Пенальті краще, ніж жереб
Чи можна вважати «футбольну» логіку вирішення нескінченної боротьби за портфелі доречною? Якщо мати на меті будь-що завершити дискусію і розійтись по визначених кабінетах, певно, у жеребкуванні є сенс. Далі — більше! Якщо керівництво парламентськими комітетами, які мають розглядати життєво важливі законопроекти, можна «розіграти», то чому не почати розігрувати міністерські посади? Кинув до корзини папірці із прізвищами бажаючих покерувати міністерством, перемішав — і дістав один із іменем того, хто виграв. І ніяких образ, інтриг і тому подібного.
У разі застосування подібної практики вона пошириться країною, як епідемія модних видовищ. Так свого часу телевізійний КВК дійшов до рівня молодших класів, у «що, де, коли» студенти грали група на групу, а конкурси краси проводили ледь не у молодших групах дитсадків. Отже, є небезпека, що посади у обласних та міських органах влади теж почнуть «розігрувати», аби не морочити собі голову із узгодженнями кандидатур між політичними опонентами. А там можна дійти і до плідної ідеї замінити вибори жеребкуванням. Уявляєте — ніякої тобі мороки із агітацією та виборчкомами. Кинув прізвища кандидатів до урни і витягнув потім одне.
Не поспішайте називати це абсурдом. Бо якщо подивитися на штовханину навколо керівних комітетських крісел у ВР, то виходить, що тим чи іншим комітетом може керувати будь-хто, аби був із потрібного блоку чи партії. Про ефективність роботи таких комітетів і Верховної Ради в цілому ніхто, здається, і не замислюється. Не за тим прийшли, виходить, щоб розробляти і приймати закони, за якими можна буде нормально жити не тільки законодавцям, а й усім нам.
Зовсім не хочеться виглядати як партійний секретар у 89-му, який на заклики боротися за демократію пропонував збирати врожай. Хоча те, що врожай з того часу зменшився майже удвічі — статистичний факт. Проте не можна не бачити, що парламентський «клінч», у який потрапили депутати, паралізував роботу законодавчого органу країни. І якщо у передвиборчий період подібний параліч ще можна було хоч якось пояснити, то сьогодні, коли світ стає все більш конкурентним, коли вітчизняна економіка зависла в очікуванні того, куди поверне країну новий парламент, пояснення тому, що відбувається, може бути тільки одне. Сили, які протистоять одна одній у Верховній Раді, не спроможні дивитися далі конкретної суперечки, або дивляться занадто далеко вперед.
Уявімо, що пропозиція «розіграти» керівництво парламентськими комітетами у «карусель», «рулетку», «лото» чи іншим способом буде прийнята. Зрадівши чи не дуже від того, що їм випало, парламентарії розійдуться, нарешті, по робочих місцях. Чи внесе це стабільність у роботу Верховної Ради?
Історія жереба як явища має безліч прикладів, коли завдяки вмілій маніпуляції із барабана випадала саме та куля, яка потрібна організаторам жеребкування. У порівнянні із практикою окремих виборчих комісій подібний фокус — дитяча забава. Отже, і справедливе ніби жеребкування чи чергування у розподілі парламентських посад залишить набагато більше невдоволених, ніж навпаки. Про те, що замість серйозного фахівця жереб може привести у крісло керівника комітету ВР менш підготовлену людину або взагалі маріонетку в руках інших сил, говорити зайве.
Який вихід? У футболі жереб для визначення переможця відмінили тридцять років тому. Замість того в разі нічиєї почали бити пенальті. Хоч і називають ці серії ударів «лотереєю», проте це все ж таки більш справедливо і головне — зберігається спортивний принцип, за яким виграє сильніший. Видається, що і «парламентську нічию» непогано було б завершити швидкою і результативною серією пенальті, точніше, штрафних ударів. Залишилось лише визначити правила пробиття цих ударів — подивитися, хто їх краще виконає. А жереб — це несерйозно.
