Михайло ПОЖИВАНОВ: «Заради збереження свого мандата ці люди підуть на все»
Уже не рухівець, але ще не бютівець. Михайло Поживанов — у недалекому минулому один із ключових ньюзмейкерів НРУ в Раді п'ятого скликання (Народний Рух України, нагадаємо, входить у блок «Наша Україна») нині залишився й зовсім без партійної прописки. Недавно керівництво НРУ спробувало виключити Поживанова з партійних лав, однак він зіграв на випередження й сам написав заяву про вихід із Руху. Позбавившись партійного квитка, він тепер жорстко критикує дії нинішніх керівників НРУ загалом, і лідера Бориса Тарасюка зокрема.
— Михайле Олександровичу, за що вас намагалися виключити з НРУ?
— Я пішов сам. Насамперед тому, що сьогодні проходить, але ще не завершився, процес комерціалізації проекту Народний Рух України. Тобто, деякі люди побачили, що ідеологічно свою історичну місію НРУ виконав. За рахунок НРУ ми отримали незалежність України, за рахунок НРУ відбулася політична система нашої держави, НРУ дав суспільству дуже багато політичних діячів, які сьогодні зайняли певні ніші. Юрій Костенко, В'ячеслав Кириленко, Юрій Ключковський, Павло Качур і багато інших. Усі вони пройшли школу Руху...
— А хто саме намагається перетворити НРУ з ідеологічної партії в комерційний проект?
— Це, зокрема, пан Тарасюк, пан Куйбіда, пан Коваль і пан Сушко — керівник апарату. У деякій мірі здійснити свій план їм вдалося. А ті люди, які завжди ідеологію ставили понад усе — це Лесь Танюк, Ярослав Кендзьор, Геннадій Удовенко, Атена Пашко (вдова фундатора НРУ В'ячеслава Чорновола), відсторонені від керівництва в НРУ. Більше того, сьогодні робиться все для того, щоб відсторонити Кендзьора від керівництва Львівською обласною організацією, а це, до речі, найбільша організація НРУ в країні.
— Чи правда що ви, перед тим як вийти з НРУ, ставили питання про зміну лідера?
— Так. І в результаті це закінчилося переобранням Тарасюка.
— А скільки кандидатур власне висувалося?
— Одна — Тарасюк. Словом, усе, як говориться, у кращих радянських традиціях.
— Якщо така ситуація зберігатиметься всередині НРУ, до чого це призведе в результаті?
— Я гадаю, така лінія поведінки нинішнього керівництва НРУ стане причиною смерті Народного Руху України як впливової політичної сили.
— На майбутніх виборах Рух піде не окремо, а в складі блоку «Правиця» (НРУ Бориса Тарасюка + УНП Юрія Костенка + «Собор» Анатолія Матвієнка). Це, на ваш погляд, вдале рішення?
— Ідея, як ідея, нібито хороша. Але якби так об'єдналися, наприклад, БЮТ і «Наша Україна» — це був би могутній блок, сприйнятий суспільством. Але коли реально об'єднуються лише кілька лідерів, за якими практично немає підтримки, про що можна казати? Ми ж бачимо, що за «Собор» сьогодні готові проголосувати 0,02% виборців, за Рух окремо і УНП окремо готові проголосувати по 0,3 — 0,4% виборців. Це дані останнього опитування, проведеного Інститутом Академії педагогічних наук. До речі, більшість виборців Руху й Компартії — це немолоді люди. Це свідчить про те, що люди на знак історичної вдячності реально голосують за досягнення НРУ кінця 1980-х — початку 1990-х років.
«ПАРТІЯ — ЦЕ НЕ АНАРХІЯ, МИ ВСІ ПРАЦЮЄМО В МЕЖАХ ПЕВНИХ ПРАВИЛ»
— Ви досить часто апелюєте до ідеології, тоді поясніть, де логіка: Михайло Поживанов — учорашній «правий» планує балотуватися в Раду шостого скликання за списками «лівого» БЮТ?
— Я б не казав так категорично, що БЮТ — це політична сила з «лівою» ідеологією. Особливо я б цього не казав після входження в БЮТ партії «Реформи й Порядок», оскільки тут актуальніше вже говорити про лібералізм. А я завжди схилявся до ліберальних поглядів і, навіть будучи членом НРУ, представляв ліберальне крило. А в БЮТ, у свою чергу, нарівні з лібералами присутні й сильні, якщо можна так сказати, ідеологічні особистості, наприклад, Лук'яненко, Томенко, Таран-Терен, Яворівський, Шкіль.
