Детектор «правди»

У Луцьку перейменують вулицю Сергія Лазо на вулицю Георгія Гонгадзе. Люди пам’ятають. 11 років тому сталася трагічна історія, яка потрясла не тільки Україна, але й весь світ. У новітній історії України, це одна з принципових тем. У неї свого часу було багато «оракулів», особливо коли це обіцяло якісь політичні дивіденди. Автор був присутній на нещодавній прес-конференції Єльяшкевича, Мороза та Подільського — бачив реакцію журналістів... Сама прес-конференція була одна з найбільш резонансних за останній час: за заявами. Але не по реакціях. У пресі вже багато разів звучала думка про те, що без вирішення цієї проблеми, вбивство журналіста Гонгадзе, замах на Єльяшкевича ... — шанси на очищення мінімальні. Нерозв’язана тема «інфікує» вже молодих політиків, тих, які мовчать.

ПИТАННЯ ДО ЛИТВИНА?

Наслідки заяви Олександра Мороза одинадцятирічної давності — «касетний скандал» — шокуючі розмови в кабінеті Кучми триматимуть в напрузі Україну доти, доки український суд не поставить крапку в цій справі і не буде названо імена замовників убивства Георгія Гонгадзе. Той же Олександр Єльяшкевич вважає, що Україна неспроможна самостійно провести справедливий судовий процес над колишніми першими особами держави — як у справі Гонгадзе, так і за замахом на його життя 9 лютого 2000 року. Хоча шанс ще є. Головним меседжем Єльяшкевича на цій прес-конференції стало: «Я хочу серйозно засмутити Леоніда Даниловича, що, попри ухвалу КС і інші заходи, які ним було використано, буде поставлено крапку в цій історії! Будуть ще юридичні процеси за межами України, просто на сьогодні має остаточно сформуватися юридичний цикл в Україні...». («День» № 218 за 30 листопада 2011 р.).

Як відомо, ще однією сприятливою обставиною для «справи Кучми» стала ухвала Конституційного Суду від 20.10.11 щодо подання СБУ з приводу доказів, «...одержаних незаконним шляхом». «Ухвала Конституційного Суду стосується не справи Кучми, а мільйонів наших громадян, — говорить Єльяшкевич. — У них відібрали можливість захищатися. Сьогодні практично в кожного є мобільний телефон, фотокамера, відеокамера — це засіб захисту від злочинців. Але тепер люди позбавлені можливості аудіо- та відеофіксації злочинів. Зроблено це лише для того, щоб записи в президентському кабінеті Кучми не були юридичними доказами. Це й є злочин проти українського народу. Я здивований позицією так званої опозиції, не кажучи про владу, бо ніхто не думає, що фіксація порушень на виборах 2012 року, тепер уже не зупинить правопорушень. Я звертаюся до народних депутатів України, щоб вони дізналися — на підставі чого приймалася така ухвала? Яким чином Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, будучи зацікавленою особою в цій справі написав листа — «Лист Голови Верховної Ради України стосовно предмету конституційного подання». Що там написано? Які аргументи наведено для того, щоб залишити беззбройними наших громадян перед лицем злочинного світу?»

ОЛЕКСАНДР МОРОЗ: «УХВАЛА КС — ЦЕ ЗАМОВЛЕННЯ»

З порушенням кримінальної справи проти Кучми, багато хто заговорив про серйозність намірів влади. Досить пригадати заяву першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна: «У ході розслідування основної справи про вбивство Гонгадзе виявляються всі особи, які мають стосунок до злочину. Проробляються як організатори, так і помічники, можливі замовники... Ця робота не припинялася. У результаті цієї роботи зібрано достатньо даних, які свідчать про причетність Леоніда Кучми до злочинів проти Гонгадзе та Подольського. Розслідування злочинів — це складний процес. Це ж не цвяхи в стінку забивати. Та і цвях забити правильно потрібно вміти. Ви подивіться, скільки трупів навколо справи Гонгадзе! Міністр внутрішніх справ, його заступники, два працівники управління Держохорони, навіть свідка, який знайшов труп Гонгадзе, і того вже немає в живих, офіцер ФСБ, якому Мельниченко передав частину плівок, далі не продовжуватиму». Надалі в справі стався перелам — відновлення справи щодо Мельниченка, його вимушений від’їзд до Ізраїлю. Чому?

