Інструмент очищення чи «зброя помсти»?

Незабаром в Україні створять Національне бюро розслідувань. Про це, нарівні з резонансними заявами, що стосуються слідства у «справі Гонгадзе», повідомив під час свого першого брифінгу для українських і зарубіжних журналістів Президент України Віктор Ющенко. Слід зазначити, що створення НБР анонсується вже досить давно. Проте недавні коментарі секретаря Ради національної безпеки й оборони Петра Порошенка свідчать про те, що сьогодні ця ідея має шанси втілитися в життя. П. Порошенко, нагадаємо, сказав, що у Верховну Раду в найближчому майбутньому надійдуть відповідні законопроекти. Тому «День» вважає особливо актуальною дискусію про те, яким бути українському НБР. На базі чого повинна створюватися нова структура? З якими функціями? Яке місце вона повинна зайняти в уже наявній системі національної безпеки? Як забезпечити об’єктивність результатів її діяльності?

Володимир СТРЕТОВИЧ, народний депутат України, голова комітету ВР із питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією:

— Бюро як таке вже створюється, існує указ Президента, згідно з яким діє робоча група. Хто входить до її складу, поки що не говоритиму, лише зазначу, що є представники від СБУ, МВС, Генпрокуратури, Мін’юсту та Секретаріату Президента. Робота ведеться дуже інтенсивно, вже до кінця цього місяця, щонайбільше — на початку наступного буде подано відповідний нормативний акт, паралельно з яким у парламентський зал надійдуть пропозиції з необхідними поправками до вже чинних законів.

Невирішених питань чимало, зокрема — назва. Варіантів багато, важко зупинитися на якомусь одному. Особисто мені слово «бюро» не подобається, на мою думку, воно тут непридатне. Адже бюро — це колегія якась або взагалі меблі… Я пропонував — «Служба протидії корупції» або «Служба антикорупційних розслідувань», що-небудь у цьому сенсі й без приставки «національний», бо дуже багато злословлять, що ми копіюємо американців... Думаю, з моїм варіантом назви сфера діяльності нового органу одразу визначилася б чіткіше. До того ж, це доречне в контексті курсу боротьби з корупцією, проголошеного Президентом. На жаль, це згубне явище дуже глибоко інтегроване в усі сфери нашого життя.

Що стосується суті, то, вважаю, це має бути спеціальний правоохоронний орган із підпорядкуванням особисто Президенту та з підзвітністю профільному комітету Верховної Ради. Закрита структура, що займається моніторингом діяльності держслужбовців першого-третього та, можливо, четвертого рангу, також суддів, прокурорів, голів районних державних адміністрацій тощо. Зараз саме виробляють перелік критеріїв моніторингу. Предметом особливої зацікавленості НБР стануть дві категорії справ. Перша — службові злочини, що стосуються використання службового становища зі злочинною метою. Адже часто саме держструктури, точніше, окремі чиновники- зловмисники, забезпечують «дах» торгівлі людьми, їхніми органами й іншим подібним злочинам. Друга — використання не за призначенням бюджетних коштів.

Службові злочини стануть предметом розслідування НБР, але з розділенням певних функцій із СБУ, іншими структурами. За повноваження не турбуйтесь, роботи на всіх вистачить!

Олександр ЛИТВИНЕНКО, доктор політичних наук:

— Проголошене Президентом України створення Національного бюро розслідувань не можна оцінювати поза загальним контекстом дій нової влади у сфері національної безпеки. Насамперед потребує відповіді питання: чи стане формування нової структури першим кроком у глибокому реформуванні пострадянської системи правоохоронних органів і спеціальних служб, чи залишиться черговою косметичною спробою переформатування наявних сил і засобів?

Збереження у майже недоторканому вигляді радянської системи правоохоронних органів і спеціальних служб було загалом виправдане на перших етапах державного розвитку незалежної України. Проте нині, коли українські суспільство та держава остаточно визначилися з європейським вектором розвитку, коли досить чітко окреслилася система національних інтересів, повинно йтися не про косметичний ремонт. Нагальним завданням внутрішньої політики, важливою умовою успішності євроінтеграційних і насамперед євроатлантичних прагнень України стає розробка та втілення комплексної Концепції реформування системи національної безпеки держави загалом та правоохоронних органів і спецслужб зокрема.

