Дипломатія часів «критичного періоду»
З’їзд правлячої в США Республіканської партії офіційно висунув кандидатами на посади президента і віце-президента країни на черговий чотирирічний термін Джорджа Буша і Діка Чейні, які нині займають ці посади. Можливо, останні візити сенаторів-республіканців до України не мали прямого стосунку до американської передвиборчої кампанії (швидше, до української), — але, принаймні, з візитів делегації сенаторів- республіканців на чолі з Джоном МакКейном на початку серпня і голови сенатського комітету з міжнародних справ Річарда Лугара (теж — представник республіканців) можна зробити висновок, що у зовнішній політиці республіканців Україна обійдена увагою не буде. Сенатор Лугар пообіцяв, що відносини між США і Україною після президентських виборів в обох країнах (в Україні — 31 жовтня, в США — 2 листопада) будуть динамічними, інтенсивними і енергійними. Дипломати вказують, що візитами сенаторів- республіканців справа не вичерпується і планується ще низка зустрічей, проте не зазначають, якого рівня. Зрештою, самі по собі слова сенатора Лугара можна трактувати як те, що в політиці США стосовно України щось має змінитися. На помилковість обраного адміністрацією Буша нинішнього підходу вже багато разів вказувалося. Але також це дуже нагадує те, що можна охарактеризувати словом «напередодні».
Тематика зустрічей і сенатора Лугара, і сенатської делегації на чолі з МакКейном з українським керівництвом була передбачувана: йшлося про необхідність забезпечити вільні, демократичні, справедливі вибори в Україні, висловлювалася подяка українському керівництву, українському народу і українським військовим за участь в стабілізаційній операції в Іраку, в обох випадках йшлося про те, що Україна за останні роки досягла вражаючих змін у своєму розвитку. Була й різниця: делегація на чолі з МакКейном відвідала Крим, зустрілася з Президентом Леонідом Кучмою і представниками вищого політичного керівництва України, а також опозиціонерами. Сенатор Лугар говорив з Леонідом Кучмою по телефону, його запланована зустріч з прем’єр-міністром Віктором Януковичем була скасована без оприлюднення причин.
Якщо сенатор Джон МакКейн — далеко не остання фігура у кампанії Буша-Чейні, то сенатор Річард Лугар — автор програми зменшення загрози (програма Нанна-Лугара), один з ініціаторів якнайшвидшого відкриття американського посольства в Києві, один з тих, хто найбільше наполягав на якнайшвидшій відмові України від ядерного статусу і ядерної зброї, успадкованої від СРСР. Можна припустити, що, попри офіційно заявлену мету візитів, йшлося про те, що в разі своєї перемоги на президентських виборах республіканська адміністрація повинна мати уявлення, з ким і з чим доведеться мати справу в цій частині світу. Можна також припустити: попри те, що обидва рази сенатори відбувалися загальними фразами у відповідях на питання з іракської тематики, саме вона була однією з головних на переговорах. Після того, як свій контингент вивела Іспанія, а в Польщі розгорнулися дискусії з приводу необхідності скорочення польського контингенту в Іраку і визначення чітких часових рамок його перебування там, після заяв двох українських кандидатів на посаду президента — Віктора Януковича і Віктора Ющенка — про необхідність скорочення і виведення українських військ з Іраку ця тема просто не могла не звучати. Очевидно, що Вашингтон сьогодні не зацікавлений у публічних проявах будь- якої фронди до своєї операції в Іраку, а тим більше — у виході нових країн з числа її учасників. Це може стати, окрім усього, просто демонстрацією помилок адміністрації Буша і перешкодою на його шляху до другого президентського терміну. До речі, на помилки президента Буша-молодшого вказував, зокрема, Збігнєв Бжезінський, у тому числі і в своєму інтерв’ю «Дню». Але він, як і багато інших коментаторів, не ставив під сумнів необхідність у принципі вирішувати «іракське питання».
Окрім уважного вивчення передвиборчої ситуації в Україні, республіканці демонструють і підтримку «євроатлантичного курсу» України. Сенатор Лугар, зокрема, говорив, що він є ентузіастом підтримки України і що він вірить в Україну, майбутнє якої пов’язане з членством у НАТО і Європейському Союзі і яка є великою країною, здатною відігравати значну роль у Європі і в чорноморському регіоні, «де є великі загрози». Про те, що роль України для північноатлантичної спільноти зростатиме саме з огляду на її близькість до чорноморського регіону, говорить уже кілька років голова Американського комітету НАТО Брюс Джексон.
І під час зустрічей делегації на чолі з Мак-Кейном, і під час візиту Лугара звучали умови підтримки Сполученими Штатами України як значного гравця: проведення «вільних, демократичних, справедливих виборів», повага до прав виборців. Сенатор Лугар наголосив (і про це чи не вперше говорив представник Заходу), що братиметься до уваги і те, як відбуватиметься процес підрахунку голосів. Він, до речі, говорячи про значення виборів в Україні для її майбутнього, зазначив, що президентські вибори будуть насправді «критичним періодом» для обох країн. Взагалі, можна повірити в те, що Вашингтон співпрацюватиме з будь-якою українською владою. Так само, як і будь-якому українському керівництву буде дуже важливо якщо не розпочати заново, то, принаймні, відродити колишній (до 2000 р.) рівень і самих контактів між представниками вищого керівництва обох країн, і їх інтенсивності, і їх наповнення.
Сенатор Лугар також дав зрозуміти, що від нього не варто очікувати лобіювання ухвалення Сенатом США проекту резолюції, яка б визнавала Голодомор 1932—33 рр. геноцидом українського народу. Цей проект, вважає Лугар, не має шансів набрати необхідну кількість голосів. Але, за словами сенатора, він не виключає можливості повернення до розгляду резолюції. З цього приводу в деяких коментаторів були й інші думки — зокрема, віддавалося належне вдалій роботі «російського лоббі» в США.
Отже, в разі, коли республіканці в США виграють вибори, а Україна доведе, що з нею можна мати справу, є можливість очікувати, що відносини між США і Україною не погіршаться, — хоча й на швидке покращення теж ніщо не вказує. Зараз республіканці мають практично рівні з демократами шанси, причому обидва кандидати не можуть чітко сказати, чим кожний з них насправді в першу чергу займатиметься в разі перемоги...
