостерігаючи за воронами, певно, теж помічали: якщо проходиш мимо, не дивлячись на них, вони можуть підпустити до себе досить близько. Здається, зовсім не звертають уваги на перехожих. Лишень зупинишся, щоб роздивитися пернатих краще, вони тут же піднімаються і відлітають: хтозна, що там у тебе на умі!

КРУК НАДАЄ ПЕРЕВАГУ САМОТІ, ВОРОНА ЛЮБИТЬ ТОВАРИСТВО

Дехто помилково вважає, що ворoна і вoрон — це різні статі одного птаха, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Насправді це зовсім різні види воронових. А українською «ворон» — це взагалі «крук». Людині ж, не втаємниченій у такі тонкощі, він може видатися на перший погляд просто великою чорною вороною. Але, за даними орнітологів, чорних ворон в Україні немає, хоча ще у ХІХ столітті вони гніздилися на нашій території.

КРУК

Крук, безсумнівно, найбільший і найповажніший птах із родини воронових. Він може бути удвічі важчий за звичайну ворону, завдовжки сягати до 60 сантиметрів і мати розмах крил близько метра. Від ворони крук відрізняється ще й тим, що має більший дзьоб і довгий клиноподібний хвіст, а також кудлате пір’я під дзьобом.

Ворона має здебільшого чорно-сіре оперення і менша за розміром. Доволі кмітлива, вона охоче обирає людські поселення, де простіше прохарчуватися, і добре співіснує з людьми. Типове ж їхнє середовище — це, головним чином, відкрита сільська місцевість, узлісся та міські парки, міста та приміські зони.

Крук же почувається комфортніше на позаміських територіях, надаючи перевагу лісам, гірській місцевості та пустелям.

Узимку, звичайно, їх легше побачити поблизу людини. І навіть почути. Хоча крука й відносять до співочих птахів, його «крумкання» чомусь мало кому здається співом. Тривалий час дослідники сперечалися, наскільки крук піддається спробам навчити його говорити. І дійшли висновку, що це таки можливо. Існують навіть документальні підтвердження, зокрема, викладені в книжці «Мозок птахів», що приручених круків навчали імітувати людську мову.

КРУК — ГЕРОЙ МІСТИЧНИХ ТВОРІВ, ҐАВА — БАЙОК

Крук здобув славу одного із найрозумніших птахів, мабуть, через те він часто ставав героєм містичних творів. Згадаймо, наприклад, вірш «Ворон» Едгара Алана По, що є одним із найвідоміших зразків класичної англомовної літератури.

Про ворону ж хоча частіше розповідають якісь кумедні історії та байки, проте не заперечують її кмітливість і допитливість, якими вона часто користується.

Поза сезоном гніздування сезоном сірі ворони живуть у великих зграях, нерідко в компанії з іншими пернатими — найчастіше з граками або галками. Вранці вся зграя вилітає на пошуки харчів, а ночує завжди в одному і тому ж місці, тісненько притиснувшись одне до одного і ховаючи голову під крило, коли на дворі зимно.

Ці птахи, схоже, не байдужі й до пташиних розваг. Любить розгойдуватися на електричних проводах або з’їжджати, немов на санчатах, з металевих дахів.

Міські ґави люблять гратися в наздоганялки з іншими птахами і, здається, зовсім не бояться дворових котів і собак, яких, трапляється, теж ганяють.

А ще можна побачити, як ворона зосереджено вимочує в калюжі суху шкоринку чи скидає горіх з висоти на тротуар, щоб він розколовся. Полюбляють також, прихопивши з собою ласий на їхню думку шматочок, усамітнитися у зручному місці і насолодитися трофеєм. Та й просто спостерігати за тим, як вони поважно чимчикують — цікаво.

ҐАВИ МАЮТЬ СВОЮ МОВУ

Ґави, виявляється, активно комунікують між собою. Їхня мова, на думку вчених, досить розвинута, має великий «словниковий запас».

Між собою птахи спілкуються характерним хриплуватим карканням. І навіть своєрідно співають, видаючи неголосні звуки, схожі на цвірінчання. З літератури відомо, що птахи вміло копіюють голоси інших пернатих або повторюють звуки, що десь почули. Звукова сигналізація цих пернатих особливо різноманітна. Так, якщо кури видають 13 різних звуків, синиці — 90, граки -120, то ґави — приблизно 300!

Більшість дослідників переконана, що ці звуки мають сигнальний характер. За їх допомогою пернаті птахи передають свій емоційний стан. У словнику цих птахів є особливі звуки для залицянь, звертань до дітей, сварки, погроз, сигнали тривоги і радості спілкування. Щоб досягнути потужнішого звучання, наприклад, у разі небезпеки, вони можуть видавати один звук в унісон. Всі дорослі добре виховані ґави знають цю систему звуків і команд, які вони означають: Летіть! Піднімайтеся! Їжа! Розлітайтеся!

Окрім всього, ворони ще й легко навчаються, — вважають орнітологи. Дослідження показали, птахи виявляють асоціативне і логічне мислення, здатні до певних математичних операцій (рахують до п’яти, розрізняють форму предметів, симетрію і співвідносять розміри).

А ще, на думку вчених, людина практично не може «підчепити заразу» від ворон, оскільки птахи, хоч і поїдають падаль, мають концентровану кислоту у шлунку і резистентність до багатьох інфекцій. До того ж, винищуючи мертві тушки, вони перешкоджають поширенню чималої кількості інфекцій.

Про «воронячу школу» багато цікавого можна почерпнути й у канадського письменника, художника-анімаліста, Ернеста Сетон-Томпсона. До слова, саме Сетон-Томпсон першим у світі почав писати оповідання, героями яких були справжні звірі і птахи. От і в «Срібній плямці» йдеться про ворону.

Поспостерігайте й ви за ґавами, якщо зустрінете в своїй місцевості, взимку це простіше. Особливо цікаво познайомитися з поведінкою диких птахів дітям. Ви ж не вважаєте, що вони отримують додаткові знання лише тоді, коли відвідують спеціальні розвивальні гуртки?