Польське диво на тлі українського «болота»
ЯК ВОНИ ЖИВУТЬ
Насправді ніякого польського дива не було. Просто попередні 70 років ми завзято будували комунізм. А поляки, навіть перебуваючи в соціалістичному таборі, робили вигляд, що їм із нами по дорозі. Хто хотів критикувати владу, йшов до костьолу. Хто хотів заробляти, їхав у відпустку до Німеччини. Земля належала селянам. Планову економіку вони просто терпіли до часу. У Польщі немає директорів, які б сумували за державним замовленням, дотаціями, централізованим розподілом ресурсів. Це їм невигідно, бо можливість заробити обмежується. І комуністів справжніх у них просто не було. Навіть пенсіонери Польської робітничої партії не бажають повернення до минулого. Тепер партії комуністичного забарвлення не існує. Найлівіша партія — соціал-демократична — виступає за вступ країни до НАТО. Пенсіонерам не вистачає пенсії — майже 600 гривень — вони працюють на власних присадибних ділянках. Держава не обіцяє їм пільг, які не може гарантувати, а просто скуповує вирощений урожай. Це потрібно самій державі, адже колгоспів не існує.Лише кілька років тому вони були такими самими, як ми. Теж їздили з валізами через кордон торгувати. Тепер українці майже не їздять туди торгувати — наша фінансова криза зробила цей бізнес невигідним. А поляки за два роки такої торгівлі купили чи арендували собі магазини. Їм вигідніше купити товар оптом у своїй країні, ніж напівлегально перевозити його через кордон. І держава навіть не думає завалювати підприємців обтяжливими податками. Найтяжчий для поляків податок на зарплатню — до 60%. Тіньовий бізнес у Польщі залишається, але він зведений до мінімуму. Рекету як такого давно вже не існує, хоча мафія контролює, скажімо, проституцію (до речі, громадянок СНД на панелі не менше, ніж польок) чи обмін валют. Двох ділків із цієї сфери нещодавно було знайдено спаленими у власних автомобілях.
Хоч курс гривні до злотого 1:1, ціни на більшість товарів нижчі, ніж в Україні. Щоправда, хліб удвічі дорожчий. Але вигідно замінити його бананами (1,8 злотого за кілограм у супермаркетах). Зарплатня теж вигідно відрізняється від нашої: 2000 в касирки, 4000 в інженера, 20000 у менеджера великої компанії. Тож не дивно, що предмети тривалого користування в польських магазинах не затримуються. Нових автомобілів за перші десять місяців року купили 360 тисяч. Переважно їх складають у самій Польщі за участю іноземних компаній. Щоправда, на вузьких варшавських чи краківських вуличках на «Мерседесах» не порозкошуєш, відтак великим попитом користуються маленькі «Фіати» за розміром із нашу «інвалідку».
Великі корпорації, на яких тримається польська економіка, не мають якихось дотацій, але послідовна підтримка з боку держави відчувається. Щоправда, польські підприємці жартують: коли держава говорить, що дає, вона говорить; коли держава говорить, що бере, вона бере. Насправді держава не може змусити приватних підприємців надавати пільги при обслуговуванні якихось категорій населення. Якщо ж уряд хоче, щоб підприємство виробляло якийсь товар чи надавало якусь послугу, він має показати, де взяти на це кошти. Західних конкурентів Польща допускає на ринок дуже повільно та обережно, поки власний виробник не буде впевнений у конкурентоспроможності своєї продукції. Так, авіакомпанія «LOT» досі залишається монополістом у країні (зареєстровано ще 50 компаній, але жодна з них не літає). Приватизація тут триває вже 7 років, за цей час поляки змогли придбати наймолодший флот у Європі: вік літаків не перевищує 5 років. Цей процес не потребував додаткових коштів. «Іл-62» та інші радянські літаки, довіра до яких різко впала після двох серйозних катастроф у Північній Америці, продали в Україну. Завдяки лізингу закупили кілька Боїнгів (767, 737) на мільярд доларів (їхнє обслуговування набагато простіше й дешевше, ніж радянських літаків). Ті «Ан», які залишилися, ремонтують уже не в Україні, а там, де дешевше, — в Новій Зеландії, наприклад. Справжня конкуренція настане з 2002 — 2003 року, коли Польща вступить до Європейського Союзу: Люфтганза, Дельта чи Свиссейр матимуть у Польщі такі самі права, як і «LOT». Тому літаків більше не купують, натомість удосконалюють сервіс. До вступу в ЄС планують закінчити будівництво у Варшаві найкращого в Європі транзитного літовища. Про фінансову кризу поляки знають лише з газет, оскільки польська економіка давно вже має до рубля дуже опосередковане відношення.
