Ми зі світом

Прийняття рішення забрало не так і багато часу — близько однієї години. Атмосфера в парламенті була стандартна — суміш гамору, помножена на показову неуважність. Час від часу обранці вітали виступи колег оплесками. Варто звернути увагу на «режисуру» обговорення: у Верховній Раді під час засідання лише дві людини висловилися на користь відправки солдатів до Іраку, а решта — проти. Чи то так був складений список виступаючих, чи то більшість вважала, що питання і так буде вирішене, але поле публічної політики вчора в парламенті віддали опозиції, й головне — дивному, як для сьогоднішнього конкурентного світу, рівню аргументації більшості з виступаючих.

Чітко і переконливо надавав аргументи «за» секретар Ради національної безпеки і оборони України Євген Марчук. Більш дипломатично на логічності відправки вояків до Іраку наголошував екс-міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Загалом, учорашній день у парламенті виглядав передбачуваним, влада була підготовленою, а тому змогла надати досить аргументовані докази на користь відправки вояків до Іраку. Зрештою ще за кілька днів до відповідного рішення РНБОУ широкій публіці було представлено найширшу інформацію щодо участі України в стабілізаційних силах в Іраку.

На окрему увагу заслуговує рівень аргументації з боку опозиціонерів. Депутати, відчувалось, багато в чому повторювались і ніби грали за сценарієм більш ніж двохмісячної давності — під час голосування щодо відправки батальйону до Кувейту. Різниця полягала лише в деяких нюансах, пов’язаних зі зміною ситуації. По-перше, стверджували опоненти, якщо США і Британія визнані окупантами в Іраку, то автоматично стає окупантом й Україна. Особливо тут відзначилися комуністи, які, схоже, не розуміють, що термін «окупація» є в першу чергу юридичним, а не пропагандистським. По-друге, вважають противники відправки вояків до післявоєнної держави, схвалена нещодавно резолюція Ради Безпеки ООН не є достатньою підставою для участі в миротворчій операції. Орієнтирами для прихильників такої думки, схоже, є Росія й «стара Європа». (Варто зазначити, що ці суб’єкти вже роблять усе, аби пом’якшити протиріччя зі США і долучитися до процесу відбудови Іраку.) По-третє, депутатів чи не найбільше турбувало питання коштів — хто утримуватиме, транспортуватиме військові підрозділи. По-четверте, не була б наша опозиція опозицією, якби не намагалася в кожній заяві давати зрозуміти, що погано все, що пропонує влада —тому що це влада. «Не треба на чужих об’їдках заробляти авторитет», — наголосив головний соціаліст Олександр Мороз. «Розмовляти з політиками про мораль все одно що з людожерами про вегетаріанство», — переконана... Юлія Тимошенко.

Секретар РНБОУ Євген Марчук мовою міжнародного права і цифр полемізував з противниками військової присутності в Іраку. Найбільш істотним аргументом щодо участі українських солдатів у силах стабілізації була резолюція Ради Безпеки ООН №1483 від 22 травня. Зокрема, згідно з цим документом, Рада Безпеки «заохочує готовність країн-членів сприяти забезпеченню стабільності та безпеки в Іраку шляхом надання персоналу, обладнання та інших ресурсів». Також у тексті резолюції мовиться, що РБ ООН «закликає всі держави-члени негайно відгукнутись на заклики ООН відносно надання допомоги Іраку». У документі фактично визнаються окупантами дві держави — США і Велика Британія, які можуть звернутися «до ІНШИХ держав» за підтримкою у відбудові повоєнної держави. Серед «інших», але в жодному разі не окупаційних, є й Україна. Євген Марчук, посилаючись на міжнародні акти, підкреслив, що окупантом є лише та країна, яка, перебуваючи на території іншої держави, використовує ресурси останньої. Це жодним чином не стосується України, наголосив секретар РНБОУ. Він також повідомив, що станом на вчорашній день 35 держав висловили готовність взяти участь у стабілізації в Іраку, 16 парламентів проголосували за відправку своїх солдатів до цієї держави (серед них і пострадянські — Казахстан, Азербайджан, Грузія, країни Балтії), 46 країн надсилають поліцiйнi сили.

