Аукціон подій п.Хвостіва

Щось у нас нічого не виходить. Ні корейська економічна модель, ні польська. У нас якась своя, імені ринку «Троєщина». Але ми дуже хочемо. І наш Президент хоче. Перейняти чий-небудь безцінний досвід. Тут нещодавно Леонід Данилович попереджав, що не треба навіть боятися досвіду Болгарії, де, як відомо, справи — не того.

Несподівано його погляд впав на жарку Аргентину. А точніше, на її президента Сауля Менема, який якраз у цей час і зустрічався з Леонідом Даниловичем у Маріїнськом палаці. І ось зметикувавши, що треба скористатися ситуацією, в розумінні збагачення знаннями, Президент помітив: «Україні є чого повчитися в Аргентини, хоч би в зв’язку з тим, що за останній час вона пережила дві фінансові кризи».

Дивно. Здавалося б цього українцям вчитися не треба. У нас у самих дуже добре виходить. І ми не «переживаємо» кризи, ми в них подовгу живемо. Всі наші стрибки з парашутом — затяжні.

Ми можемо навчити фінансових крахів і більш багаті держави. Навіть брошуру видати: «Як за короткий час зібрати під вікнами парламенту шахтарів, вчителів, пенсіонерів». А може, десь і таке треба? Раптом комусь сумно без проблем?

ПОЗБАВИТИ ДЕПУТАТА ЗАКОННОЇ РОЗПУСТИ! (89 у.о.)

Лідер Аграрної партії Катерина Ващук для того, щоб прискорити процес виборів депутатів, вирішила піти шляхом стародавньої Лісістрати. А саме: закликала депутатських дружин відмовляти власним чоловікам в сексуальному задоволенні, поки ці негідники не оберуть спікера.

Уявляємо собі цю сцену. Пізній вечір. Дружина суворо читає книжку в ліжку. Розчиняються двері і паркетом боязко наближається до ліжка пригнічений депутат. Він намагається поцілувати найдорожчу половину. Вона різко відхиляється й кричить:

— Чому так пізно? Де ти був?

— В парламенті, — покриваючись крижаним потом, відповідає він.

— Ну і як?!

— Та так, якось.

— Не ухиляйся, гаде! Відповідай по суті: обрали чи ні?

— Та майже.

— Вже десятки разів — майже. Скільки ж на цей раз голосів забракло?

— Три, — бліднучи, говорить він.

— А, три. Чудово! Ну, щодо кохання — ти знаєш. Сьогодні —новина. Скільки голосів не вистачатиме — стільки днів я не годуватиму тебе.

Депутат застогнав. Він мав померти голодною смертю. Адже насправді забракло вісім голосів. Але такий результат повідомити невблаганній дружині він не насмілився.

Чоловіче меню відомо: пиво, хліб, яєчня. Уявляєте його портрет через місяць. Не дай Боже, дійсно помре від виснаження. Й тоді вже точно спікера не оберуть.

Однак ініціативу волинської Лісістрати дружини не підтримали. Можливо, їх зупинило те, що народні обранці знайдуть собі подруг більш молодших. А від чоловічої частини депутатського корпусу резонно висловився С. Шевчук: «У процесі обрання спікера задіяні «не ті органи» депутатських тіл». Тут він має рацію: за що ж карати дітородну функцію. А з іншого боку — що ж депутатам голови відкручувати? Ось питання!

ХТО НА СВІТІ ВСIХ МИЛІШИЙ (за 45 у.о.)

О. Мороз з трибуни зазначив, що, виявляється, весь гармидер з прем’єрами виникав винятково через нього. Мовляв, тільки Є. Марчук спробував налагодити зв’язок з парламентом (читай: через спікера) — був відправлений у відставку. За ним П. Лазаренко вирішив побрататися з Верховною Радою (також, зрозуміло, через обійми Мороза) — знову невдача. Не обійти, не об’їхати Олександра Олександровича ні кінному, ні пішому. Такий він Соловей-Розбійник.

Або, швидше, вiн — Єлена Прекрасна. Всі хотіли нею володіти. Адже її так мало. Тому і почалася Троянська війна. Тривала вона довше, аніж вибори спікера, — 10 років. Так що час ще є.

Цікаво, хто буде хитромудрим Одіссеєм? А ще цікавіше, хто виявиться цим самим дерев’яним конем.

А поки прекрасний Олександр Олександрович на виданні.

ДУША В НЬОГО ВИЯВИЛАСЯ — НІЖНА (20 у.о.)

Олександр Григорович Лукашенко звик завжди всіх ображати сам. Особливо з такого зручного для цього поста. Тобто якщо ти кого-небудь образиш — хай вмиваються. А якщо тобі відповіли — статейка відповідна: образа президента і под.

Але тут буйний білоруський лідер викинув зі своїх приміщень працівників посольств багатьох західних країн. Ремонтувати, чи що посольства зібралися? Загалом, щось дикувате.

Посли образилися й чкурнули з Білорусі. Стали лаяти бацьку й західні ЗМІ. І такий він і сякий, і «посміховище світу», і «диктатор». І докотилися до телевізійної прес-конференції. А на ній набагато більш розв’язний, аніж бацька, журналіст телекомпанії«Франс-3» К. Маляр жваво розпочав: «Чи не здається вам, що ви посміховище для всього світу?..» Гм...

О. Лукашенко, поки його бити не почали, тактовно пішов із заходу. Його, відомого своєю різкістю, вразили французькі хлопці. Він навіть розгублено сказав: «Цей кричущий факт не лише показник непорядності цих людей, але й їх нецивілізованості... Бог їм суддя».

Треба ж! Виявляється, треба дуже сильно зачепити нетерпимого й грубого політика, щоб почути від нього розумні й ввічливі слова.