Гарячі теми:

Аукціон подій п.Хвостіва

11 грудня, 00:00

ПРОКИНЬСЯ І СПІВАЙ! (99 у. о.)

FM-івськими радіоканалами йде обложна стереофонічна артилерійська пісня. Себе славить глава партії «За красиву Україну» депутат Геннадій Балашов. Він відомий тим, що просуває в життя ідею 10-відсоткового держподатку. Аналогічно з церковною десятиною цю реформу він називає десятинною. (Хоча, можливо, в цьому існує прихований натяк на вулицю Десятинну, де проживає Президент?)

Його рекламний шедевр приголомшує. Агітаційний гімн робився так: було взято маршову пісню Олега Газманова «Москва» і всі слова в ній було замінено на інші. Вони настільки чудові, що викинути хоч одне з них рука не піднімається, тому текст балашовського шедевра наводимо повністю. Але порціями, щоб читач від щастя не збожеволів.

Коментуючи текст оригіналу, не наполягаємо на істині останньої інстанції, оскільки глибинне значення речі може трактуватися по-різному.

Щоб ви могли краще уявити мелодію, замість газмановського слова «Москва» наспівуйте балашовське «мрія». Виконує штучище щось на зразок хору збройних сил. Тобто по-чоловічому грізне. Отже.

Через серце народа в века

Балашовская правда летит.

Украинского чуда звезда

Над народами ярко горит.

Про риму мовчатимемо відразу. Розбираємо виключно зміст.

Із перших двох рядків видно, що «балашовська правда» — рідна сестра кулі. Дев’ять грамів у серце — й на віки. Гарненький початок.

Тепер би уяснити, що це за «українське чудо»? Про китайське або південнокорейське чули. А ось що це за українське? Із його характеристик повідомляється, що воно — «горить». Долар повзе вгору, пенсії й зарплати — вниз. Ага, може, у тому значенні, що гори воно все вогнем. Або синім полум’ям — на вибір. Точно! Це як у пісні Макаревича: «Ти все спалил за час, но в этот час стало всем теплей!» Однак, здається, наші дрівця вже закінчуються.

Київ в славе седых куполов,

Украинского чуда порыв.

«С возвращением великих основ!» —

Десятинной реформы призыв.

Відразу незрозуміло, чому куполи стали сивими. Вони начебто завжди були золоті. Але чи мало? Посивієш тут — не дай Боже, у чуда трапиться порив. Як у тепломагістралі. Це ж катастрофа! А десятинна реформа на це каже: «З поверненням!» Куди? У доісторичний стан? Тоді дякуємо... Тут і приспівчик доспів.

Мечта — красивая страна,

Мечта — в Украине чудеса.

Мечта — как Библии канон,

Взойдет Балашова закон.

З’ясовується, що мрій (або мрійов?) усього три. Перша «красива країна», друга «чудеса в Україні», щодо третьої треба сказати особливо. Тут Геннадій замахнувся, можна сказати, на космічні масштаби. Жити, судячи з усього, ми тепер будемо не за фізичними законами якихось там Омів чи Бойлів-Маріоттів, не за біблійними, А ЗГІДНО ІЗ ЗАКОНОМ БАЛАШОВА. Який, як озимий, скоро зійде. Крім 10-відсоткових податків, про нього нічого не відомо. Але штука, бачите, серйозна.

По просторам красивых полей,

Проходили легенды веков,

С десятинной — во имя детей,

К возрожденью библейских основ!

Тут канонізований закон Балашова примусить легенди сторіч топати в ім’я дітей із десятинної красивими полями. Маршрут їхній проляже до відродження біблійних основ. Все зрозуміле. Кому ні, нехай перечитає цей куплет разів п’ятнадцять. Краще перед сном. Дивишся — через тиждень проясниться.

Процветая, нам жить без конца.

Красотой наша вера полна.

И отдать за идею сердца

Украине великой — мечта!

Тут у наявності якась гра з життєво важливими органами. Важко, напевно, процвітати без кінця, але автори постараються. А щоб їхня віра красою наповнилася остаточно — треба Україні здати (поки добровільно) ще й серця. Явний заклик до подвигу, тому після нього йде відразу приспів. Для посилення він повторюється двічі.

Далі йде монолог, мабуть, самого Балашова, оскільки з’являється займенник «я».

Я смотрю с европейских высот

На ночное созвездье огней.

Пусть у нас получают пятьсот,

Мы все станем, конечно, добрей.

