Гість про гостей...

У ЗМІ якось малопомітною днями залишилася реакція Міністерства закордонних справ України на заяву головнокомандуючого ВМФ Росії Володимира Висоцького під час морського параду в Севастополі, присвяченому дню ВМФ Росії, про доцільність перебування частини ЧФ РФ в Севастополі після 2017 року. Вкотре МЗС України дало зрозуміти, що базування російського флоту у Криму до 2017 року є чіткою державною позицією України. Тим самим спростувавши слова Висоцького про те, що з боку українського керівництва ніхто ніде однозначно не говорив, що до 2017 року ВМФ Росії у частині, що стосується ЧФ, з Севастополя піде. «Хотів би підкреслити, що в питанні стосовно терміну базування ЧФ РФ немає різних думок, є чітка державна позиція, обнародувана на всіх рівнях», — повідомив прес-секретар МЗС Василь Кирилич. Також він підкреслив, що сьогодні на найвищому рівні прийняте рішення про підготовку базових документів, які передбачатимуть завершення дії угоди, що дає право російському флоту базуватися до 2017 року в Україні.

Загалом багато що з того, що говорив головнокомандуючий того дня, викликає ряд питань. Газета «День» про це вже писала (читайте №129 від 28 липня), але деякі висловлювання Володимира Висоцького вимагають експертної оцінки української сторони. Зокрема, говорячи про перспективну співпрацю між ВМФ Росії та ВМС України, російський адмірал сказав: «По суті, у нас є єдина позиція з Військово-морськими силами України. Ми вважаємо, що це завдання потрібно вирішувати, спираючись на можливості чорноморських держав. Усім іншим тут, за великим рахунком, робити нічого. У гості — так, ми раді кого завгодно приймати. Провести тут певні заходи, пов’язані з безпекою судноплавства, — можливо, так. А що стосується проведення навчань, навіть двосторонніх, навіть зі, скажімо, найкращими друзями або союзниками... Я гадаю, що це зайве». Тобто, перебуваючи, по суті, у якості гостя на території України, як і весь ЧФ РФ, Володимир Висоцький намагається визначити, кому бути гостем в Україні, а кому ні.

Неоднозначною виглядає і обіцянка Висоцького про щорічне поповнення ЧФ РФ одним кораблем далекої морської зони й одним підводним човном, що не зовсім відповідає двостороннім угодам про статус і умови перебування російського флоту на території України. Про те, що ці домовленості порушувалися буквально нещодавно, свідчить затримання українськими правоохоронними органами машин, причому тричі, що перевозять по Севастополю російську військову техніку для ЧФ. Щоправда, це порушення головнокомандуючий визнав і пообіцяв провести розслідування.

Як підсумок, цікавою виглядає фраза адмірала про те, що «ніхто, ніде і ніколи з позиції сили від ВМФ Росії не говорив і не говоритиме». Дивно, але чомусь виходить навпаки.

Неприємним моментом для росіян під час свята стала цьогоріч зустріч з обдуреними севастопольцями, в яких Будівельне управління флоту зібрало гроші й пообіцяло квартири, але не виконало обіцянки й не повернуло грошей. І все це триває вже два роки. Спеціально для «Дня» ситуацію прокоментувала кореспондент «5 канала» у Криму Юлія Крючкова:

— Представники Чорноморського флоту реагують на протестуючих і журналістів дуже дивно: вони просто відмовляються спілкуватися. Якщо журналісти зухвало ставлять питання, то відповідають коротко: мовляв, грошей немає, коли будуть — тоді й продовжимо будівництво. Посилаються на Москву, Міноборони. Кілька днів тому в мене була спроба поспілкуватися з керівництвом Чорноморського флоту, але вони не відповіли на моє питання. І до людей не вийшли. Вранці перед початком параду під штаб ЧФ у Севастополі вкотре прийшли мітингувальники з плакатами, але на них знову ніхто не відреагував. Люди стверджують, що це триває з початку весни: щотижня вони приходять під штаб ЧФ, але на них ніхто не реагує. Вони розгублені. Аж до того, що один із мітингувальників прикував себе наручниками до огорожі штабу. Тоді, щоправда, до них вийшла людина з будівельного представництва й пояснила те саме — що грошей немає. А у людей усі документи, договори на руках є. Адже це комерційне житло. 2005 року ЧФ найнявся будувати комерційне житло. Гроші в це будівництво вклали різні люди (не обов’язково моряки-чорноморці). Згідно з договором, 2007 року, напередодні Нового року, вони мали отримати квартири. Але не отримали їх досі. Обдурені вкладники вже писали звертання і до Путіна, і до Медведєва, і до головнокомандуючого флоту. Люди кажуть, що, згадуючи «Еліта-центр», вони боялися вкладати гроші у комерційні структури, тому вирішили, що Чорноморський флот, який уже 226 років стоїть у Севастополі, — це надійна державна структура. Ось і понесли туди гроші без жодних сумнівів. А зараз виявилося, що комерційні компанії уже давно здали житло вкладникам, а ось ЧФ... Я не можу оцінювати ситуацію, я просто бачу цих людей у відчаї, а з іншого боку — бачу Чорноморський флот, і ніякої реакції від нього.

