Аукціон подій п.Хвостіва

ЧОМУ ХВІСТ ЗАВЖДИ ВИННИЙ? (75 у. о.)

Ті ж потопаючі «Киевские Ведомости» влітку минулого року активно стріляли по добре обшитому державною бронею крейсерові «Ю. Ф. Кравченко». У відповідь із крейсера постійно висаджувалися десанти комісій з перевірками...

Міністра МВС, зокрема, газета звинувачувала у використанні в ролі службового автомобіля «Мерседес», котрий дорого коштує. Як пишеться в романах: минув рік, і от міністр віддає доленосний наказ, суть якого зводиться до того, що міліцейські керівники семи областей України зобов’язані продати службові автомобілі й на ці гроші купити обладнання для криміналістичних лабораторій. Юрій Федорович гнівно заявив: «Із людьми, які не розуміють значення сучасних методик у розкритті злочинів, нам не зрушити з місця. Зате вони роз’їжджають на іномарках!»

Але є гарне народне прислів’я стосовно будь-якого начальства: «Риба гниє з голови». Не зрозуміло тільки, чому хвіст завжди винний?

НЬЮТОН БУВ ПРАВИЙ (67 у. о.)

Та Ю. Ф. Кравченко вже не оригінальний. Моду на забирання автомобілів запровадив прем’єр В. Пустовойтенко (йшлося про службовий транспорт директорів-боржників). Після його рішучих дій до справи підключилася податкова кавалерія. Увімкнувся механізм податкової застави. Податківці під скавчання та завивання похапали десять тисяч автомобілів у підприємств-боржників. Вилучені «засоби пересування» почали штовхати з молотка, гасячи борги.

Однак недовго дрімала ділова думка. По телебаченню в одній із економічних передач уже були перераховані методи боротьби з жадібною податковою інспекцією. А саме: що вона не може описати автомобіль (або інш. майно), здане в оренду. «Головне, — напучували з екрана, — аби орендарі були ваші надійні люди».

Ну, точно як у даїшників. Їх забезпечили випромінюючими фарами для фіксації перевищення швидкості, і тут-таки купа фірм випустила датчики (що користуються шаленою популярністю серед автомобілістів), які вловлюють це випромінювання і попереджають про міліцейські засідки заздалегідь.

Одним словом, як і раніше, добре діє закон: дія дорівнює протидії. Третій закон Ньютона.

МІЛКУВАТО, САН САНИЧУ... (45 у.о.)

Уже вщухли скандальні розбирання екс-спікера парламенту Олександра Мороза із «власним породженням соціалізму», який перетворився на «прогресивного» — лідером ПСПУ Наталею Вітренко.

Однак лише тепер Олександр Олександрович розповів, що разом їх звів, виявляється, не хто інший, як чоловік Наталі Михайлівни. Екс-спікер чесно розказав: «Мотивом для нашого знайомства була одна дуже серйозна публікація, підписана її прізвищем. Пізніше виявилося, що справжній автор статті — чоловік Вітренко, який, працюючи в Мінфіні, не ризикнув публічно «засвітитися».

На відміну від власного чоловіка, який незаслужено залишився в тіні, Наталя Михайлівна дійсно «засвітилася». Та ще й як! Яскравіше «за лампочку Ілліча», «маяк індустріалізації» та «прожектор перебудови». Кілька разів навіть сильно засліпила Сан Санича.

P.S. Цікаво, чи продовжує чоловік і далі творити за лідера прогресивних соціалістів, тим паче, що артистка вона талановита? Чи все ж таки вона почала дозволяти собі говорити від себе?

НА ЗМІНУ АБСОЛЮТНІЙ МОНАРХІЇ ПРИЙШЛА ГЕНЕРАЛЬНО- СЕКРЕТАРСЬКА (15 у.о.)

Онучок Л. І. Брежнєва — Андрій (1961 р. н.) організував якийсь Комуністичний рух (чи щось на зразок цього) імені дідуся. У ньому він собі відвів традиційно-спадкову роль — Генерального секретаря. Цим він втілив найпотаємнішу мрію дитинства. Ще будучи зовсім маленьким, на запитання дідуся, ким він хоче бути, честолюбний Андрійко швидко відповів: «Генеральним секретарем». На що вінценосний предок мудро відзначив: «А навіщо нам два?» Ця партія існує, за словами Андрія, за рахунок членських внесків і на кошти деяких заможних людей, які були багато чим зобов’язані Леонідові Іллічу. Щодо втілення мрії дитинства — нічого не маю проти. Головне, аби Андрійко на цьому зупинився і не спробував реставрувати соціальний ладок. Щоб уже все було «по-справжньому».

Результати попередніх торгів:

Лот № (65 у.о.) — про те, як після нескінченних вимог і прохань бізнесменів до Президента з приводу їхнього безправного становища в Україні Леонід Данилович відгукнувся тим, що підписав указ про введення нового свята (кожна перша неділя вересня) — Дня підприємця, — куплений самими ділками. У відповідь на милість Президента вони, позаяк протистояння з ним досягло апогею, зібралися випустити урочистий буклет-календар, у якому зазначається, що перша неділя вересня — День підприємця, а всі інші дні — Дні Президента. Все по-чесному. Лот № 2 (70 у.о.) — про те, як опозиційного редактора газети «Правда України» за начебто «спробу згвалтування» власті тут-таки кинули за грати, — куплений одним картярем, котрого схопили й запроторили до буцегарні за згадку про вбивство Фердінанда в Сараєво (докладний опис у «Пригодах бравого солдата Швейка» Ярослава Гашека). Гравець уникав усіляких розмов на цю тему, знаючи нездоровий інтерес до неї поліції, однак, за мар’яжем, побивши трефового короля козирною бубновою сімкою, несподівано для себе сказав: «Сім кульок, як у Сараєво». Цього було достатньо. Лот № 3 (50 у.о.) — про те, як мер Полтави Анатолій Кукоба вручив Ігорю Крутому, що гастролював у місті, пам’ятний знак «За звільнення Полтави від німецько-фашистських загарбників», і, ймовірно, зібрався переглянути свої погляди відносно того, хто ж насправді розбив шведів під Полтавою, — придбаний Петром Першим. Великий так розлютився, дізнавшись про це, що зібрався було знайти Крутого і хвацько розібратися з ним із приводу того, хто з них крутіший. Аби не розгорівся конфлікт, полтавські власті вручили Петру Першому почесний знак «Кращий композитор XVIII ст.». Цар подарунком був задоволений і добродушно промовив: «Сам-то я не дуже грати вмію. Та коли треба, кого завгодно під свою дуду танцювати можу змусити!».

№198 16.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»