— Наскільки можна зрозуміти з вашого висловлювання, ви залишили НРУ в знак протесту проти «сильної руки» керівництва. Тепер ви зібралися в депутати ВР за списками БЮТ. Гадаєте, керівництво БЮТ демократичніше, ніж рухівське?
— На сьогодні я безпартійний, а якщо питання буде стояти про вступ у політичну партію, я буду дивитися статут. До речі, я був на кількох останніх з'їздах «Батьківщини» і БЮТ, під час яких Юлія Володимирівна сама просила виступати не депутатів, а рядових партійців — представників регіональних організацій. І вони вільно виявляли свою позицію, подобалася вона комусь чи ні. Адже партійна дисципліна й право на власну думку — це абсолютно різні речі. Дисципліна потрібна кожній політичній силі, адже партія — це не анархія, ми всі працюємо в межах певних правил. Тому дисципліну я буду нормально сприймати. А ось коли мій погляд не сприйматиметься, коли вестиметься не відкрита розмова, а кулуарні інтриги, це інше питання, на таке я не погоджуся.
— А під яким номером стоїть прізвище Михайла Поживанова у виборчому списку БЮТ?
— В останньому варіанті списку, який подавався до Центрвиборчкому на вибори, які мали відбутися 24 червня, Поживанов був 117-м.
«ВОНИ НА КОЛІНАХ БЛАГАЛИ ПРЕЗИДЕНТА ПРО ДАТУ 30 ВЕРЕСНЯ»
— Опозиціонери від БЮТ і «Нашої України» відмовилися від депутатських повноважень, а парламент працює й приймає закони. Як далі ви діятимете?
— Знаєте, ці люди (показує на телевізор, де йде пряма трансляція пленарного засідання ВР. — Авт.) настільки залякані фактом імовірної втрати своїх теплих крісел, що вони готові навіть після політичних домовленостей Президента, прем'єра й спікера робити все, щоб усі ці домовленості підірвати. Така поведінка яскраво демонструє, що вони — політичні шулери, з якими неможливо про що-небудь домовлятися. Я не розумію логіки: адже вони на колінах благали Президента про дату 30 вересня, ну так нехай виконують домовленості.
— Спікер Мороз займає щодо цього таку позицію: поки КС або ЦВК не заявлять про те, що ваше депутатське «харакірі» пройшло згідно з Конституцією, Рада працюватиме. Якщо названі структури знайдуть таловини в процесі відмови представників НУ і БЮТ від своїх мандатів, парламент п'ятого скликання працюватиме. Так ось, що ви будете робити, якщо, скажімо, ЦВК заявить: складання повноважень пройшло не згідно з Основним Законом?
— Знаєте, Мороз багато чого розповідатиме. Я навіть не здивуюся, якщо він, заради збереження своєї посади і впливу, візьме якихсь людей і без рішень ЦВК, порушуючи законодавчі норми, приведе їх до присяги замість нас. Мене це не здивує, бо Мороз є Мороз, і він заради своєї посади душу продасть, і це продемонструвало життя. Це, насамперед, провина окремих журналістів, які наприкінці 1990-х зробили з нього морального героя, адже він насправді таким не був! Тепер я дуже добре розумію Кучму, який всіма фібрами своєї душі просто ненавидів Мороза. Раніше я не розумів: чому? Гадав причина в суб'єктивних чинниках. Наприклад, дерево хтось не з того боку посадив, шматок землі відібрав або сміття виніс на чужу територію, адже Кучма й Мороз були сусідами по дачах. Це тепер я бачу, що Мороз — це яскравий зразок повної аморальності української політики.
— Добре, приведе Олександр Мороз нових депутатів, а ви, 169 представників БЮТ і «Нашої України», які заради дострокових виборів відмовилися від мандатів, сидітимете й чекатимете виборів 2011 року, чи як? Чи є запасні ходи в опозиції? У коаліції їх маса, вони в кулуарах діляться деякими планами, які, потрібно визнати, виглядають з юридичного погляду переконливо.
— А вам, журналістам, нічого туди ходити, у парламент, і слухати їхні сценарії. Є розпущена Верховна Рада, навіщо, запитується, висвітлювати роботу нелегітимного органу влади? До речі, сьогодні навіть на освітлення парламенту, на заробітну плату їм і так далі хтось підписує відповідні платіжки. І ось цей «хтось» повинен нести кримінальну відповідальність за нецільове використання коштів. І якщо Генпрокуратура не порушить за цими фактами кримінальної справи, це буде дуже цікаво. Адже підписи ставлять не депутати, а чиновники з Секретаріату ВР. Більше того, ці ж чиновники беруть на себе й повноваження слідчої експертизи. Наприклад, коли я приношу йому заяву про вихід із фракції, він починає стверджувати, що в інших моїх заявах підпис був не таким. Адже вони виконують чиїсь вказівки. Не думаю, що жінка з відділу кадрів сама таке могла вигадати, адже вона до цього жодної моєї заяви не перевіряла! А тут вона раптом вирішила провести слідчий експеримент із підписами і вирішувати, чи віддавати ці заяви Морозу.
