США і Європейський Союз погрожують швейцарській банківській таємниці
Уже більше місяця благополучну й стабільну в своїй адміністративній і фінансовій системах Швейцарію щодня трусить через нові відомості про падіння акцій банку UBS, шахрайство його банківських службовців і загрозу скасування банківської таємниці — непохитної основи всієї швейцарської банківської системи.
«Те, що зараз відбувається із найпотужнішим швейцарським банком і що поставило під удар довіру до всієї країни як до надійного хранителя грошових внесків, не має викликати подиву», — вважає Брюно Гуртнер, президент міжнародного об’єднання за податкову справедливість Tax Justice Network. — Не зрозуміло, чому Швейцарія допомагає громадянам інших країн ухилятися від податків, приховуючи їхні прибутки на рахунках у швейцарських банках. У Женеві, Цюріху й Лугано існує ціла індустрія з податкової оптимізації, яка розробляє дедалі витонченіші механізми, щоб обійти податкові служби».
На жаль, федеральна влада Швейцарії явно недооцінила всієї серйозності світової фінансової кризи, й особливо тієї патової ситуації, до якої виявилися безпосередньо причетними американські філіали банку UBS.
Півроку тому підкомітет із розслідувань сенату США оприлюднив доповідь, у якій стверджувалося, що за допомогою швейцарського UBS і ліхтенштейнського банку LGT багаті американці нібито приховали від оподаткування 1,5 трильйона доларів і недоплатили в скарбницю близько ста мільярдів.
19 червня 2008 року колишній банкір UBS Бредлі Беркенфелд зізнався суду в Флориді, що працівники банку допомагали заможним клієнтам із США приховувати свої активи від податківців шляхом реєстрації фіктивних структур, яким приписувалося володіння незадекларованими коштами. У ролі компенсації керівництво UBS погодилося виплатити США 780 млн. доларів.
Ще в липні минулого року американська влада звернулася до швейцарської адміністрації з проханням відсортувати дані щодо американських клієнтів банку UBS, викритих законодавством у несплаті податків. Але до зазначеного терміну, а саме — до кінця грудня 2008 року, ніякої інформації із Швейцарії не надходило.
16 лютого американська влада надіслала на адресу уряду Швейцарії ультиматум з вимогою видати протягом трьох днів дані про 250 американських клієнтів, підозрюваних міністерством юстиції США в ухилянні від сплати податків. На думку Федеральної податкової служби США, йдеться про декілька мільярдів доларів. Напередодні в американських друкованих ЗМІ була оприлюднена інформація про «дії» працівників UBS: безліч спецвідряджень до США, закодоване листування між клієнтами й банком, документи з оформлення сотень підставних фірм. Недивно, що лють американської Феміди досягла межі. Влада намагається витягнути країну з кризи, інвестуючи мільярди доларів для порятунку банків, страхових компаній, сектора нерухомості, автомобільної промисловості, й, звісно, вона прямо зацікавлена в поверненні тих мільярдів, не задекларованих у Федеральній податковій службі США, що спокійнісінько зберігаються на рахунках винахідливих співгромадян у швейцарських банках.
Спочатку UBS відмовився від вимоги Мін’юсту США порушити табу розголошування таємниці внесків. Однак після погрози з боку американської влади заборонити діяльність UBS на території країни FINMA (швейцарський департамент з контролю за банківською діяльністю) наказав UBS негайно надати відомості про декілька сотень американських клієнтів, що мають номерні рахунки.
Згідно із Законом «Про банківську діяльність», ухваленим 1934-го Федеральною радою Швейцарії, банківська таємниця — це кримінально-правове поняття, й за її розголошення передбачені карні санкції, аж до взяття під варту винного банкіра. Слід зауважити, що у Швейцарії поняття «банківська таємниця» розглядається також як вираження економічного лібералізму, а саме — як повага до особистої сфери людини. Цікаво, що при цьому швейцарський закон розмежовує два поняття: ухиляння від сплати податків і податкове шахрайство. Ухиляння від сплати податків, точніше недекларування (умисне чи «через забудькуватість») відомостей про прибутки або майно, розглядається не як злочин, а як адміністративне порушення. Однак податкове шахрайство (мається на увазі фальсифікація документів) може стати підставою для розкриття банківської таємниці, тобто передачі відомостей про клієнта юридичним службам країни, які вимагають цієї інформації в офіційному адміністративному порядку.