«Відповідь на це запитання потрібно шукати в рамках того, коли СБУ звернулося до КС, коли почали реалізовуватися сценарії з підготовки фільмів і под., — вважає лідер СПУ Олександр Мороз. — Гадаю, що все це пов’язане з оточенням Леоніда Кучми, великими грішми та певними зарубіжними зв’язками. Ухвала Конституційного Суду має замовний характер, йому сказали прийняти таку ухвалу, він і ухвалив».

ТРИ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЄЛЬЯШКЕВИЧА МЕЛЬНИЧЕНКУ

У цьому ключі не дуже поміченим залишилося звернення народного депутата другого та третього скликань Олександра Єльяшкевича до Мельниченка (прес-конференція пройшла днями в УНІАН). Незважаючи на те, що вони не спілкуються кілька років, Єльяшкевич передав Мельниченко три рекомендації:

«По-перше, в жодному разі не повертатися до України, якщо він хоче брати участь як свідок у майбутніх юридичних процесах стосовно злочинів Кучми. По-друге, якщо він перебуває в Ізраїлі, то йому негайно слід ознайомити ізраїльську громадськість зі ставленням до євреїв Леоніда Кучми. Стільки антисемітизму, скільки зафіксовано у його записах, достатньо для того, щоб громадяни Ізраїлю дали хоча б моральну оцінку діям Кучми відносно євреїв — громадян України. По-третє, враховуючи те, що зараз у Лондоні триває гучний судовий процес між Борисом Березовським і Романом Абрамовичем, хочу нагадати Мельниченку, що у нього є серйозна доказова база того, як Березовський маніпулює записами і правоохоронними органами певних держав. Думаю, що Роману Абрамовичу було б цікаво вивчити цю інформацію. Микола Мельниченко міг би свідчити у цьому процесі в Лондоні».

Титанічні зусилля, яких докладає сторона Кучми щодо «відведення стрілок» і дискредитації основного свідка Мельниченка, за допомогою документальних фільмів «Битва за Україну», «Змова», матеріалів у пресі, ефірів на телеканалах, відновлення кримінальної справи стосовно Мельниченка, можуть мати лише тимчасовий ефект. На перспективу — це програшний шлях. Рано чи пізно справедливість переможе. Зусилля оточення екс-президента, спрямовані на свідоме замовчування в ЗМІ і в суспільстві справи Кучми, а також справи Єльяшкевича не повинно відводити від суті проблеми. Зупинимося на конкретних посиланнях, які прозвучали на згаданій прес-конференції. Вони мають велике значення, хоча не набули широкого розголосу.

ВИБОРИ — МАНДАТ ДЛЯ ЗАХИСТУ?

Як ми вже раніше писали («День» № 214 за 24 листопада 2011 р.), 20 жовтня народний депутат Юрій Кармазін звернувся з депутатським запитом до Прем’єр-міністра України, Генерального прокурора, міністра юстиції, міністра закордонних справ, голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією щодо надання інформації про вживання заходів для виконання чисельних ухвал ПАРЄ щодо розслідування замаху на життя Єльяшкевича. Суть запиту зводилася до того, що Україна досі не зробила жодних зусиль для виконання чотирьох резолюцій ПАРЄ щодо розслідування даної кримінальної справи. З цього питання також приймалися ухвали двома слідчими комісіями Верховної Ради, постанова самої ВР, але також — безрезультатно.

Тим часом, Кучма не виключив можливості своєї участі в майбутніх виборах до ВР. Олександр Єльяшкевич: «Це говорить про те, що колишній президент і члени його родини дуже серйозно турбуються про своє майбутнє. Але я хочу попередити, що ми уважно стежитимемо за тим, де, в яких списках і в якому мажоритарному окрузі можуть з’явитися Леонід Кучма, Олена Пінчук, Віктор Пінчук. Також хочу заздалегідь попередити аматорів отримувати фінансові ресурси за продаж місць у списках, що безслідно це не пройде».

