Увага, любов та добрий настрій
У приготування традиційних поліських страв треба вкладати не лише кулінарні навички, а й душу.
Уже протягом багатьох років поспіль найбільші свята — Різдво та Великдень — моя родина проводить у колі батьків дружини Миколи і Галини Білошицьких. Господиня підтримує давні традиції та добре знає, як і чим прикрасити стіл, які страви приготувати і подати, в якому порядку виконати ті чи інші обряди — здебільшого прості, але дуже символічні та людяні. Пані Галина родом із Житомирського Полісся — її діди, Антон і Оксентій, володіли там землею, працювали на ній, і вважали себе шляхтою. У 1930 році Оксентія розкуркулили і розстріляли у Києві в підвалах тодішнього Жовтневого палацу, а закопали у Биківнянському лісі...
...Мудрощами традиційних святкувань і рецептів, як сама часто наголошує Галина, навчилась від своєї мами Наталії Барановської і мами чоловіка Олени Білошицької. Вони вміли готувати, і робили це з любов’ю, завжди чекали на гостей, казали, що гість — то найперша робота, його приймали з великою радістю. І гості не минали їхніх домівок.
В кутю на Свят-вечір на столі ніяких напоїв, крім узвару і свяченої води, не повинно бути. І раніше не було. На щедрий вечір, розповіла господиня, стіл застилали білою скатертиною, в більшості випадків по діагоналі клали вишитого рушника. Чільне місце на столі було за хлібом чи добре спеченим короваєм. Готували багато пиріжків різної форми та з різними начинками. Адже колись саме пиріжками, а також варениками, яблуками та горішками обдаровували щедрувальників. Особливість поліських страв полягала у тому, що вони готувалися в печі. У тісті запікалися дуже смачні свині окороки (зараз такі вам навряд чи вдасться скуштувати), робили ковбаси, запіканки з домашньої локшини.
Процес приготування запеченої локшини простий. Замішане і розкатане тісто нарізали вузькими смужками, відварювали їх в окропі. Яйця збивали з цукром, далі — додавали до приготованої локшини, ставили до печі та запікали. Зараз, ясна річ, піч замінили духовками та мікрохвильовими печами, і через це смак уже зовсім інакший. Страва готова, коли на ній з’являється рум’янець. Її приготування зазвичай займає 40-50 хвилин, іноді — годину. А пропорції яєць і цукру залежать від можливостей і бажання господині. Нині можна використати і стандартні макаронні вироби, особливо з твердих сортів пшениці.
Обов’язкова страва на щедрий вечір, як відомо, — вареники. На Поліссі їх готують із грибами або з маком. До вареників з маком обов’язково подається мед. Мак для вареників перетирається (колись це робили у ступі, а зараз для цього є спеціальний механічний пристрій), додається цукор, це все розмішується, розрівнюється, заливається кип’ятком, щоб вода не доходила до поверхні продукту, накривається кришкою. Коли вода охолоне і мак набухне, можна начиняти вареники. Іноді до маку додають ще й родзинки. А ще, буває, кладуть відварені сушені груші, які спеціально перемелюють.
На Щедрий вечір готували й голубці — на Поліссі їх робили із пшоном та грибами. До них додавали грибний соус. Щодо тонкощів виготовлення, то господині кажуть: увага, любов та добрий настрій — тоді всі страви будуть смачними!
На третю кутю перед Водохрещем більшість полісян варила пшеничну кутю, дехто готував ячну, тобто з ячменю. Зерно товкли у ступі, родзинок, як зараз, не додавали, бо раніше цей продукт вважався розкішшю, далеко не всім доступною. А от мак, мед, горіхи, узвар із сушених фруктів були завжди.