Така трансформація повинна забезпечити поступальне становлення в Україні системи національної безпеки, яка була б адекватна сучасним викликам як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Така система повинна забезпечувати найбільш ефективну й повну реалізацію інтересів особистості, суспільства та держави, захист їхніх цінностей за умов глибокої демократизації всіх сфер суспільного життя та розвитку процесів глобалізації.

Система національної безпеки повинна базуватися на таких принципах:

— верховенство права;

— пріоритет захисту прав і свобод людини та громадянина;

— баланс інтересів особистості, бізнесу, суспільства та держави.

При цьому вихідними моментами розбудови такої системи мають стати:

1. Озброєна демократія. При опрацюванні цієї моделі, яка передбачає застосування проти ворогів демократії адекватного арсеналу заходів спецслужб, правоохоронних органів тощо, західнонімецькі політологи та правознавці виходили з гіркого досвіду Веймарської республіки. Саме неспроможність німецької демократичної держави дати в 1920 — 1930 рр. належну відсіч як лівому (комуністи), так і правому (нацисти) радикалізму призвела до встановлення тоталітарної диктатури Гітлера. Необхідність врахування цього досвіду в Україні не потребує зайвих доказів.

2. Регіональне лідерство. Україна за своїми ресурсами, потенціалом, географічним положенням є природним лідером у Східній Європі та Чорноморському регіоні. Лише в такій ролі Україна може зробити належний внесок у забезпечення миру та стабільності в Європі, стати цікавою й корисною для Європейського Союзу та НАТО.

3. Перехідний період на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції. Стратегії європейської та євроатлантичної інтеграції, проголошені керівництвом держави, потребують доволі суттєвого періоду для своєї реалізації. Упродовж цього часу Україна має забезпечити сумісність своєї системи національної безпеки з відповідними системами ЄС і НАТО, водночас слід враховувати необхідність підтримання добросусідських відносин із РФ та іншими сусідами.

4. Східно-центральноєвропейська модель. Виходячи з завдань і початкових умов найбільш адекватною моделлю для української системи національної безпеки слід визначити таку, яка прийнята в колишніх соціалістичних країнах, що нині успішно вирішують завдання європейської та євроатлантичної інтеграції. Водночас специфіка України потребує достатньо суттєвих трансформацій цієї моделі й не дозволяє здійснити її механічне запровадження.

При опрацюванні подібної Концепції доцільно використати досвід Німеччини та США. Йдеться про створення змішаних комісій із найбільш авторитетних незалежних експертів, науковців, представників громадських організацій та державних органів. Надати кваліфіковану допомогу в забезпеченні діяльності цієї комісії мусить апарат РНБОУ, Секретаріат Президента України, уряд. Така комісія повинна підготувати проект і подати його на суспільне обговорення, за результатами якого й повинні прийматися відповідні політичні рішення — зокрема про створення чи нестворення Національного бюро розслідувань.

Юрій КАРМАЗІН, народний депутат України, голова підкомітету комітету Верховної Ради з питань правової політики:

— Вважаю, що Національне бюро розслідувань стане саме тією структурою, яка допоможе Президенту вирішити низку наболілих питань. Президент чудово знає, що сьогодні в Україні криміналізовані й суди, і прокуратура, і міліція. Йому як повітря потрібна структура, якій він зможе довіряти. Головне — знайти справді чесних людей, які зможуть там працювати. Це нелегко, але можна. Співробітники НБР повинні займатися насамперед викорінюванням корупції на найвищому рівні: від міністерств і відомств до керівників міст і областей. До цієї структури міг би ввійти в повному складі підрозділ МВС — Управління з боротьби з організованою злочинністю. По всій Україні це не більше тисячі осіб. Туди ж можна було б передати і так званий підрозділ «Р», який увесь останній час лише те й робив, що прослуховував депутатів опозиційного спрямування.