Загальна чисельність нашого контингенту в Іраку становитиме 1800 чоловік. Формуватися він буде винятково на добровільній основі. Термін транспортування солдатів складатиме близько 20 діб. Як раніше повідомляв головнокомандувач Сухопутних військ Збройних сил України Петро Шуляк, відправка українських військових розпочнеться вже з 12 червня. За словами Є. Марчука, миротворчий контингент України на сьогодні укомплектовано на 75%, до середини червня його комплектацію буде завершено. На базі 19-го батальйону РХБЗ, який зараз розташований у Кувейті, буде сформовано спеціальний батальйон. Він увійде до складу мотопіхотної бригади. Усі інші військовослужбовці відповідно до спеціалізації входитимуть до інших структур цієї бригади. За словами Є. Марчука, вона перебуватиме під командуванням Генштабу ЗСУ, а також під оперативним командуванням коаліційних стабілізаційних сил, до складу яких увійде й Україна. Командир українського контингенту буде заступником командира багатонаціональної дивізії. Передбачається, що багатонаціональними силами в цьому регіоні командуватиме Польща. Щодо фінансового боку відправки українців до Іраку, то в цілому направлення контингенту і забезпечення його діяльності до кінця 2003 року обійдеться в $69,4 млн. Щоправда, уряд Сполучених Штатів уже запевнив, що відшкодує всі витрати на передислокацію та утримання українського контингенту. Таким чином, майже дві третини витрат на бригаду буде відшкодовано американською стороною. За Києвом залишається виплата військовослужбовцям заробітної платні. Варто зауважити, що, починаючи з 1993 року, Україна додатково вже отримала від ООН $171,7 млн., як оплату за миротворчу діяльність.

Детально Євген Марчук зупинився на питанні, наскільки відправка вояків відповідає стратегічним національним інтересам України. Передовсім, він нагадав, що Ірак — друга держава в світі за обсягами запасів нафти, і може стати стратегічним енергетичним партнером Києва в найближчі роки. Обсяг українського експорту до Іраку в 2001 році сягав $293 млн. До початку війни, за інформацією Є. Марчука, в Іраку працювало 36 українських компаній. Зокрема, серед них НАК «Нафтогаз України», концерн «Стирол», компанія «Автокраз», ЗАТ «Укрресурси». Усе це було до скасування міжнародних санкцій проти Багдада. Тим часом на сьогодні вже понад 80 українських компаній заявили про бажання взяти участь у відбудові Іраку. Якщо Україна не прийме рішення про направлення миротворців до Іраку, то матиме набагато менші можливості отримати контракти для реконструкції цієї країни, заявив секретар РНБОУ. Він підкреслив, що пріоритет в контрактах адміністрацією Іраку буде віддаватися тим країнам, які беруть участь у стабілізаційних силах, які знаходитимуться в Іраку.

Посольство Сполучених Штатів учора досить оперативно відреагувало на результати голосування в парламенті, привітавши рішення України. «Це значний крок на підтримку міжнародних зусиль із забезпечення свободи Іраку і надання його народу можливості самому визначати своє майбутнє», — повідомили в американському посольстві. «Роблячи внесок у відновлення безпечної і стабільної обстановки в Іраку, Україна також сприятиме формуванню умов для надання їй можливості чесно поборотися за відновлювальні контракти. Згідно з резолюцією РБ ООН №1483, надходження від продажу іракської нафти будуть направлятися на рахунок під міжнародним спостереженням, яке буде прозоро використовуватися для економічної відбудови іракської інфраструктури, а також на інші потреби на користь іракського народу», — відзначило посольство. «Внесок України в мир і стабільність в регіоні Перської затоки, починаючи з розташування в Кувейті батальйону РХБ- захисту, допомагає нам спільно відповідати на загрози, які стосуються нас всіх. Це свідчення рішучості створити такі умови, за яких не буде місця деспотії, тиранії і тероризму», — підкреслили в дипломатичному представництві США.

Євген Марчук у своєму виступі, до речі, зазначав, що в регіоні Перської затоки формуватиметься нова система міжнародних відносин, яка визначатиме новий міжнародний порядок на найближче десятиліття. «Вилетить» із нього Україна чи, навпаки, гармонійно увіллється? Більшість українських депутатів, схоже, розуміють сенс вчорашнього рішення.