ЩО ВОНИ ДУМАЮТЬ
ПРО НАС
Хоч поляки і є нашими найближчими сусідами, уявлення про Україну в них дуже загальне. Міністр Бюро національної безпеки Марек Сівець визнає, що в тридцятирічному віці мав уявлення про Україну лише з книжки «Вогнем і мечем». Київського представника «LOT» Вальдемара Стефановича перед його приїздом сюди знайомі страхали, що Україна — напівдика країна, де жебраки на вулиці хапають за ноги.
Найбільше поляки знають про нашу бідність і відверто не розуміють, чому в їхніх сусідів із країни чорноземів сільське господарство збиткове. Польська газета «Трибуна» пише, що в Україні за три дні проростає встромлений в землю кілок, але при цьому селяни вимагають для себе дотацій, продукти масово завозяться з-за кордону. Оскільки самі поляки працюють із 8 ранку, їхнє ставлення до тих, хто не здатен себе забезпечити, не дуже лояльне. За даними польського Центру дослідження громадської думки, 69% поляків хотіли б уникнути спілкування з циганами, 59% не люблять українців, 55% — росіян. Однак це більшою мірою побутова недовіра. Даються взнаки й певні особливості нашої спільної історії: українсько-польські війни від коліївщини до петлюрівщини, ОУН, операції «Вісла». Уже два роки працює спільна комісія істориків, щоб виробити загальне ставлення до викладання в школі українсько-польських стосунків. Змінити свідомість старшого покоління навряд чи вже вдасться, а молодь більше зважає на потребу спільного бізнесу. Студенти чотирьох польських університетів, курсанти військових навчальних закладів вивчають українську мову. Тридцять тисяч поляків є членами товариства «Польща — Схід».
На офіційному рівні польські чиновники завжди нагадують, що Польша є адвокатом України на міжнародній арені: сприяє виділенню кредитів МВФ, доводить американцям, що на сьогодні сама лише українська незалежність є великим досягненням, і тому не варто досягнення української економіки порівнювати з польськими.
Справа навіть не в тому, що вони нас занадто люблять. Просто Польщі вигідно мати за сусіда платоспроможного стабільного партнера. Мабуть, вони мають рацію, коли радять нам зачекати, поки економікою в Україні займеться нове, нерадянське покоління.
P.S. «День» висловлює подяку авіакомпанії «LOT» за організацію поїздки до Польщі.
№238 11.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
ЯК ВОНИ ЖИВУТЬ
Насправді ніякого польського дива не було. Просто попередні 70 років ми завзято будували комунізм. А поляки, навіть перебуваючи в соціалістичному таборі, робили вигляд, що їм із нами по дорозі. Хто хотів критикувати владу, йшов до костьолу. Хто хотів заробляти, їхав у відпустку до Німеччини. Земля належала селянам. Планову економіку вони просто терпіли до часу. У Польщі немає директорів, які б сумували за державним замовленням, дотаціями, централізованим розподілом ресурсів. Це їм невигідно, бо можливість заробити обмежується. І комуністів справжніх у них просто не було. Навіть пенсіонери Польської робітничої партії не бажають повернення до минулого. Тепер партії комуністичного забарвлення не існує. Найлівіша партія — соціал-демократична — виступає за вступ країни до НАТО. Пенсіонерам не вистачає пенсії — майже 600 гривень — вони працюють на власних присадибних ділянках. Держава не обіцяє їм пільг, які не може гарантувати, а просто скуповує вирощений урожай. Це потрібно самій державі, адже колгоспів не існує.Лише кілька років тому вони були такими самими, як ми. Теж їздили з валізами через кордон торгувати. Тепер українці майже не їздять туди торгувати — наша фінансова криза зробила цей бізнес невигідним. А поляки за два роки такої торгівлі купили чи арендували собі магазини. Їм вигідніше купити товар оптом у своїй країні, ніж напівлегально перевозити його через кордон. І держава навіть не думає завалювати підприємців обтяжливими податками. Найтяжчий для поляків податок на зарплатню — до 60%. Тіньовий бізнес у Польщі залишається, але він зведений до мінімуму. Рекету як такого давно вже не існує, хоча мафія контролює, скажімо, проституцію (до речі, громадянок СНД на панелі не менше, ніж польок) чи обмін валют. Двох ділків із цієї сфери нещодавно було знайдено спаленими у власних автомобілях.