— Олександр Мороз заявляє, що в Раді немає необхідної кількості (151) заяв від опозиціонерів про складання депутатських повноважень.
— Є! Вінський і Кириленко ще минулої п'ятниці здали Мартинюку під час трансляції пленарного засідання всі необхідні заяви. І як сьогодні можна вдавати, що нічого не трапилося!? Можливо, вони завтра перестріляють усіх, хто написав ці заяви, а післязавтра скажуть, що вони повинні прийти на засідання ВР для того, щоб власноручно підтвердити, що це саме їхньою рукою написаний документ.
— Це вже смішно.
— Ви не смійтеся, ці люди підуть на все заради збереження свого мандата, своїх посад, свого впливу на бюджетні кошти.
— Ви вірите в те, що дострокові вибори поставлять крапку в політичному протистоянні?
— Одним лише виборчим кроком хід протистояння навряд чи можливо зупинити. Ви подивіться, із чого починаються засідання ці групки депутатів під керівництвом пана Мороза. 27 травня Президент, прем'єр і голова ВР підписали спільну заяву й оприлюднили її. У такій ситуації всі свої особисті почуття заради виконання домовленостей потрібно тримати в собі. Так ні, деякі народні депутати навмисне розпалюють полум'я ворожнечі, поливають брудом Президента...
— До речі про це. Представники коаліції дуже часто дозволяють собі гранично різкі заяви на адресу Віктора Ющенка: і як людини, і як гаранта Конституції. Чому пропрезидентська опозиція не реагує на відверті образи, адже стаття 105 Конституції свідчить про те, що «за посягання на честь і гідність Президента України передбачена відповідальність на основі закону»?
— А хто може притягнути до відповідальності? Генеральна прокуратура. А ось буде прокуратура це робити чи ні, це вже не до мене запитання.
КОМЕНТАР
Олесь ДОНІЙ, політолог:
— Ані Поживанов, ані Тарасюк не були рухівцями з самого початку. І їхній конфлікт є свідченням того, як змінилася ця партія. Зараз значною мірою націонал-демократичними партіями керують вихідці або з бізнесу, або з номенклатури. Зниження ваги старих партій, зокрема, пов'язано з цією тенденцією. Тобто сутність і форма тепер не збігаються.
Щодо шансів «Правиці». Лідери цього блоку програють в харизмі іншим помаранчевим партіям, тому шанси взяти три відсотки дійсно дуже мінімальні. І це дуже прикро. Насправді ці партії мають хорошу історію і непогані кадри серед активістів середньої ланки. Зараз всі партії деідеологізовані, тому населення починає грати в ту ж гру — робить ставку не на найбільш ідейних, а на найбільш успішних.
Я не хотів би влазити у внутрішньопартійні чвари Руху. У кожній партійній структурі є свої інтриги, амбіції на керування у лідерів другого ешелону і бажання сконцентрувати всю владу у існуючих лідерів. Схема достатньо подібна скрізь. Просто Рух переживає цілу низку цих конфліктів. І кожного разу це відбивається на рейтингу, він стає все меншим і меншим.
Мені особисто це дуже прикро, що так складається історія Руху. Прикро, що виборці так недооцінюють «Правицю». Якщо «Самообороні» краще іти окремо, то «Правиці» краще об'єднатися з «Нашою Україною», бо вона значною мірою покращила б «Нашу Україну». «Правиця» все ж таки зберігає більш ідейний потенціал, і вона могла б поліпшити спільний список.
ТИМ ЧАСОМ
«Наша Україна», «Народна самооборона» й «Українська правиця» створять єдиний виборчий блок для участі у парламентських виборах 30 вересня. Про це заявив лідер «Нашої України» В'ячеслав Кириленко, повідомляє прес-служба блоку. За його словами, в четвер лідери трьох політичних сил досягли принципової згоди про утворення спільного виборчого блоку, спільну участь у виборах і входження до спільної фракції у новій Верховній Раді. «Люди хочуть, щоб усі демократичні сили були разом, і рішення про створення спільного блоку є відповіддю на їхні справедливі очікування», — заявив лідер «Нашої України» В'ячеслав Кириленко.