КОМЕНТАРI

Леонід КРАВЧУК, фракція СДПУ(О):

— Я однозначно позитивно оцінюю ухвалене рішення. На тлі тих процесів, які відбуваються у світі, Україна мусить думати про свій імідж, власний авторитет. А він визначається діями, а не говорінням у Верховній Раді. Наші дії повинні бути активними. Беручи участь у миротворчій операції, ми маємо нагоду всьому світу заявити, що Україна не тільки існує, але і є помітним суб’єктом міжнародної політики.

Ясна справа, що наші хлопці відправляються не на курорт. Але кожна людина їде добровільно. Наведу такий приклад. Захворів нещодавно солдат із нашого батальйону в Кувейті. Його привезли на лікування в Україну. Видужавши, він почав «оббивати пороги» високих кабінетів, щоб його швидше відправили назад. В Іраку служитимуть лише добровольці — це повинні знати всі. До того ж війни там вже немає. І малювати диявола, якого ніхто не бачив, може лише буйна фантазія.

Йосип ВІНСЬКИЙ, фракція СПУ:

— Не думаю, що нам дадуть можливість розробляти родовища нафти. Ця місія дістанеться країнам-окупантам — США та Великої Британії. Всі інші країни лише обслуговуватимуть їхні інтереси. Що ж до аргументів про можливе пришвидшення інтеграції України до деяких організацій на зразок СОТ, НАТО, чи ЄС, то хочу сказати, що для жодної з названих організацій наша присутність в Іраку не є фактором зобов’язуючого характеру. Я вважаю, що, як держава, ми сьогодні програли у всіх аспектах — і в політичному, і в економічному, і в моральному. Прикро, що відповідальність за прийняте рішення взяли на себе і деякі депутати з опозиції. Те, що «Наша Україна» розкололася на такому прозорому, зрозумілому, суто політичному питанні, свідчить: фракція Віктора Ющенка є надзвичайно нестійкою структурою, яка не має внутрішньої ідеології. Голосування в цій ситуації за схемою «половина на половину» означає, що у «Нашій Україні» є серйозні внутрішні проблеми.

Юрій КОСТЕНКО, фракція «Наша Україна»:

— Прийняте рішення щодо відправки українського контингенту в Ірак з погляду політичної стратегії правильне. У тому числі з погляду перспектив президентських виборів. Багато нині говорилося про позицію Президента України Леоніда Кучми — мовляв, він обіляє свою владу. Але давайте подумаємо про те, що буквально через півтора року буде новий президент, якому доведеться працювати із сьогоднішнім рішенням упродовж років. Не слід забувати, що українська держава повинна шукати свої власні інтереси, незважаючи на те, хто сьогодні займає посаду президента, а хто — прем’єр-міністра. Справжні політики повинні мати мужність ухвалювати рішення, які можуть спочатку і не всіма сприйматися, але водночас даватимуть державі довгострокові перспективи. За свою фракцію можу сказати, що кожен депутат голосував у відповідності із власним розумінням, без жодного зовнішнього тиску.

Конкретні політичні вигоди ухваленого рішення бачаться такі. По перше — початок нормальної співпраці з Європейським Союзом. Згадаймо — підтримка проекту Одеса—Броди з боку ЄС з’явилася одразу після голосування по Кувейту. По друге — розширення співпраці з НАТО. При сприятливому розвитку подій вже до 2008 року ми можемо стати членом цієї організації. Щодо економіки, то участь у відбудові Іраку перекриє всі ті витрати, які ми там понесемо, в десятки і сотні разів. Є ще суто стратегічний бік — нам випадає шанс диверсифікувати джерела поставки нафти в Україну. Відкриваються ворота не лише до каспійської, але й до близькосхідної нафти.

