НАТО розбомбило міф про «гуманітарний характер» авіаударів

Позиціям тих, хто наголошує на суто «гуманітарному» характері натовської операції, завдано удару, значення якого повністю можна буде оцінити лише через кілька днів. Намагання підірвати з повітря боєздатність югославської армії вже довели свою неспроможність. А інтенсифікація авіаударів призводить у першу чергу до жертв серед мирного населення — і не лише сербського, а й албанського. На тлі людської трагедії якось відходить на другий план суто матеріальне питання — авіаудари завдають величезної шкоди економіці Югославії і всіх її близьких, та й не дуже, сусідів. Посол Югославії в Україні Гойко Дапчевич сказав «Дневі», що за першими оцінками його країні вже завдано збитків на суму $200 млрд. Дійсно, виведено з ладу єдиний у країні автомобільний завод, фактично знищено нафтопереробну промисловість, величезної шкоди завдано транспортній інфраструктурі — аеропортам, річковим портам, зруйновано велику кількість мостів. І так не найбагатша країна Югославія після закінчення війни потребуватиме багатьох років, аби відновити все зруйноване.

НАТО повітряна кампанія обходиться в $50 млн. на день, з них 40 мільйонів припадає на США, передає агенція Блумберг з посиланням на військових аналітиків. Експерти вважають, що використання наземних сил для завершення кампанії підвищило б витрати в чотири рази. «Зараз країни Альянсу намагаються триматися разом, — каже експерт Міжнародного інституту стратегічних досліджень Дігбі Волер, — але будьте певні, вони наполягатимуть на тому, щоб більш суттєво розподілити цю ношу, коли конфлікт буде вичерпано».

За 21 день бомбардувань Югославії НАТО вже витратило близько $1 мільярда на озброєння (в основному — на ракети) та паливо. «Ця ціна на цьому повітряному етапі війни схоже суттєво не вплинула на фінансові ринки країн НАТО, — прокоментував ситуацію агенції Блумберг старший експерт інвестиційного банку «Леман Бразерс». — Однак, якщо війна триватиме й надалі, наслідки можуть виявитися значно серйознішими».

Україна відчуває економічні наслідки бомбардувань вже сьогодні. Вчора «День» докладно писав про те, що війна на Балканах поставила на межу банкрутства українське Дунайське пароплавство. Болюче вразила вона й нашу гірничовидобувну промисловість. Через війну в Югославії експорт залізорудної сировини в I кварталі впав майже вдвічі, порівняно з 1998 роком, — повідомили агенції Українські новини в державній компанії «Укррудпром».

Для Полтавського гірничо-збагачувального комбінату угода з Австрією була найбільшим експортним контрактом року, для рудоуправління «Суха балка» — аналогічна угода з угорськими партнерами. Але виконати свої зобов'язання українська сторона нині просто нездатна — судноплавство на Дунаї перекрите, а перевезення рудної сировини залізницею зробить український товар «золотим».

Військові дії в небі Югославії нині не приносять вигоди нікому: ані албанцям, яких вони б мали захистити — трагедія косоварів набирає нині апокаліпсичних масштабів, ані югославам, які гинуть під бомбами і втрачають свій економічний потенціал, ані самому НАТО — ставлення до якого в багатьох людей у багатьох країнах світу виразно змінилося на гірше. Вкрай болючі вони й для сусідів Югославії, зокрема України, яка стала в цьому конфлікті без вини винною.

КОМЕНТАР

Олексій ГАРАНЬ, директор Центру досліджень національної безпеки при Києво-Могилянській академії:

— В югославському конфлікті зіштовхнулися два принципи міжнародного права. Як відомо, офіційно військові дії НАТО було спрямовано на те, щоб запобігти продовженню гуманітарної катастрофи в Косово, однак їхнi наслідки — неоднозначні. На першому етапі каральні акції Мілошевича проти албанців навіть посилилися, а від літаків НАТО гинуть мирні люди, як серби, так і албанці. Неважко спрогнозувати посилення антинатовських настроїв, причому і в країнах НАТО, і в країнах колишнього СРСР, в тому числі — в Україні. В той же час я не виключаю того, що уже в найближчій перспективі можуть вималюватися контури політичного врегулювання, яке передбачатиме розміщення миротворчих сил у Косово, але без участі країн НАТО. Військові санкції НАТО проти Сербії ще раз продемонстрували суперечність, яку закладено в сучасному міжнародному праві: між міжнародним захистом прав людини, для яких не існує кордонів, і невтручанням у внутрішні справи. Це один із викликів сучасної епохи, коли ми вже не можемо ігнорувати порушення прав людини в окремій країні, але ще не можемо віднайти ефективних засобів запобігання цьому без порушення такого принципу міжнародного права, як суверенітет.