Срібні абрикоси

Що б ви відчули, якби в зоопарку серед інших тварин раптом побачили живого динозавра? Приблизно те саме відчуваєш, коли вперше побачиш гінкго, знаючи про його історію.

Понад 200 мільйонів років тому, в юрському періоді, ці дерева росли в Азії, Європі, Північній Америці та навіть у Гренландії. Найбільшого ж поширення вони досягли в мезозої, в період царювання динозаврів, іхтіозаврів та птерозаврів. Тому гінкго й називають «живою викопною рослиною».

ДЕРЕВО ДІЙШЛО ДО НАШИХ ДНІВ МАЙЖЕ НЕ ВИДОЗМІНИВШИСЬ

Найдавніші викопні знахідки гінкго датують початком юрського періоду, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — У ході еволюції квіткові рослини витіснили його за рахунок швидкої зміни поколінь і високої насіннєвої продуктивності. Не так давно гінкго дволопатеве (така повна назва рослини) біологи зараховували до категорії EW — види, що зникли в дикій природі, але, на щастя, учені таки виявили дикі чи такі, що здичавіли, популяції цієї рослини в китайській провінції Чжецзян.

Гінкго — релікт, який за останніх 270 мільйонів років майже не змінився: таке віялоподібне жилкування листків не зустрічається в жодної з насіннєвих рослин.

Літературні джерела розповідають, що європейські учені виявили живе дерево гінкго 1690 року (раніше їм зустрічалися тільки відбитки рослини на каменях), а Чарльз Дарвін називав його «живою скам’янілістю».

На початку XVIII століття німецький лікар і ботанік Енгельберт Кемпфер привіз гінкго в Європу з Японії. Трохи згодом рослина потрапила в Англію. Там, вочевидь, й дотепер збереглося дерево, за допомогою якого були відкриті й вивчені особливості запліднення гінкго.

ЄДИНИЙ ЖИВИЙ «ПЕРЕХІДНИК» МІЖ ПАПОРОТЯМИ І ХВОЙНИМИ

Ця рослина — попередник хвойних. Але на відміну від родичок-сучасниць, у гінкго немає голочок. Його листя — голки, що зрослися, восени вони жовтіють і обпадають. Та й плоди гінкго зовсім не схожі на шишки: за формою вони найбільше нагадують абрикос. Тому учені вважають гінкго єдиним нині існуючим представником «перехідної ланки» між папоротями й хвойними.

Його солодкувате насіння вкрите м’ясистим покривом, на смак схоже на щось середнє між печеною картоплею й каштаном. М’якоть плодів і гниючого опалого листя жіночих екземплярів мають неприємний запах, тому жіночі рослини не використовують для культурних насаджень. А ось у Кореї, Японії та Китаї жіночі дерева навпаки вважають кращими, тому що вони дають їстівні плоди.

У КИТАЇ ЦЕ ОСОБЛИВО ШАНОВАНА РОСЛИНА

Особливо люблять і шанують гінкго в Китаї. Тут існує традиція висаджувати гінкго з нагоди народження дитини, весілля, новосілля, інших пам’ятних подій. А дерева, яким понад сто років, китайці заносять у особливі охоронні списки.

Насіння гінкго під назвою «срібний мигдаль» чи «білі горішки» продають у магазинах Китаю і Японії. Їх їдять підсмаженим, висушеним або печеним, використовують як приправу до страв з овочів, рису, грибів. Насіння гінкго містить лише три відсотки жирів, багато білка, крохмалю й нікотинової кислоти. Горішки експортують з Китаю в інші східні країни.

Японці називають дерево «гінкго», «білий плід», нідерландці — «храмове дерево», «японське горіхове дерево», англійці — «деревом дівочого волосся». Його листя нагадує їм одну з найтендітніших папоротей, відому як «венерине волосся». У цій країні, як і в Китаї, рослину особливо шанують як священне дерево храмів і гробниць.

Французи охрестили гінкго «деревом за сорок екю». Таку назву йому дав наприкінці вісімнадцятого століття паризький ботанік Петиньї. Йому вдалося купити в одного з англійських садівників горщик з п’ятьма маленькими гінкговими пагонами за 25 гіней, тобто по 40 екю за кожне. Ці деревця стали прабатьками майже всіх гінкго, що ростуть тепер у Франції.

Європейці взагалі довго вважали, що слово «гінкго» й означає японською чи китайською «срібний абрикос», хоча ні в Японії, ні в Китаї про це й гадки не мали. Певно, як і про багато чого іншого, що європейці думають про це дерево та його властивості.

НІМЦІ НАЗИВАЮТЬ ГІНКГО ДЕРЕВОМ ГЕТЕ

У Німеччині дерево, крім гінкго, називають «білий плід», «дерево з золотими плодами», «срібний абрикос», «японське горіхове дерево». А ще — деревом Гете. Цій назві рослина зобов’язана своїм походженням віршу великого німецького поета Ginkgo biloba. Недарма ж Йоганна Вольфганга фон Гете німці вважають не лише поетом, прозаїком, драматургом, а й мислителем і натуралістом.

Вірш Гете, написаний 1815 року й опублікований 1819 року в так званій Книзі Зулейки, присвячено коханій поета — Маріанні фон Віллемер (Зулейці). У вірші листок гінкго є поетичним образом уявлення автора про те, що двоє можуть становити єдине ціле. Отож німецькі школярі точно знають, що таке гінкго, бо вивчають твір у школі. А лист коханій із цим віршем, до якого додані два листочки гінкго, можна побачити в музеї Гете в Дюссельдорфі.

Найбільші плантації гінкго розташовані в Південній Каліфорнії. Щорічно понад тисячі тонн сухого листя гінкго відправляють у Європу. Невеликі плантації гінкго є також у Франції. Переробляють листя і виготовляють екстракт у Німеччині, Швеції, Ірландії та Франції. Певно, й самі купували цей популярний екстракт, якщо не собі, то батькам точно.

ВИКОРИСТОВУЮТЬ У МЕДИЦИНІ І ЛАНДШАФТНОМУ ДИЗАЙНІ

Перші згадки про лікувальну дію листя гінкго білоба знайдено ще в стародавніх рецептах китайської медицини, написаних за 2800 років до нашої ери. Перша ж публікація щодо внутрішнього використання листя дерева Ginkgo з медичною метою датується 1505 роком нашої ери. Чай з листя рекомендували для якнайшвидшого відновлення сил у період видужання.

Сьогодні медикаменти, розроблені на основі гінкго, входять до переліку найбільш ефективних засобів сучасної медицини. За даними Європейської організації охорони здоров’я, препарати з гінкго білоба лікарі виписують своїм пацієнтам особливо охоче й часто.

Згідно з медичними анотаціями, ці препарати нормалізують мозковий і коронарний кровообіг, відновлюють погіршені внаслідок вікових змін пам’ять, слух, зір, мовні й рухові функції, еластичність і міцність судин, сприяють нормалізації метаболізму тканин мозку, поліпшують живлення серцевого м’яза, мають заспокійливу дію.

Деревця гінкго дедалі охочіше вирощують і садять в Україні. Вони ошатно виглядають як у листі, так і в плодах. Та вони не тільки гарні, а й стійкі до забрудненого повітря. Пишуть, що першими рослинами, які відродилися після вибуху атомної бомби в Хіросімі, були саме гінкго.

Придивіться уважніше до цих чарівних дерев, може, й самі захочете таке мати.