Життєві мотивації Олекси Шатківського

Щоразу, як заходжу в гості до давнього товариша, львівського колекціонера Володимира Гусара, не можу відвести очей від декількох полотен-натюрмортів на стіні галереї-вітальні. Це твори талановитого, але маловідомого широкому мистецькому загалу художника Олекси Шатківського (1908—1979).

Народився Олекса Шатківський 28 травня 1908 року в Почаєві. Урочисто-лірична краса монастирського містечка, відображена ще в акварелях молодого Тараса Шевченка, напевно, вплинула на чутливу натуру — і першими уроками творчості стали уроки малювання, які проводив шкільний учитель О. Цікутський.

Після завершення шкільних студій доля приводить вісімнадцятирічного юнака до Почаївської іконописної школи. Винагородою за наполегливість у навчанні виявилася можливість годинами оглядати в Успенському соборі твори Констянтина Вілляні           — італійського художника, котрий працював на Волині у ХVIII ст., а також полотна відомого львівського художника Луки Долинського, нагородженого за свої успіхи імператрицею Марією-Терезією коштовним перснем, виконані на початку ХІХ ст. Згодом, відчувши в юнакові талант художника, його направили до Варшави, де той, успішно склавши у жовтні 1931 року вступні іспити, став вільним слухачем відділу малярства Академії красних мистецтв.

Слід одразу ж зауважити, що коли на початку століття провідна роль у підготовці молодих художників, вихідців із Галичини, належала Кракову, то в 1930-ті роки значна кількість молоді навчається у Варшаві. Столична Академія красних мистецтв давала в ті роки хорошу фахову підготовку, яка ґрунтувалась на міцному рисунку, продуманому колориті й розвинутому композиційному мисленні. Учителями Шатківського стали провідні митці того часу: В. Скочиляс, котрий вів рисунок, П. Прушковський, який викладав живопис, та Л. Вичулковський — графічне мистецтво.

Ще в студентські роки О. Шатківський експонував свої графічні твори на виставках українського мистецького об’єднання «Спокій» у Варшаві та Інституту пропаганди мистецтв у Львові, Рівному, Луцьку: аркуші «Дроворуби», «Швачка», «Бабуся»,«Селянин із Почаєва».

Завершивши навчання дипломною роботою «Шарварок», у червні 1939 року молодий художник одержує диплом Варшавської академії та повертається до рідного Почаєва учителем малювання. А потім... прихід «перших совітів», депортації заможних селян, масові репресії молоді і врешті-решт — війна... Але митець не полишає улюбленого малювання, й у квітні 1942 року О. Шатківський бере участь у виставці Спілки праці українських образотворчих митців у Варшаві.

Після війни, 1946-го, переїжджає до Львова. Працює викладачем в училищі вжиткового мистецтва, з 1948 року веде курс графіки у ЛДІПДМ, а з 1950-го — викладає живопис в Українському поліграфічному інституті. Але тяжка хвороба змушує залишити педагогічну роботу. Та не улюблене малювання...

Краєвиди Олекси Шатківського виявляють майстерність митця-колориста, яка базується на вмінні гармонійного поєднання основних і доповнюючих кольорів, витонченому зпівставленні теплих та холодних тонів, відчутті колористичної домінанти в композиційному рішенні того чи іншого краєвиду. Колористична палітра — золотисто-багряна, зеленувато-жовта, волошково-блакитна і сріблясто-сіра — створює не лише гармонію, а й надає полотну відповідного емоційного стану та психологічного навантаження: «Пасіка» (1954), «Дорога в Карпатах» (1961), «Хати зимою» (1965), «Хата, де народився О. Шатківський» (1968), «Волинський пейзаж» (1971), «Зимовий краєвид» (1974).

Улюблений жанр художника добре охарактеризував мистецтвознавець Олег Сидор, який писав, що в натюрмортах Олекси Шатківського трансформувалась його любов до природи, її чуття й філософське осмислення. Спокійною гармонією і теплом сповнені «Квіти в синьому дзбанку» (1963), «Натюрморт з грушами» (1964), «Натюрморт з яблуками» (1965), «Айстри» (1966), «Кали» (1967), «Осінні квіти» (1968). Життєва достовірність, трепетність натури досягається художником суто живописними прийомами. Поєднані з народними основами світосприймання та із замилуванням класичними взірцями, вони дали можливість О. Шатківському створити свою індивідуальну манеру, що відзначається чистотою та ніжністю стилю, а надзвичайна простота і безпосередність не суперечать витонченій виразності, цілісності й поетичності його творів. Конструктивно міцна і пластично наповнена форма модельованих кольором яблук та груш (як на полотнах Сезана), посуду і тканин відтінює пронизані повітрям квіти, вібруюче тло. Широкі пастозні мазки густої фарби формують посуд і фрукти, часто оконтурені чорною лінією, що дисциплінує об’єм та колір, а квіти й оточення намальовані дрібнішими окремо накладеними мазками, і це викликає таке відчуття глибини й свіжої легкості, що так приваблює в полотнах Шатківського: «Квіти біля вікна» (1775), «Квіти в посуді» (1975), «Квіти» (1976). Посилює потрібний ефект характер живописної фактури, збагачуваної різними прийомами: накладання фарби на поверхню полотна — пензлем, мастихіном, пальцем та прошкрябування фарбового шару на окремих його ділянках. Цьому ж сприяє і техніка темпери, якою художник в останній період творчості користувався найчастіше: «Мамині квіти» (1977), «Лілеї та квіти» (1978), «Квіти в глечику» (1978—1979).

Мистецький шлях Олекси Шатківського тривав півстоліття. Чесний. Порядний. Доброзичливий.