ТОЙ САМИЙ МЕЛЬНИК А.В.?

26 квітня 2002 року Печерський районний суд м. Києва виніс вирок громадянинові Вороб’ю, який перебуваючи у в’язниці, зізнався в тому, що він нібито напав на Єльяшкевича. Щоправда, цей суд відбувався без потерпілого або його представника і без упізнання. Більше того, в матеріалах судової постанови написано, що суд визнав непотрібним вивчати інші матеріали кримінальної справи, де говорилося про те, що Єльяшкевич вважає винним у цьому злочині Леоніда Кучму. На згаданій прес-конференції, Єльяшкевич зробив сенсаційну заяву, яка за умови її підтвердження, може стати великим скандалом: «Абсолютно випадково, я з Олексієм Подольським з’ясували, що судова постанова щодо моєї справи (вирок Вороб’ю) підписана і нинішній судовий процес у справі Пукача веде суддя за прізвищем Мельник А. В. Сказати точно, що це одна і та ж людина, поки неможливо, але і прізвище, і ініціали збігаються. Якщо це той Мельник, який грубо сфальсифікував вирок у справі Єльяшкевича, і я наполягатиму на тому, аби його відсторонили від ведення резонансної справи Пукача. Я не стрілятиму з гармати по горобцях, але ще 2006 року цей Воробей офіційно зізнався і назвав імена працівників правоохоронних органів, які змусили його звести наклеп на себе. Якщо це той суддя, то у нього ще є шанс самому взяти самовідвід і не брати участі в процесі, який стане ганьбою для України».

ЗВЕРНЕННЯ ДО ГОЛОВАТОГО І...

Якщо судового процесу над Кучмою не буде, за словами Єльяшкевича, він готовий зустрітися з Кучмою (в Україні або за кордоном) і поспілкуватися з ним за допомогою детектора брехні. Також Єльяшкевич звернувся до Сергія Головатого і не лише: «Про це мало говорять, але коли проти Подольського чинилися насильницькі дії влітку 2000 року, ті, що нападали, передали «привіт» Сергію Головатому. Він про це знає, тому, я сподіваюся, що Сергій Петрович, будучи віце-головою відповідного комітету Ради Європи не залишить просто так ті процеси, які відбувалися і відбуваються в Україні, і які формально і неформально пов’язані з його долею. Окрім Сергія Головатого, я також хочу звернутися до інших членів «Української перспективи» — не бути байдужими. Звертаюся до нинішнього віце-голови Верховної Ради Миколи Томенка — людини, яка зустрічалася зі мною в Україні і коли я був змушений перебувати далеко за її межами (у США, Польщі, Росії), аби він, використовуючи свої повноваження, контролював усі ці процеси. Звертаюся до нинішнього мера Черкас Сергія Одарича, який у міру своїх можливостей теж повинен підключитися. Звертаюся до народного депутата Лесі Оробець — дочки покійного Юрія Оробця — не залишатися осторонь. Ви знаєте, є багато людей, на яких я все-таки сподіваюся, тому що вважаю, що кількість тих, хто прямо чи опосередковано пов’язані зі злочинами Кучми, змусять наше суспільство звернути увагу на необхідність відкритості судового процесу в справі Кучми».

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЛУЦЕНКУ

На що і на кого слід звернути увагу Юрієві Луценку? Олександр Єльяшкевич: «У мене викликає здивування, що Луценко, який перебуває сьогодні в СІЗО, не знайшов для власного захисту інших адвокатів. Ті, хто сьогодні захищають його інтереси, колись захищали інтереси Кучми — або в Генеральній прокуратурі, як це робив Олексій Баганець у відомій справі Гонгадзе, або Ігор Фомін, який був адвокатом Пукача і намагався бути адвокатом Кучми. Я співчуваю Луценку, тому що він у важкій ситуації, але він повинен звернути увагу на своїх адвокатів. Сьогодні коштами сім’ї Кучми пронизано все і вся, тому говорити про те, що хтось намагався викоренити «кучмізм» після Помаранчевої революції — просто смішно».

