Спізнілий тріумф жертв Голодомору

Європейський Союз засновано на примиренні: переконанні, що ми можемо створити краще майбутнє, сприйнявши наше минуле у всій його брутальності. Німеччина справедливо визнала та намагається спокутуватися за невимовні жахи нацистської ери та за Голокост. Греція, Іспанія та Португалія мирно повернулися спиною до правих диктаторських режимів та зустріли своє майбутнє як демократичні країни в Євросоюзі. Новіші країни-члени ЄС шукають власні шляхи віднайдення правди та примирення через відвертий та безкомпромісний аналіз свого комуністичного тоталітарного минулого.

Але деякі країни досі намагаються сховатися від власної історії. Туреччина, незважаючи на статус країни-кандидата на членство в ЄС, досі заперечує геноцид вірмен під прикриттям Першої світової війни. Росії також не вдалося змиритися з визначенням брутальності сталінського комуністичного диктаторського режиму.

Із часів незалежності у 1991 році Україна постійно прагнула донести до уваги світової спільноти навмисно спланований Сталіним голод 1932—1933 років, відомий нам через українське слово «голодомор». Зараз вперше Європейський парламент визнав Голодомор величезною трагедією в історії людства. Як давній друг України та співавтор парламентської резолюції я щиро радію цій визначній та глибоко символічній події.

Мета нашої резолюції — висловити огиду з приводу Голодомору. В резолюції, відображено нашу рішучість у вшануванні пам’яті мільйонів його жертв, деякі з яких ще живі і можуть розказати власну оповідь. Свідчення їх є надзвичайно важливими, оскільки незабаром вони всі відійдуть в історію. Тільки нагадуючи самим собі про такі огидні злочини проти людства, ми можемо уникнути їхнього повторення.

У резолюції немає слова «геноцид». Це тому, що інші політичні групи в парламенті — переважно комуністи — вважають, що точне визначення цього терміну не має застосовуватися до Голодомору. Вони стверджують, що геноцид як термін було визначено у міжнародному праві тільки після Другої світової війни. Втім, я підозрюю, що справжня причина — це бажання заспокоїти сучасну Росію, яка боїться, що їй можуть бути висунуті вимоги щодо компенсації.

Зрештою, спір щодо геноциду був не вартий того, щоб піддати сумніву резолюцію в цілому. Набагато важливішим було мати серйозну підтримку всіх політичних груп. Втім, ніхто не повинен намагатися применшити ті неймовірні страждання, що випали на долю України. Будь-яке слово чи слова не можуть належним чином описати жахи Голодомору. Важливим є не стільки використовуваний нами текст, скільки почуття, які ми висловлюємо, — солідарність з Україною в 75-ті роковини знущань, яких зазнав її народ.

Урок, який ми повинні винести з історії, — це важливість твердого міжнародного права та юридичних структур, якщо ми хочемо, щоб автори подібних злочинів каралися. Цей процес було започатковано у Нюрнберзі. Трибунал у справах колишньої Югославії, який незабаром розглядатиме справу Радована Караджича, демонструє, що ці принципи зараз важливіші, ніж будь-коли. Цього тижня Європейський парламент заявив, що рішуче підтримує відкриття справи проти лідера «Армії опору Господа» Уганди Джозефа Коні у Міжнародному кримінальному суді. Тирани, що вдаються до масових вбивств та руйнувань, не повинні мати притулку.

Помаранчева революція під проводом Президента Ющенка втілила в собі боротьбу України за визволення від російського впливу та просунула Україну вперед у незалежному шляху розвитку на основі спільних європейських цінностей. Ця резолюція — спізнілий тріумф жертв Голодомору, чиї голоси загубились на шляхах історії. Це також перемога Президента Ющенка. На мою думку, багато які з українських політичних непорозумінь можна пояснити масштабами страждань, пережитих нацією. Ця кривава подія позначилася на впевненості України в собі та на стабільності в країні, яка прокладала свій шлях у пострадянському світі. Президент Ющенко цілком справедливо визнав, що Україна має сприйняти своє минуле для того, щоб побудувати краще, стабільніше та процвітаюче майбутнє. Визнаючи Голодомор, Європейський парламент тим самим підтримав позицію Президента Ющенка.

За свою історію Україна пережила багато страждань. Сподіваюсь, що на наступному етапі цієї історії Україна у недалекому майбутньому займе належне їй місце повноправного члена ЄС. Після кризи в Грузії не може бути ніяких сумнівів, що багато російських націоналістів хотіли б переділу кордонів, встановлених після розпаду Радянського Союзу. Але існування України як частини ЄС допоможе їй захиститися від будь-яких втручань у внутрішні справи з боку великого сусіда. Росії треба просто звикнути до суверенної та незалежної України, яка самостійно може визначати власне майбутнє в європейській сім’ї націй.

ДОВIДКА «Дня»

Чарльз ТЕННОК — депутат Європейського парламенту з 1999 року, заступник голови Делегації ЄП у зв’язках з Україною, створеної Комітетом парламентського співробітництва Україна — Європейський Союз; член комітету в закордонних справах ЄП. Співавтор резолюції про вшанування Голодомору — штучного голоду в Україні (1932—1933). Входить до групи Європейської народної партії (Християнських демократів) та Європейських демократів. Ч.Теннок народився у 1957 році, англієць. За фахом лікар-психіатр, має численні публікації в галузі психіатрії. У 1998—2000рр. — член ради одного з центральних районів Лондона.