КОМЕНТАРI

Костянтин ГРИЩЕНКО, екс-міністр закордонних справ України:

— Із боку російського керівництва, дипломатичних і інших відомств, які були задіяні, було зроблено все можливе для того, щоб саміт представив Росію як впливового учасника цього ексклюзивного клубу. І сама мізансцена в Санкт-Петербурзі, і зовнішнє оформлення тих заходів, які відбуватимуться, спрямовані саме на досягнення такого результату.

В контексті забезпечення вирішення глобальних проблем енергопостачання і в Європу, і США уникнути питання про поставки газу транзитом через Україну в Європу з Росії не вдасться. Навіть, якби хтось і цього хотів. Інша справа, яким чином, у якому форматі і як саме буде проходити це обговорення. Звісно, що тональність обговорення українського питання була б іншою, якби нарешті було сформовано стабільний уряд, який би міг взяти відповідальність за розвиток політичної і економічної ситуації в Україні. Іншим тоді було б і змістовне наповнення обговорення значення України в енергобезпеці.

До України сьогодні прикута надто велика увага, хоча краще б її не було. Перш за все, треба мати зрозумілу стратегію в енергетичній сфері (так само і в багатьох інших галузях). Без цього ми навряд чи зможемо виходити з якимись ініціативами, які б сприймались ззовні. Сьогодні йдеться не про конкретику, а про визначення основного базису, хто і на яких засадах буде представляти Україну в цих принципово важливих для наших партнерів сферах, таких як енергетична безпека.

Я би хотів нагадати заяви США і ЄС, які чекають, аби ми самі визначились, хто буде керувати нами на рівні парламенту і уряду протягом наступних декількох років. А вже після цього і США, і Європа будуть визначатись, що саме можна реалізовувати у відносинах з Україною.

Євген КАМІНСЬКИЙ, доктор історичних наук, заввідділом Європи й Америки, Інститут світової економіки і міжнародних відносин:

— Наскільки готова Росія до саміту «вісімки»? Однозначно тут важко сказати, немає однозначної позиції і в провідних експертів світу. Приміром, журнал Тime нещодавно надрукував статтю про те, що Джордж Буш покінчив із ковбойською зовнішньою політикою. Але водночас агентство Reuters повідомило про те, що на саміті в Санкт-Петербурзі буде страшенний конфлікт, Буш говоритиме про порушення демократичних прав, про створення перешкод для діяльності неурядових організацій. Журнал Newsweek пише, що Білий дім буде дуже жорстким у стосунках з Росією і це буде продемонстровано на саміті «вісімки». Із іншого боку, треба враховувати, що суттєвих важелів впливу на Росію у США (особливо, в питанні газопостачання) практично немає. Причина полягає в тому, що газового ринку на міжнародній арені немає. Існує нафтовий ринок, ринок металу, ринок послуг, а ринкові відносини у газовій сфері існують тільки між Канадою і США, де задіяні кілька десятків фірм, які постачають газ. У решті випадків ми маємо справу з тотальними державними монополіями, де немає жодного ринку — як держава вирішить, так і буде.

Чи пролунає на саміті українське питання? Те, що відбулося останніми днями в Україні, може змінити ставлення до українського чинника в Санкт-Петербурзі з боку США чи Канади (більш ніхто про нас не говорив би). Росія ніколи не буде ініціювати обговорення українського питання, Європейський Союз — також. Якщо ж американці або канадці ініціюють розмови на українську тему, то вони здебільшого будуть пов’язані тільки з нашою газотранспортною системою. Своєю позицією, яка полягає в тому, що ми не входимо в жодні міжнародні домовленості по газу (маю на увазі позицію щодо національної приналежності нашої газотранспортної системи), зробили все можливе для того, щоб ЄС і Росія будували газопроводи в обхід нашої держави. І фактично в 2011 році, якщо подивитися, які гроші було кинуто на обхідні газопроводи, ми можемо залишитися повністю без газу. Треба включатися в міжнародні домовленості, в тому числі й шляхом створення консорціуму за участю України, Росії і кількох європейських держав. Бажано не однієї, наприклад, Німеччини чи Франції, а — близько п’яти. А взагалі, було б прекрасно, якби учасником консорціуму став Європейський Союз (тобто Брюсель — Москва — Київ). Якщо ми здамо його Росії, то навряд чи виграємо — в першу чергу, в очах європейців. Як вони будуть говорити про наші національні інтереси? Але двосторонній консорціум, на мою думку, робить нас зовсім другорядними для Європи, бо Європа переходить в безпосередні стосунки з Москвою, конкретно з «Газпромом», а нас залишає зовсім осторонь у цьому питанні.

Я думаю, що оскільки друге питання, яке буде розглядатися в Санкт-Петербурзі, пов’язане з можливими пандеміями різних хвороб і протидією ним, то може постати українське питання у зв’язку з тим, що ми є одними з лідерів у поширенні СНІДу, туберкульозу і т. ін.