Іван КУРАС, фракція «Регіони України»:

— Пригадую недавнє голосування про відправку українського батальйону хімзахисту до Кувейту. Якщо тоді могли бути якісь сумніви в необхідності того кроку, то сьогодні їх вже нема. Бо ми бачимо конкретні позитивні наслідки. Зараз в Іраці зовсім інша ситуація. Війна закінчилася, існує рішення Ради Безпеки ООН, яке є правовою основою для направлення військ. Ми не повинні діяти за принципом «моя хата скраю». Хоча б тому, що, як сказав у своєму виступі секретар РНБО України Євген Марчук, наміри взяти участь у миротворчій операції вже висловили десятки країн. Тут йдеться про боротьбу з тероризмом, про визначення, на чиєму ж ми боці. Не можна лише вимірювати, скільки витратимо коштів, скільки з них американці компенсують, а скільки ні. Слід подумати, які можливості ми одержимо для участі у відновленні Іраку, участі в міжнародних структурах, а також в реалізації тих економічних проектів, які виходять на Європу та світ.

Леонід ГРАЧ, фракція КПУ:

— Наслідки четвергового голосування найтрагічніші для України. Нас все більше й більше втягують у «чужу» гру, при цьому не поважаючи, не рахуючись з нашою думкою і нічого нам не пробачаючи. А вибудовувати собі ілюзію про економічні дивіденди — це для хлопчиків. По-перше, Америка, примушуючи нас, навіть не розмовляє з нами напряму. По-друге, з ким ми, власне, розмовляємо сьогодні про економічнi взаємовідносини? Хіба ми розмовляємо з іракським керівництвом? Ні! Тому це величезне економічне, політичне, і, якщо хочете, релігійне питання. Сьогодні жоден доповідач не зауважив, а які ж настрої в самого іракського народу, адже про режим Хусейна не йдеться. А настрої, як ми бачимо, антиамериканські. І якщо ми втручаємося, нас сприймають як проамериканську силу. Іншими слова, як тих людей, яких примушують «загрібати жар чужими руками».

Роман ЗВАРИЧ, фракція «Наша Україна»:

— Думаю, наслідки голосування повинні бути позитивними, якщо правові питання будуть зняті. А я, все ж таки, наголошую на тому, що залишаються певні правові сумніви щодо того, чи ситуація в Іраку має характер миротворчої операції. Якщо ці питання будуть зняті, то для України як в політичному, так й у військовому і, зокрема, в економічному аспектах буде великий позитив. У політичному плані ми зможемо брати участь у військовопрофільних процесах, які відбуваються у світі, і, таким чином, матимемо можливість вимагати для себе роль у визначенні подальшого ходу цих процесів. Військова складова, звичайно ж, пов’язана з НАТО. Я глибоко переконаний у тому, що прийняте сьогодні рішення суттєво сприятиме вступу України в НАТО в третій хвилі, яка мала б відбутися в 2007—2008 роках. Що ж до економічної складової, то вона зрозуміла. Ми беремо участь у миротворчій операції, що надасть нам право претендувати на суттєву роль в економічній перебудові Іраку. Останнє, до слова, матиме довгостроковий характер і прибутки державного бюджету.

Відверто кажучи, якщо хтось із депутатів «Нашої України» голосував проти проекту закону про відправлення миротворчого контингенту до Іраку, то він керувався, в першу чергу, тим, що влада цинічно використовує такі процеси з метою вибілити свій забруднений образ в очах міжнародної спільноти. Очевидно, фракція «Наша Україна» не хотіла бути інструментом такого вибілювання. Та як би там не було, ми мусили поставити на терези, з одного боку, інтереси «Нашої України» як опозиційної фракції, а з іншого, — інтереси держави. Зважаючи на все це, я до останньої хвилини не знав, на яку кнопку натисну, але вважав, що забезпечити принцип верховенства права — це той критерій, яким мав би в першу чергу керуватися народний депутат України при прийнятті рішень. Тому я утримався.

Анатолій ТОЛСТОУХОВ, фракція НДП, координатор парламентської більшості:

— Члени контингенту, хоч і контрактники, особисто приймали рішення про перебування на післявоєнній території. Звичайно ж, це ризик з усіма можливими наслідками. Але я ще раз наголошую, що рішення приймалося добровільно, свідомо, після порад з батьками, родичами. Що стосується питань забезпечення і захисту, то вони вирішені на урядовому рівні. А з погляду економічного, політичного, дипломатичноого, думаю, це рішення буде працювати на користь державі сьогодні і в подальшому.