Борис АНДРЕСЮК, народний депутат України, перший заступник голови комітету ВР з питань національної безпеки та оборони:

— Час уже перейти від розмов про створення Національного бюро розслідувань до конкретних справ. Але не хотілося б, щоб реалізація цієї ідеї призвела до боротьби між відомствами. Сьогодні між СБУ, МВС та Генпрокуратурою є чимало розходжень стосовно того, як і на якій базі потрібно створювати новий орган. Начебто ніхто не заперечує, що це потрібно, але водночас кожен тихенько тягне ковдру на себе. Я думаю, що останнє слово має бути за Президентом. Ні в якому разі не можна допустити, щоб ця структура замикалася на одне із силових відомств. Бо тоді незалежності слідства не буде. Замикатися воно повинно або на главу держави, або на РНБОУ.

Михайло ПОТЕБЕНЬКО, народний депутат України, екс-генеральний прокурор України:

— Якщо ми сьогодні хочемо стверджувати законність, створювати Національне бюро розслідувань потрібно негайно. Це можливо без будь-яких додаткових матеріальних витрат. Яким чином? Організовуючи це бюро, слід лише перевести туди кадри з усіх слідчих апаратів — міліції, прокуратури, з урахуванням штатної чисельності та бюджету, який виділяється в цих органах на слідство. В національному бюро розслідувань повинна бути спеціалізація: управління по розслідуванню державних злочинів, економічних злочинів, злочинів проти особистості тощо. Головне, щоб цей слідчий апарат був незалежний від будь-якого органу, і щоб слідство не було залежним від оперативної роботи. Адже керівник, який відповідає за оперативну роботу, завжди зацікавлений довести до логічного завершення те, що роздобули його підлеглі оперативники, а це не завжди буває істиною. Є пропозиція забрати слідство частково, щоб слідчі групи були в різних відомствах. Я вважаю, що це не потрібно, — слідство повинно обов’язково бути під одним керівником. Керівництво слідчого відомства повинно призначатися Президентом України за згодою Верховної Ради і звільнятися аналогічно. Тоді воно не буде залежним ні від парламенту, ні від глави держави. Щоб не було такого парадоксу, як iз прокуратурою, коли Генпрокурор призначається Президентом за згодою Верховної Ради, а звільняється — без такої згоди, чим робота прокуратури ставиться в залежність від однієї особи.

Георгій МАНЧУЛЕНКО, народний депутат України, секретар комітету ВР з питань національної безпеки та оборони:

— На проблему налагодження роботи Національного бюро розслідувань треба дивитися значно ширше, ніж як на вузькофахове питання. Слід виходити з інтересів широкомасштабної реформи всієї силової організації держави, й у першу чергу — тієї її складової, яка є правоохоронними органами. Тільки визначившись, яке майбутнє має бути у цих структур, у якому напрямку ми збираємося їх реформувати, ми можемо говорити, чи потрібна така структура, як Національне бюро розслідувань та чим вона має займатися.

Віктор КИРИЛЛОВ, голова підкомітету комітету ВР з питань національної безпеки та оборони:

— По-перше, Україні слід визначитися з кількістю правоохоронних органів та їхніх співробітників. По-друге, впорядкувати функції та обов’язки цих органів, ліквідувати дублювання. По-третє, вирішити, як бути з тими органами, які реально існують, однак не працюють — адже скільки є прикладів, коли керівники певних правоохоронних структур працюють тільки для матеріального забезпечення себе і своїх підлеглих. По-четверте, розібратися, яким чином наші міліціонери з їхнею не дуже високою зарплатою дозволяють собі роз’їжджати на «мерседесах» 500-ї моделі. А вже після цього — приступати до створення якихось нових структур. Якщо мова йде про те, що потрібна структура, яка буде найменш від будь-кого залежною та розслідуватиме найбільш резонансні справи, я вважаю це не зовсім правильним. Рядовий громадянин найбільше страждає від тих злочинів, які нікому начебто й не помітні, про які в газетах не пишуть. Але вбивають — сотнями, обкрадають — тисячі тощо. Щоб боротися з цими злочинами, не треба ніякого Національного бюро розслідувань. А треба, щоб правоохоронні органи просто почали працювати.