«У США ЗНАЮТЬ ПРО КОРУПЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ КУЧМИ»

Ще один дуже важливий момент, на який слід звернути увагу, це те, що крім плівок є й інші докази. «Передусім це свідки, які готові свідчити, — говорить Єльяшкевич. — Додаткові, серйозні докази існують в правоохоронних системах США та Росії. Хотів би звернути вашу увагу на те, що 22 серпня цього року в інтернет-виданні «Українська правда» було опубліковано інтерв’ю колишнього помічника американського прокурора Марти Бьорш. Потім Євгеній Кисельов (телеканал «Інтер») також провів інтерв’ю з Мартою Бьорш. У цих інтерв’ю Марта Бьорш практично нічого не говорила про Леоніда Кучму, окрім однієї фрази («Українська правда»): «...Лазаренко допоміг створити Кучмі систему, яка його зрештою знищила. Він був жахливо корумпованим. Але Кучма теж був жахливо корумпованим...». У мене і, думаю, у багатьох інших громадян України виникає запитання: на якій підставі колишня офіційна особа американської прокуратури робить такі висновки? Смію вас запевнити, що в США й не лише чудово знають про корупційну діяльність Леоніда Кучма». Якщо в Україні слова Марти Бьорш — це, на жаль, звичайний струс повітря, то в США подібні речі сприймаються дуже серйозно. Посадова особа (хоч і колишня), котра робить такі заяви, мусить мати стовідсоткові підстави, інакше ця людина ризикує залишитися без ліцензії на все життя.

ОЛЕКСІЙ ПОДОЛЬСЬКИЙ: «ПРИВІТ КОНЧАЛОВСЬКОМУ!»

А от присутній на прес-конференції Олексій Подольський вважає, що справу Кучми вдасться вирішити в Україні, тому що, за його словами, часи Робесп’єра та Махна не за горами. «Не секрет, що нинішній політичний істеблішмент вважає нас бидлом, тому його зовсім не цікавить наша точка зору в цій справі, — говорить Подольський. — Вони вважають, що наш народ не здатен на опір, тому весь сьогоднішній судовий процес, пов’язаний з Пукачем, спрямований на те, щоб заспокоїти міжнародне співтовариство. Але я не бачу логіки, навіщо робити процес закритим (тим паче за півроку судових засідань ще не прозвучала жодна таємна інформація), коли про нього має дізнатися якомога більше людей за кордоном? А робиться це все для того, щоб приховати злочини «наружки» МВС, які скоювалися ще за часів Радянського Союзу і продовжувалися вже в незалежній Україні. Пукач про все це знає, оскільки він був членом цієї «наружки». Після того, як він відіграє в цьому процесі роль «цапа-відбувайла», немає гарантій, що залишиться живим. Але незважаючи ні на що, я залишаюся оптимістом, хоча всі ці одинадцять років був песимістом, бо бачу в очах наших людей — не за горами часи Максиміліана Робесп’єра й Нестора Махна». Також хочу передати «привіт» російської інтелігенції в особі Андрія Кончаловського за фільм «Битва за Україну». Не соромно?» 

 Україна стала постачальником великих скандалів. Негативна інформація, що виходила й виходить від української влади, значно перевищує позитивну, але це не означає, що надвиробництво скандалів — це привід для формування з нашої країни «смітника». Справа Кучми — це тест для всіх. Італія також дуже довго справлялася зі «справою Андреотті». Нагадаємо, що вбивство італійського журналіста Міно Пекореллі сталося 1979 року, а головний винуватець за рішенням суду — відомий італійський політик Джуліо Андреотті був засуджений лише 2002 року (через 23 роки). Він був засуджений за зв’язки з мафією та причетність до вбивства журналіста Пекореллі до 24 років ув’язнення. Незважаючи на те, що вже 2003-го Андреотті звільнили, італійське суспільство все-таки добилося судового процесу й засудження впливового політика. Чи готове до такого кроку українське суспільство?

За словами Єльяшкевича, «якщо хтось думає, що справу Кучми буде здано до архіву, то глибоко помиляється — ніхто не забутий, ніщо не забуте».