Невідомо, з яких конкретно європейських висот на нічне сузір’я дивився Геннадій. Може, з французької Ейфелєвої вежі, а може, з висот швейцарських Альп. Але відстань однозначно має бути великою, оскільки тільки здалека може здатися, що у нас п’ятсот отримуватимуть всі. Я би, відверто кажучи, подобрів би й за триста. Якщо йдеться про бакси. Однак тут є нюанс. У тексті пісні не вказується, у якій валюті пан Балашов вимірює названу вище суму. Якщо в національній, то за курсом того ж американського долара виходить 140. Цю суму можна було співати й без пафосу. Якщо ж у фунтах стерлінгах, то виходить — 795$. Це круто, але не віриться. А якщо зазначену середню зарплату виміряти в ієнах, то виходить... 4 долари. Образливо. Тут уже ми не добрішати, а звіріти почнемо.

Украинского чуда весна

Их омоют(?) свободы реки.

Пробуди нас всех ото сна,

С возрожденьем — мои земляки!

Тут, як я не напружував вуха (і не напружував вуха інших), не зміг точно розібрати, що зроблять із українським чудом весни — свободи ріки. Якось невиразно проспівано. До того ж, не зовсім ясно, кого ЇХ омиють з весною. Може, це ті 500 баксів (або інші у. о.). Але тоді, напевно, не омиють, а відмиють? А ми ще про Альпи міркували. Щось останнім часом Швейцарія мені перестала подобатися. Цю європейську висоту прибираємо відразу. Краще вже спостерігати за Україною з італійського вулкана Етна. Безпечніше.

Далі Геннадій має намір пробудити нас всіх від сну і розштовхавши, нарешті, вигукнути: «З відродженням, мої земляки!» Здається нам, що пан Балашов дуже м’яко оцінює ситуацію. У нас деградовані всі галузі.

Найнижчий загальний рівень життя. Внаслідок цих і багатьох інших причин населення країни меншає. Може, час крикнути: «З виродженням, мої земляки!» І загалом створюється враження, що у сні перебуваємо якраз не ми, а шановний депутат Балашов. Час або прокинутися, або трошки підправити текст пісні. Занадто серйозна. Хоч і викликає багато сміху. За що пекуче спасибі.

Чекаємо чергових шедеврів.

P. S. Цікаво, що думає Газманов про «Мрію». Чи співпадають його мрії з балашовськими? Якщо він, звісно, про них у курсі.

Результати попередніх торгів :

Лот № 1 (89 у. о.) — про те, як міліцейська охорона, що охороняла майно музею «Будинок Чехова», вирішила штовхнути з аукціону (через Арбітражний суд) майно Антона Павловича, щоб отримати гроші собі на зарплату — куплено унтером Пришибєєвим. «Цей письменник, — сказав унтер, — мені давно підозрілий. Хіба ж це можна в такому недозволенному тоні писати про представників дуже внутрішніх органів? Ось нехай Арбітражний суд з ним і розбереться. А то справді!»

Лот № 2 (38 у. о.) — про те, як під «патронатом» прем’єра Пустовойтенка проводяться змагання серед міністерств і відомств із міні-футболу та інших видів спорту — придбано Олімпійським спорткомітетом. Щоб підвищити показники чиновників, вони хочуть ввести певні заохочувальні заходи. Наприклад, стрільбу проводити по спецмішенях. У «десятку» влучиш — підвищення по службі. У «п’ятірку» — п’ять окладів. А в «молоко» — будеш півроку займатися питаннями невиплати пенсій і зарплат шахтарям. Із таким підходом багато міністерських спортсменів-аматорів можуть стати професіоналами.

Лот № 3 (67 у. о.) — про те, як 71-річний різник худоби із с. Каменка узяв шлюб із чотирнадцятирічною дівчиною й уже породив потомство — куплено Всесвітнім чоловічим клубом. Раніше мужики намагалися почати життя з початку в сорок років, ну максимум у п’ятдесят два. Георгій Танасійович значно збільшив цей термін, тому клуб його удостоїв почесного звання «Велика чоловіча надія».

Лот № 4 (5 у. о.) — про те, як у газеті «Незалежність» за відгадування кросворда її редактор В. Кулеба заснував приз у вигляді власної книги «Признание в любви» — придбано родичами В. Кулеби. Маючи його освідчення в коханні, вони мають право зробити висновки: раз так сильно кохаєш — матеріально допоможи. По-родинному. Пішли чутки, правда, що таке значення автор у цей твір не вкладав. А даремно.

Випуск газети №:

№238, (1998)

Рубрика

Nota bene