Неминуче 19 лютого увійде до історії банківської справи Швейцарії як чорний день календаря: країна, відома як мало не найнадійніша для банківських внесків, уперше порушила банківську таємницю. Банк UBS за вимогою FINMA передав американському правосуддю зведення про 250 клієнтів. Таким чином, намагаючись врятувати «місце роботи» UBS на території США, Швейцарія опинилася у вихорі внутрішніх адміністративно-правових розглядів. Федеральний адміністративний суд Швейцарії негайно видав указ, що забороняє передачу американській владі відомостей про клієнтів банку, одночасно зажадавши від департаменту FINMA негайних пояснень щодо правомірності дій. А вісім американських громадян, у свою чергу, подали до суду на банк UBS за розголошування їхніх номерних рахунків.
Отже, непорушний моноліт швейцарської банківської таємниці тріснув. Не лише для банкірів, а й для самих швейцарців банківська таємниця та гарантії надійності внесків у швейцарських банках — це щось на кшталт національної гордості. Тому недивно, що вже два тижні в пресі, на телебаченні, серед друзів, у сім’ях, за ранковою кавою або вечірнім аперитивом не припиняються розмови на цю дуже болісну, як виявилося, тему. Щодня в пресі публікуються виступи — думки політичних діячів, парламентаріїв, банкірів, адвокатів.
«Якщо не буде банківської таємниці, Швейцарія як один із лідируючих фінансових світових центрів може скоротитися наполовину», — вважає президент фонду Geneva Financial Center, Іван Пікте, він же керівник найстарішого приватного банку Швейцарії Pictet&Cie. Сьогодні банківський сектор Швейцарії становить 12% ВВП. Зі скасуванням банківської таємниці його частка скоротиться вдвічі. Філіали більш як 140 іноземних банків у одній лише Женеві (!) припинять своє існування: адже працюючи на швейцарській території, вони також дотримуються банківської таємниці.
Незважаючи на невеликі територіальні розміри, маленька альпійська країна є першою у світі в плані управління фінансами й майном приватних осіб, що не є резидентами країни. Одна третина світового ринку грошових заощаджень (накопичень) є керованою із швейцарських банків. Надійність, стабільність і безпека грошових внесків до швейцарських банків перевірена часом та історією. І існування банківської таємниці лише укріплює фінансовий імідж країни.
Однак не лише американський фіск точить зуби на швейцарські банки, вимагаючи видачі даних про ще 52 тисячі клієнтах, підозрюваних в ухилянні від сплати податків. Нещодавні заяви президента Франції Ніколя Саркозі та федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель неабияк налякали швейцарський уряд. 22 лютого в Берліні на генеральній репетиції квітневого саміту G-20 пані Меркель заявила: «Ми хочемо запровадити систему конкретних санкцій проти тих країн, які відмовляються від міжнародної співпраці в сфері ухиляння від дотримання податкового законодавства або не забезпечують повної прозорості фінансових потоків». А французький президент прямо сказав, що Швейцарія, можливо, фігуруватиме в чорному списку країн, що звуться «податковим раєм» (fiscal paradise), який оприлюднять під час саміту G-20. Опинитися на одному рівні з Каймановими островами, Гібралтаром або Андоррою явно не личить респектабельній Швейцарській Конфедерації. 25 лютого президент і міністр фінансів Швейцарії Ханс-Рудольф Мерц інформував про створення спеціальної комісії — task force (швейцарською французькою цей термін звучить гордо — «стратегічна делегація») для захисту інтересів Швейцарії в її відносинах із США та Європейським Союзом і забезпечення стабільності фінансових центрів країни. Під тиском США та Європейського Союзу Швейцарія, можливо, буде змушена внести певні корективи до свого закону про банківську таємницю й скасувати наявну відмінність між поняттями «ухиляння від сплати податків» і «податкове шахрайство».
На думку Івана Пікте, одного з найшанованіших швейцарських банкірів, майбутній саміт G-20 являє реальну загрозу для існування банківської таємниці в Швейцарії. У ситуації глибокої фінансової та економічної кризи уряди змушені були інжектувати феноменальні суми до фінансового сектора своїх країн. Щоб винести ці зобов’язання, доведеться збільшити податки. Тому держави мають переконатися, що їхні найбагатші платники податків не зможуть ухилитися або сховатися від сплати податків. «Нам доведеться провести дуже важкі переговори, що позначаться на еволюції норми наших банків — швейцарській банківській таємниці», — резюмує керівник найстарішого приватного банку Швейцарії.
