Трохи сонця у весняній калюжі

На землі, що прокинулася від зимового заціпеніння, золотаві та оранжеві квіти болотяної калюжниці, облямовані блискучими зеленими листками, здаються надзвичайно яскравими і неймовірно гарними. Хоча ні, не здаються, вони ж такими й є.

Минулими веснами болотяна калюжниця зацвітала у нас на плесі на початку квітня і тішила своєю сонячною красою ще й у травні. Під час цвітіння від рослини годі відірвати очі, настільки вона вражає своєю гарячою яскравістю. На одній гілочці рясніє зазвичай по 10—15, здавалося б, звичайних п’ятипелюсткових жовтогарячих квіток. Цікаво ж, коли з’являться квіти калюжниці цього року, після теплої зими?

КВІТКА ЛЮБИТЬ ЗАБОЛОЧЕНУ МІСЦЕВІСТЬ І СОНЦЕ

Калюжницю болотяну з такої ж яскравої родини жовтецевих можна зустріти по всій території України, окрім Кримського півострова, головним чином, на болотах та заболочених луках, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Понад десять видів калюжниць ростуть у вільшняках, на лісових болотах, заболочених луках і поширені повсюди у зоні помірного клімату — в Європі й Азії, Північній Америці й на Південному Кавказі. Її можна побачити і на Алясці, і в Японії, і в гірських районах Індії.

Квітка, як зрозуміло навіть із назви, любить достатнє зволоження, а ще відкриті сонячні ділянки. Лише в таких умовах її цвітіння буде рясним. Півтінь або негуста тінь, місця, де вологи мало, подобаються їй значно менше, але в безвихідних ситуаціях вона якось пристосовується і до цього.

За однією з численних версій, назва роду рослини пішла від скороченого латинізованого древньогрецького слова calathos (kalatos — «бокал») , що пов’язано з бокалоподібною формою квітки. Видова ж її назва походить від слова paluster (stris, stre — «болотяний»), що цілком очевидно стосується улюбленого місця зростання калюжниці.

Квітка має безліч місцевих назв. Фахівці зафіксували, що у різних місцевостях її називають болотянок, болох, воташ, жабник, жаб’яча трава, калужниця, кальожниця, куряча сліпота, сліпокур, лапики, лататтє, латаття, латач, латашьє, лепухьє, лопатень, лопать, лопач, лопух, лотай, лотак, лотань, лотар, лотатень, лотать, лотачка, лототь, логонь, лоточ, попики.

Особисто мої фаворити — латашьє і лепухьє. Хоча в дитинстві ми називали ці квіти жаб’ячими і щиро вірили, що саме жаби їх вирощують, щоб прикрашати своє житло.

МАГІЧНА РОСЛИНА СКАНДИНАВІВ

Калюжниця цвіте однією з перших серед рослин, що люблять вологу. У нас, на Західному Поліссі, яке вона через це й облюбувала, сонячна квітка прикрашає довкілля подекуди груповими, а подекуди розсіяними проростаннями біля струмочків, потічків, на плесах.

Особливим ореолом калюжниці оточені у скандинавських країнах. Там вважають, що це чарівна квітка тролів, яка захищає їх від біди. А ще оберігає тих, хто шанує цю квітку, від злих духів, дарує їм здоров’я і довголіття.

У давні часи в Ірландії весною дівчата плели вінки з цвіту калюжниці й горобини. Одягаючи їх на голову, вони вірили, що горобина принесе їм любов милого, а калюжниця — відвадить суперницю.

Якщо добре придивитися до рослини, то помітно, що її листки, які ростуть під водою, червоні, але висунувшись на поверхню, вони стають яскраво-зеленими.

Існує думка, що блискучі листки калюжниці фокусують сонячне світло, чим підвищують температуру всередині квітки і збільшують її шанси бути опиленою. Комах, звісно, не можуть не приваблювати такі затишні схованки. Вони заповзають туди, щоб погрітися і заодно поїсти пилку і нектару.

Калюжниця допомагає харчуватися й птахам. Її насіння, що плаває і скупчується по краях боліт чи інших вологих заглиблень, — їжа для деяких пернатих.

КАЛЮЖНИЦЮ ЇДЯТЬ НЕ ЛИШЕ КОМАХИ І ПТАХИ, А Й ЛЮДИ

Не всі знають, що смак калюжниці вважають привабливим і люди. Гурмани розповідають, що в трави приємний гострий смак, але у свіжому вигляді їсти її не можна, бо листя й стебла калюжниці до настання цвітіння отруйні. Не шкідливими для людини вони стають лише після термічної обробки чи у висушеному вигляді.

Відварені й замариновані певним чином квіткові бутони калюжниці, відомі як німецькі каперси, використовують як приправу до м’ясних і рибних страв. Для цього зібрані бутони, що ще не розпустилися, заливають солоним окропом і залишають на години дві під кришкою. Потім воду зливають, а бутони складають в скляні банки і заливають маринадом. Кажуть, такі «каперси» додають стравам неповторного смаку.

А ось на Кавказі як приправу вживають висушені верхівки стебел та відварене коріння калюжниць. Поціновувачі рослини люблять також відварені пагони і листя в салатах.

ЇЇ ВИКОРИСТОВУЮТЬ У НАРОДНІЙ МЕДИЦИНІ І ЛАНДШАФТНОМУ ДИЗАЙНІ

Калюжницю застосовують насамперед як протизапальний, сечогінний, протилихоманний засіб, а також при застуді — для прийому ванн для ніг. А сік свіжого листя — ще й як засіб для заживлення ран.

Для лікування використовують переважно листки і квіти. Їх в’ялять у тіні й досушують у сушках. Восени заготовляють коріння, яке теж після промивки в’ялять, а потім сушать у сушках. Знову ж таки, пам’ятайте, що листя і стебла рослини до настання цвітіння отруйні.

Окрім усього, болотяна калюжниця — прекрасний медонос і пергонос. Її квіти можна використати й для фарбування тканин у жовтий колір.

Рослина дуже декоративна, кілька видів калюжниці успішно застосовують у ландшафтному дизайні. Садівники до того ж розробили й кілька садових форм квітки, які можуть рости в менш вибагливих, ніж у природі, умовах.

Бо в природі для неї важливі насамперед гідрологічний режим та освітленість. Тому дуже впливають на зменшення її популяції зарегульованість річок, скорочення паводків, гідротехнічне будівництво, випас тварин, випалювання плавнів, викиди забруднених вод...

Не забуваймо про це, якщо хочемо, щоб сонячний першоцвіт і надалі залишався в нашому довкіллі, радуючи нас і наших нащадків. Навіть якщо не всі з нас вірять у магічність квітки, їдять німецькі каперси, лікуються сушеним корінням чи фарбують тканини натуральними барвниками.