Але я думаю, що в Санкт-Петербурзі не будуть обговорювати ті політичні процеси, які в нас відбуваються. Ніхто не буде говорити про те, що в країні зіткнулися Ющенко з Януковичем. Це для них абсолютно другорядне і не є питанням розгляду на засіданнях таких солідних організацій, якою є «сімка». Чому «сімка»? Згадайте 1998 рік, коли Білл Клінтон залучив Бориса Єльцина до участі в «сімці». Усе фактично відбувалося за принципом: «А этот мальчик со мной». Тому все ще є «сімка», а «вісімка» існує лише тоді, коли обговорюються такі питання, як газове.

...Якщо Україна хоче нормально увійти в міжнародне співтовариство, то нам треба перестати говорити про боротьбу з корупцією, а почати з нею боротися і зробити все, щоб в Україні домінував принцип прозорості в економіці та принцип, до якого вже долучилися українські корпорації. Одна з небагатьох українських корпорацій, яка за оцінками Європейської Комісії, працює за європейськими стандартами — це «Індустріальний союз Донбасу». Ще існує кілька корпорацій. Решта ж працює у тіньовій сфері. Якщо ми хочемо, щоб до нас ставилися як до нормального учасника міжнародної системи, треба, нарешті, вийти на європейські стандарти, і я пропонував би розпочати із газової сфери. Припинити сподіватися, що можна далі наживатися групці людей на постачанні російсько-туркменського газу за рахунок української нації. Якщо ми доб’ємося детінізації і реального поступу в боротьбі з корупцією, наше обличчя в світі зміниться. Але без цих досягнень, ми залишаємося такою собі державою, яка впевнено прямує до ролі бананової республіки.

Олександр СУШКО, Центр миру, конверсії та зовнішньої політики:

— Саміт «вісімки» в Росії буде кульмінацією міжнародної діяльності президента Путіна, принаймні його другого терміну. Відповідним чином Росія і готувалася до цього заходу як до найкращої можливості продемонструвати причетність до кола найбільш впливових країн світу. Власне, цим і визначається вся та атмосфера, яку намагається створити російська сторона зараз.

Українське питання навряд чи порушуватиметься окремим пунктом порядку денного. Для цього немає підстав. Інша справа, що в контексті дискусій на енергетичну тематику буде розглядатися питання постачання енергоносіїв із Росії. І тоді, імовірно, будуть звучати питання щодо транзитної і тарифної політики Росії стосовно європейських країн і, власне, країн транзитерів.

Для того, щоб з вами рахувалися, потрібно мати стратегічне бачення. Український уряд його немає — зокрема, в питанні перспектив розвитку енергоринку, постачання енергоресурсів, транзитних питань. Якби таке бачення було, то можна було б принаймні виступити з публічною заявою від імені уряду з відповідними ініціативами. Однак в уряді України немає єдиної думки щодо того, якою має бути енергетично-транзитна політика і взагалі, якою має бути роль України і схема відносин з Росією та європейськими споживачами. Єдине, що більш менш не викликає сумнівів, це те, що Україна не має наміру продавати свою транзитну систему росіянам. Більш-менш на цьому сходяться всі урядові чинники. Однак немає єдиної думки щодо, наприклад, ролі посередників у газотранзитних питаннях і щодо участі України в транснаціональних транспортних проектах.

Анатолій ЗЛЕНКО, екс-міністр закордонних справ:

— У Росії досить непроста внутрішня ситуація, перед самітом «вісімки» зчинився цілий шквал критики на адресу російської сторони щодо питань, пов’язаних із поширенням демократії в цій країні. Думаю, що не менш важливим для Росії може бути питання, пов’язане з боротьбою проти тероризму. У зв’язку з останніми подіями в Росії і США, де вдалося попередити теракти, це питання буде актуальним і знайде віддзеркалення в дискусіях на цьому саміті. Існує низка практичних питань, які вимагають належного розгляду під час саміту. Мова йде про енергетичну безпеку, взаємодію російської сторони як постачальника з транзитерами і покупцями нафти і газу в Європейському Союзі.

Чи буде в цьому зв’язку розглядатися питання України на саміті? Зважаючи на гостроту проблеми — як цінову, так і політичну, — енергетичне питання обов’язково торкнеться нашої країни, головним чином, як основного транзитера енергоносіїв до країн Європи. Основним інтересом в цьому контексті звичайно є проблема енергоносіїв. Мені відомо, що Україна мала робити певні кроки і привернути увагу до цієї проблеми. Я думаю, що саме ця проблема має бути важливою в контексті тих дискусій, які матимуть місце на саміті.

Зараз в Україні проходять дуже непрості внутрішньополітичні процеси, які торкаються проблеми демократії в нашій країні і в цілому на пострадянському просторі, а також певною мірою і в країнах колишнього соціалістичного табору, з точки зору створення Форуму спільноти демократичного вибору. І те, що ця проблема певною мірою зараз знаходиться в центрі випробування (я маю на увазі внутрішню політику), тому це питання в тій чи іншій мірі може бути порушено однією з сторін, яка намагається просунути демократію як в нашій країні, так і на пострадянському просторі.

Щодо можливої критики Бушом політики Путіна, я думаю, що це не той випадок, коли учасники саміту будуть вдаватися до якихось відвертих заяв, які мають привертати увагу світової спільноти. Якщо такі питання й будуть виникати, то лише на двохсторонніх зустрічах і не стануть надбанням широкої гласності.