Хоч курс гривні до злотого 1:1, ціни на більшість товарів нижчі, ніж в Україні. Щоправда, хліб удвічі дорожчий. Але вигідно замінити його бананами (1,8 злотого за кілограм у супермаркетах). Зарплатня теж вигідно відрізняється від нашої: 2000 в касирки, 4000 в інженера, 20000 у менеджера великої компанії. Тож не дивно, що предмети тривалого користування в польських магазинах не затримуються. Нових автомобілів за перші десять місяців року купили 360 тисяч. Переважно їх складають у самій Польщі за участю іноземних компаній. Щоправда, на вузьких варшавських чи краківських вуличках на «Мерседесах» не порозкошуєш, відтак великим попитом користуються маленькі «Фіати» за розміром із нашу «інвалідку».
Великі корпорації, на яких тримається польська економіка, не мають якихось дотацій, але послідовна підтримка з боку держави відчувається. Щоправда, польські підприємці жартують: коли держава говорить, що дає, вона говорить; коли держава говорить, що бере, вона бере. Насправді держава не може змусити приватних підприємців надавати пільги при обслуговуванні якихось категорій населення. Якщо ж уряд хоче, щоб підприємство виробляло якийсь товар чи надавало якусь послугу, він має показати, де взяти на це кошти. Західних конкурентів Польща допускає на ринок дуже повільно та обережно, поки власний виробник не буде впевнений у конкурентоспроможності своєї продукції. Так, авіакомпанія «LOT» досі залишається монополістом у країні (зареєстровано ще 50 компаній, але жодна з них не літає). Приватизація тут триває вже 7 років, за цей час поляки змогли придбати наймолодший флот у Європі: вік літаків не перевищує 5 років. Цей процес не потребував додаткових коштів. «Іл-62» та інші радянські літаки, довіра до яких різко впала після двох серйозних катастроф у Північній Америці, продали в Україну. Завдяки лізингу закупили кілька Боїнгів (767, 737) на мільярд доларів (їхнє обслуговування набагато простіше й дешевше, ніж радянських літаків). Ті «Ан», які залишилися, ремонтують уже не в Україні, а там, де дешевше, — в Новій Зеландії, наприклад. Справжня конкуренція настане з 2002 — 2003 року, коли Польща вступить до Європейського Союзу: Люфтганза, Дельта чи Свиссейр матимуть у Польщі такі самі права, як і «LOT». Тому літаків більше не купують, натомість удосконалюють сервіс. До вступу в ЄС планують закінчити будівництво у Варшаві найкращого в Європі транзитного літовища. Про фінансову кризу поляки знають лише з газет, оскільки польська економіка давно вже має до рубля дуже опосередковане відношення.
ЩО ВОНИ ДУМАЮТЬ
ПРО НАС
Хоч поляки і є нашими найближчими сусідами, уявлення про Україну в них дуже загальне. Міністр Бюро національної безпеки Марек Сівець визнає, що в тридцятирічному віці мав уявлення про Україну лише з книжки «Вогнем і мечем». Київського представника «LOT» Вальдемара Стефановича перед його приїздом сюди знайомі страхали, що Україна — напівдика країна, де жебраки на вулиці хапають за ноги.
Найбільше поляки знають про нашу бідність і відверто не розуміють, чому в їхніх сусідів із країни чорноземів сільське господарство збиткове. Польська газета «Трибуна» пише, що в Україні за три дні проростає встромлений в землю кілок, але при цьому селяни вимагають для себе дотацій, продукти масово завозяться з-за кордону. Оскільки самі поляки працюють із 8 ранку, їхнє ставлення до тих, хто не здатен себе забезпечити, не дуже лояльне. За даними польського Центру дослідження громадської думки, 69% поляків хотіли б уникнути спілкування з циганами, 59% не люблять українців, 55% — росіян. Однак це більшою мірою побутова недовіра. Даються взнаки й певні особливості нашої спільної історії: українсько-польські війни від коліївщини до петлюрівщини, ОУН, операції «Вісла». Уже два роки працює спільна комісія істориків, щоб виробити загальне ставлення до викладання в школі українсько-польських стосунків. Змінити свідомість старшого покоління навряд чи вже вдасться, а молодь більше зважає на потребу спільного бізнесу. Студенти чотирьох польських університетів, курсанти військових навчальних закладів вивчають українську мову. Тридцять тисяч поляків є членами товариства «Польща — Схід».
На офіційному рівні польські чиновники завжди нагадують, що Польша є адвокатом України на міжнародній арені: сприяє виділенню кредитів МВФ, доводить американцям, що на сьогодні сама лише українська незалежність є великим досягненням, і тому не варто досягнення української економіки порівнювати з польськими.
Справа навіть не в тому, що вони нас занадто люблять. Просто Польщі вигідно мати за сусіда платоспроможного стабільного партнера. Мабуть, вони мають рацію, коли радять нам зачекати, поки економікою в Україні займеться нове, нерадянське покоління.
P.S. «День» висловлює подяку авіакомпанії «LOT» за організацію поїздки до Польщі.
№238 11.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