КОМЕНТАРІ

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, доктор політичних наук, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України:

— Заява про співробітництво тільки з російським флотом — це претензія на перетворення Чорного моря на російське озеро, на сферу абсолютного домінування Росії і приниження суверенітету України. Але наші ВМС можуть розвивати співробітництво з усіма флотами світу, адже це наше право. Звісно, російські заяви означають намагання повернути старий статус-кво, коли існував тільки один суб’єкт військово-морської діяльності на Чорному морі — Росія; тільки з нею повинні мати справу інші військо-морські флоти, серед них і Україна, тому що Росія розглядає нас як частину своєї сфери впливу. Звичайно, це приниження незалежного статусу України.

В угоді про статус і умови перебування ЧФ РФ на території України позначено загальну чисельність військової техніки та особового складу. Ця чисельність заявлена на рівні того корабельного складу, який був на момент підписання угоди. Зараз цей склад значно менший, тому в кількісному вимірі Росія має право нарощувати чисельність кораблів ЧФ у Севастополі, але тільки з дозволу нашої держави. За час дії угоди таке відбулося буквально один-два рази. Україна, перш ніж дозволити Росії поповнити склад ЧФ, поставила умову передати Матроській клуб ВМС України. Росія не пішла назустріч, але дозвіл від України все ж таки отримала. Загалом без офіційного дозволу України Росія не має права нарощувати свій корабельний склад на території України.

Поведінка ЧФ РФ підпорядкована тенденціям російської політики. Пересування російських ракет Севастополем — це демонстративне порушення умов договору і внутрішнього законодавства України. Угода 1997 року між Україною і Росією чітко визначає, що діяльність ЧФ на території України здійснюється в межах нашого законодавства. Треба зазначити, що минулого року порушення двосторонньої угоди з боку Росії теж мали місце, особливо під час грузинсько-російської війни. Це цілеспрямована політика на невизнання України як незалежної держави, ігнорування її законів, навіть такими за фактом дрібними порушеннями, які були в Севастополі. Визнання Володимиром Висоцьким цих порушень є новою тенденцією для Росії. З одного боку, вона цікава, з іншого — стає очевидним, що Росія вже зараз готує ѓрунт для пролонгації угоди 1997 року, аби закріпити перебування ЧФ на території України навічно. І таким чином здійснювати контроль над зовнішньою і внутрішньою політикою України через свою військово-морську присутність у Криму.

Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:

— Підписані угоди дозволяють виключно заміну старих кораблів на нові. Це єдиний сценарій, який припускається. Для того, щоб збільшувати загальну чисельність корабельного складу, треба змінювати угоду від 1997 року. Що стосується питання співробітництва, зрозуміло, що будь-який іноземний корабель біля українських берегів є гостем. Висловлювання Висоцького можна зарахувати до певної ідеологічної боротьби, щоб представити російську військову присутність як специфічну — таку, що відрізняється від інших. Звичайно, це певним чином риторика, яка є у фарватері того мислення, яке практикує Кремль. Тривожить інше. Головнокомандуючий ВМФ РФ каже, що українському флоту не потрібні інші партнери, окрім російського, крім цього, якщо країна не належить до басейну Чорного моря, вона не повинна мати можливість проводити навчання в Чорному морі. Така позиція Росії розходиться з українською, бо Україна неодноразово заявляла, що Чорне море є відкритим для судноплавства і навчань із залученням широкого кола країн.

Меседжи головнокомандувача ВМФ РФ Володимира Висоцького в Севастополі були досить суперечливими. З одного боку, він наче і визнав, що російська сторона порушила двосторонню українсько-російську угоду про тимчасове базування Чорноморського флоту, з другого — він висловився, що Росія бажає залишити ЧФ у Севастополі після 2017 року. Я думаю, що це взаємопов’язані позиції, оскільки у російської сторони існує розуміння того, що ці питання будуть дуже непростими. Тим паче, що на сьогоднішній день Україна чітко зазначила, що не має наміру продовжувати базування ЧФ РФ після 2017 року. Втім, у росіян усе одно існують надії, що наступне керівництво України може по-іншому підійти до питання ЧФ. Але для цього Росії треба максимально дистанціюватися від порушень, що мали місце, і продемонструвати свою добру волю задля того, аби безконфліктно підійти до початку майбутніх переговорів щодо російського флоту в Криму. Це подвійна тактика, яка, з одного боку, показує, що Росія готова визнавати свої порушення, а з другого — демонструє, що подібна політика проводиться РФ з дипломатичною метою, щоб створити сприятливіше інформаційне тло для початку пролонгації базування флоту.