Оновлення чи «марафет»?

Завтра минає 17 років з моменту ухвалення української Конституції. Попри досить молодий вік, вона уже подолала доволі складний шлях становлення, який, виходячи з роботи Конституційної асамблеї, ще не добіг кінця. Напередодні Дня Конституції — 28 червня ми мали розмову про це з першим президентом України, головою Конституційної асамблеї Леонідом КРАВЧУКОМ та одним із авторів Основного Закону, професором права Віктором МУСІЯКОЮ. Питань багато — як щодо функціонування чинної Конституції, так і можливих змін, які готує Асамблея.

«Мабуть, не було в історії Конституції, яка пройшла такий шлях, як наша, — каже Леонід Кравчук. — Спочатку ухвалили конституційний закон, потім, 1996 року, — саму Конституцію з президентсько-парламентською формою правління. 2004 року перейшли на парламентсько-президентську, але остання виявилася міною уповільненої дії й стала причиною конфлікту між Ющенком і Тимошенко. А 2010-го Президентом став Янукович, і Конституційний Суд ухвалив рішення, що зміни 2004 року були ухвалені в нелегітимний спосіб, а отже, повертається Конституція 1996 року».

Гра з Основним Законом за всі ці роки призвела до того, що чинну Конституцію не поважають і часто не виконують. «Чинна Конституція не може користуватися повагою. Політики ставляться до неї, як до ганчірки, яку можна використовувати у своїх цілях, коли це потрібно», — коментує перший президент.

Однак проблема не тільки у владі. «Нині ставлення громадян до Конституції України індиферентне, — зауважує Віктор Мусіяка. — Люди звикли оцінювати будь-які державні акти, зокрема такого масштабу, з погляду можливості реалізації проголошених прав. У нас же права і свободи найвищого рівня, які визнані в усьому світі, не забезпечуються. Втім, проблема тут не лише у владі, а й у громадянах. Їхня участь у боротьбі за реалізацію власних прав не така активна, як це мало би бути. Саме активна позиція громадян у цьому питанні є найважливішим чинником. Не варто чекати, доки щось почне змінювати влада, потрібно діяти самим».

Але влада вже діє. Нещодавно відбулося чергове засідання Конституційної асамблеї. «Ми розглядали проект концепції про внесення змін до Конституції, — розповідає голова Асамблеї. — У жовтні цього року, після доопрацювання зауважень, внесених як під час засідання, так і від громадськості, буде напрацьовано концепцію. Тоді дорогу до ухвалення законопроекту про внесення змін до Основного Закону буде відкрито, і ми надалі працюватимемо над проектом закону. Також було розглянуто зауваження деяких членів Асамблеї щодо закону про референдум. Ми ухвалили досить зважену постанову. Звернулися до Президента, інформуючи, що всі закони України мають відповідати Конституції, а закон про референдум не в усьому відповідає 13-му розділу Конституції. Були взяті до уваги й зауваження Венеціанської комісії».

Які слід очікувати зміни до Конституції? Адже те, що є великі проблеми з її виконанням, не означає, що на папері не повинно бути все ретельно виписано, виходячи з наших традицій і національних інтересів. У якому стані нинішній парламент, місцеве самоврядування, судочинство — промовисте підтвердження того.

Леонід Кравчук: «Ми проаналізували всі розділи і статті Конституції й виходили з того, що всі вони мають бути чітко виписані, щоб між ними не виникало суперечностей. Конституція має бути договором між владою та народом і бути зрозумілою для людей. Ми виходимо з того, що нині є президентсько-парламентська республіка, і я підтримую цей варіант. На мою думку, може йтися лише про уточнення повноважень Верховної Ради і Президента як гілок влади: їхні правові поля не повинні перетиналися. Це питання складне, і ми будемо дуже детально його опрацьовувати. Нам потрібно ухвалити Конституцію легітимно, в правовому полі, консультуючись із Венеціанською комісією та різними партіями».

Віктор Мусіяка, якого не так давно виключили зі складу КА (замість нього включили політолога Володимира Фесенка), робить радикальніші висновки: «Влада не шукає кращого варіанта Основного Закону, їхня мета — задовольнити вимоги Європейського Союзу в найбільш прийнятний для влади спосіб, у зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію. Для себе ж вона зробила «підпорку» у вигляді закону про референдум. Отже, створення нової Конституції — це лише «марафет» перед Європою та світом. Для того щоб запроваджувати ті чи інші реформи, слід розробити єдину концепцію, залежно від якої має виписуватися розподіл функцій між суб’єктами влади. Я ж побачив, що люди пропонують конкретні зміни без загального уявлення, що вони хочуть отримати в результаті. Фактично, вони перетворилися на інструменти реалізації задумів людей від влади, які займаються «реконструкцією».

До речі, щодо «підпорки» у вигляді закону про референдум, то міністр юстиції Олександр Лавринович буквально вчора заявив, що вважає законною норму про ухвалення поправок до Конституції на всеукраїнському референдумі, передають «Українські новини». Нагадаємо, «Венеціанська комісія» раніше повідомляла, що ухвалення змін до Конституції на референдумі може завдати шкоди конституційній стабільності та законності в Україні.

З огляду на нинішній низький рівень дотримання норм Конституції, чи буде належним чином виконуватися Основний Закон після заявленого реформування?

«Навіть найкращої у світі Конституції можуть не дотримуватися, — коментує Віктор Мусіяка. — Вихід із наявної ситуації потрібно шукати всередині самого суспільства. Українцям варто усвідомити, що без їхньої активної діяльності нічого не зміниться. Це стосується і виборів, і судів, і виконання законів. Це важкий шлях, але якщо не стати на нього зараз — сподіватися немає на що. Тільки коли ми почнемо самі діяти й обстоювати свої права, можна буде казати, що ми маємо державу та Конституцію. В іншому разі Основний Закон буде лише підрихтованою іграшкою».

ЦИТАТА «Дня»

Томас МАРКЕРТ, секретар Венеціанської комісії (в інтерв’ю Deutsche Welle):

«Це, мабуть, один із наших найбільш критичних висновків. Оскільки дуже стурбувало те, що цей законопроект (про референдум. — Авт.) дає можливість вносити поправки до Конституції шляхом референдуму. Але, як Венеціанська комісія вже наголошувала 2000 року, згідно з Конституцією України, це зробити неможливо, оминувши Верховну Раду, яка повинна схвалювати всі поправки до Конституції конституційною більшістю. Я гадаю, для стабільності країни є надзвичайно небезпечним існування ймовірності, за якої фактично будь-що може бути змінено шляхом референдуму».